Рішення №274533


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України


30 жовтня 2006 року


Справа № 2-4/10007-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Волкова К.В.,


секретар судового засідання                                        Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АвтономнійРеспубліці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 20 липня 2006 року по справі № 2-4/10007-2006А

за позовом           Державного підприємства "Бахчирайська пересувна механізована колона №2" (вул. Промислова, 2, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98400)


до           Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АвтономнійРеспубліці Крим (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98403)



про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення


                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2006 у справі № 2-4/10007-2006А (суддя Бєлоглазова І.К.) задоволено позов підприємства „Бахчисарайська пересувна механізована колона № 2” до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі - визнано недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Бахчисарайському районі від 10.05.2006 року № 00035123/0 про донарахування ПДВ у сумі 30100,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15050,00 грн., всього на суму 45150,00 грн.

Судом стягнуто с ДПІ у Бахчисарайському районі на користь підприємства „Бахчисарайська ПМК - 2” витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись с вищевказаною Постановою, ДПІ у Бахчисарайському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить Постанову господарського суду АР Крим скасувати, позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вищевказана Постанова є необґрунтованою і прийнята з порушенням норм матеріального права з підстав, висловлених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року у справі № 2-4/10007-2006А відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим.

Ухвалою від 05.09.2006 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою від 04.10.2006 року справа була відкладена на 16.10.2006 року.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 склад судової колегії змінено, суддю Коваля В.М. замінено на суддю Видашенко Т.С. головуючим у справі призначено суддю Видашенко Т.С.

Ухвалою від 04.10.2006 справа була відкладена на 16.10.2006.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 склад судової колегії змінено, суддю Видашенко Т.С. та суддю Шевченко Н.М. замінено на суддів Коваля В.М. та Голика В.С.

Ухвалою від 16.10.2006 справа була відкладена на 30.10.2006.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 склад судової колегії змінено, суддю Коваля В.М. замінено на суддю Волкова К.В. головуючим у справі призначено суддю Фенько Т.П.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з’явилися, оскільки сторонами були спрямовані до суду клопотання про можливість розгляду справи у відсутність їх представників.

Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ДПІ у Бахчисарайському районі про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення ДПІ від 10.05.2006 року № 00035123/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ при проведенні перевірки безпідставно виключила зі складу податкового кредиту ПДВ на відсотки по товарному кредиту. Позивач вважає, що порядок віднесення відсотків до складу валових витрат, а ПДВ на суму відсотків - до складу податкового кредиту повністю і однозначно урегульований діючим законодавством України —п.1.10 статті 1, пп. 5.2.1, 5.5.1, статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З матеріалів справи убачається, що податкове повідомлення –рішення, яке оскаржується позивачем, винесене на підставі акту № 111/27/23/20668898 від 06.05.2006, який було складено за результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства підприємством „Бахчисарайська ПМК –2” за період з 30.09.2004 року по 31.12.2005 року.

Згідно з актом перевірки ДПІ встановлено заниження позивачем ПДВ за грудень 2004 року у розмірі 30100,00 грн., яке сталося внаслідок порушення ним вимог пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Зазначеною нормою Закону визначене, що у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідач наполягає, що нараховані відсотки за право користування товарним кредитом фактично є пенею (з посиланням на ст. 549 Цивільного кодексу України), витрати на сплату якої не відносяться до складу валових витрат і, як наслідок, ПДВ на відсотки не включається до складу податкового кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, підприємством „Бахчисарайська ПМК –2” було укладено з ПП „Касандра” договір купівлі –продажу на умовах товарного кредиту № 14 від 07.12.2004. Згідно з пунктом 1.2 договору, продавець (ПП „Касандра”) надав покупцю (ПМК –2) послугу з відстрочки платежу (товарний кредит) на строк до 50 днів від дати поставки товару (п. 2.4 договору). У протоколі – угоді № 1 від 30.12.2004 року позивач визнав, що не здійснив оплату згідно з п. 2.3 договору, у зв’язку з чим йому нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом в розмірі 4 % за кожний день прострочки оплати, всього за 24 дні, на суму 180600,00 грн., у тому числі ПДВ 30100,00 грн.

Отже, посилання відповідача на статтю 549 Цивільного кодексу України, безпідставне, тобто позивач не порушував своїх зобов’язань: прострочка оплати склала 24 дні, а по договору кінцевий строк оплати — не пізніше 50 дня після отримання товару. Доводи ДПІ про те, що нараховані позивачу відсотки є пенею нічим не підтверджені, надумані та суперечать матеріалам справи, наведеним вище, у яких волевиявлення сторін чітко зафіксоване.

30.12.2004 року між позивачем і ПП „Касандра” було складено вищевказаний протокол –угода № 1 та додаткова угода № 1. У протоколі –угоді була визначена і визнана позивачем загальна сума боргу, яка складає 368725,00 грн. (у тому числі відсотки за користування товарним кредитом 180600,00 грн.). Додатковою угодою сторони домовились про порядок погашення визначеної заборгованості: часткова оплата цієї суми була здійснена шляхом передачі простого векселя № 613844705982, виданого ПП „Антер” 29.12.2004, номінальною вартістю 338625,00 грн., держателем якого є ПМК –2 (акт приймання –передачі векселя № 1 від 30.12.2004). В рахунок погашення решти боргу в сумі 30100,00 грн. ПМК –2 перерахував продавцю грошові кошти на розрахунковий рахунок платіжним дорученням № 248 від 14.06.2005 року.

Позивач отримав від ПП „Касандра” податкові накладні:

·          № 68 від 07.12.2004 року на швелер № 30 на суму 188128,00 грн. (у тому числі ПДВ 31357,17 грн.);

·          № 71 від 30.12.2004 року на відсотки по товарному кредиту на суму 180600,00 грн. (у тому числі ПДВ 30100,00 грн.).

Ці операції своєчасно і вірно відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів, у декларації з ПДВ за грудень 2004 року. Відповідач при проведені перевірки не знайшов порушень у податковому обліку ПДВ.

Порядок віднесення відсотків по товарному кредиту до складу валових витрат і ПДВ по відсоткам —до складу податкового кредиту цілком і однозначно визначений у чинному законодавстві України.

Відповідно до підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті.

Пп. 5.5.1 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами...) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.10 статті 1 Закону визначено, що відсотки —це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за користування залучених на визначений строк коштів або майна. До відсотків включаються: платіж за використання коштів або товарів, отриманих у кредит.

Таким чином, відсотки по товарному кредиту віднесені до складу валових витрат позивачем цілком правомірно. Відповідач при проведені перевірки також не знайшов порушень у визначені суми податку на прибуток у 4 кварталі 2004 року.

Згідно з пп. 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, (в редакції, яка діяла на момент відповідних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Позивачем також були представлені до суду документи, які підтверджують подальше використовування товару, придбаного на умовах товарного кредиту, у його господарський діяльності.

Таким чином, позивачем на законних підставах віднесено ПДВ по відсоткам до складу податкового кредиту звітного періоду.

Оскільки судом встановлено, що законодавство про оподаткування позивачем порушено не було, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000.

Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, обґрунтованість і законність застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування Постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2006 року у справі № 2-4/10007-2006А.

                    Керуючись статтями 195; 196; пункту 1 статті 198, 200; 205; 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                                                 УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2006 року у справі № 2-4/10007-2006А залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.


Головуючий суддя                                        Т.П. Фенько

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      К.В. Волков