Рішення №274664

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


Постанова

Іменем України


24 жовтня 2006 року


Справа № 2-27/10002-2006


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Абсеметов Закер'я Неджванович, довіреність №382/9 від 25.07.06;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 21.07.2006 у справі № 2-27/10002-2006

за позовом           Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" (вул. 40 років Жовтня, 116а,Київ,01001)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Зернотрейд" (вул. Партизанська, 10,Оріхове, Сакський р-н,96570)

про визнання недійсною угоди

                                                            ВСТАНОВИВ:

                     Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2006 року у справі №2-27/10002-2006 (суддя Воронцова Н.В.) відмовлено у позові Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Зернотрейд" про визнання недійсною угоди.

          Не погодившись з рішенням суду, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

                    Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 17.10.2006 року у зв’язку з закінченням повноважень у складу колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Волкова К.В.

                    У судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідачів у судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

                    Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.

                    Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією у період з 06.02.2006 року до 17.02.2006 року було проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Зернотрейд" у період з 18.02.2005 року до 30.09.2005 року. Після проведено перевірки був складений акт №31/23-01/33258213 від 22.02.2006 року.

                    В ході перевірки було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Зернотрейд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" (постачальник) було укладено усну угоду у порядку статті 206 Цивільного кодексу України, відповідно до якої постачальник продав, а замовник придбав пшеницю на суму 53946,40 грн.

                    У виконання цієї угоди Товариством з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" були виписані наступні податкові накладні:№52 від 01.06.2005 року на суму 2336,00 грн., №57 від 05.06.2005 року на суму 19386,40 грн., №60 від 09.06.2005 року на суму 32224,00 грн.

                    Також під час перевірки було встановлено, що рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 11.11.2005 року у справі №2-5853/11 було визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" з моменту державної реєстрації, тобто з 09.04.2004 року, а також свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі, тобто з 22.04.2004 року. Зазначеним рішенням суду було встановлено, що установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" були зареєстровані з порушенням вимог чинного законодавства України, містять недостовірні дані щодо засновників підприємства та суперечать вимогам, які встановлені до статутних документів статтями 87, 88 Цивільного кодексу України, статтями 57, 65 Господарського кодексу України.

                    Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визнання в судовому порядку недійсним з моменту реєстрації статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання юридичних дій недійсними, оскільки його контрагенти по угодам можуть нести відповідальність лише при наявності вини.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності право чину, є зокрема наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

                    З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення та здійснення спірної угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" було зареєстровано у якості суб'єкта підприємницької діяльності та мало законні підстави для укладання угод. Відповідно до рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 11.11.2005 року у справі №2-5853/11 Лаврентьєв Б.П. на початку 2003 року зареєстрував на своє ім’я підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" відповідно до вимог діючого законодавства.

                    Інших порушень вимог статті 203 Цивільного кодексу України при укладенні спірної угоди колегією суддів також не знайдено.

                    Таким чином, судова колегія вважає, що на момент укладання та здійснення спірної угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" мало необхідний об'єм цивільної правоздатності та дієздатності та укладало угоди, які були спрямовані на реальне настання правових наслідкив.

                    Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

                    Пунктом 11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" встановлено, що до угод, що підпадають під ознаки договору, що суперечить інтересам держави і суспільства відносяться зокрема угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

                    В апеляційній скарзі податкова інспекція також зазначає, що здійснення спірної угоди тягне до незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість, тому зазначена угода підлягає визнанню недійсною відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України.

                    Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

                    Пунктом 9.8 статті 9 цього Закону встановлено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

                    Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Барт-Сервіс" було анульовано після прийняття рішення, тобто після листопада 2005 року, тому зазначене товариство мало право складати податкові накладні, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Зернотрейд" відповідно відносити суми податку на додану вартість по накладних до складу податкового кредиту.

                    На підставі викладеного колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що визнання в судовому порядку недійсним з моменту реєстрації статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість першого відповідача не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання юридичних дій недійсними, оскільки його контрагенти по угодам можуть нести відповідальність лише при наявності вини.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Сакської об'єднаної державної податкової інспекції та вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2006 у справі № 2-27/10002-2006 залишити без змін.


                                                  

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Т.П. Фенько

                                                                                          І.В. Черткова