Рішення №274694


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України


23 жовтня 2006 року


Справа № 2-27/10434-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Черткової І.В.,


секретар судового засідання                                        Долгова М.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 26 липня 2006 року по справі № 2-27/10434-2006А

за позовом           Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" (вул. Київська, 77/4, місто Сімферополь,95034)


до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)



про спонукання до вчинення певних дій


                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Кримський державний проектно - вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництво "Кримдіпроводгосп" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про забов'язання Державної податкової інспекції у місті Сімферополі відобразити у автоматизованої інформаційної системі оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів), особових рахунках та картках особових рахунків сплату Кримським державним проектно -вишукувальним інститутом по меліоративному і водогосподарському будівництву "'Кримдіпроводгосп" податку на додану вартість за травень, червень 2001 у розмірі 23500 грн. сплаченого платіжними дорученнями №445 від 18.06.2001 №447 від 20.06.2001 та від №87 від 19.07.2001. Також просив суд забовязати Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі здійснити та відобразити у автоматизованій інформаційній системі оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів ), особових рахунках та картках особових рахунків списання пені та штрафних санкцій, що були нараховані в наслідок несвоєчасного відображення сплати Кримським державним проектно - вишукувальним інститутом по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" податку на додану вартість за травень, червень 2001 у розмірі 23500 грн. відповідно до платіжних доручень №445 від 18.06.2001 №447 від 20.06.2001 та №87 від 19.07.2001.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року у справі №2-27/10434-2006А (суддя Воронцова Н.В.) позов Кримського Державного проектно-вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництву „Кримдіпроводгосп” до          Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про спонукання до вчинення певних дій задоволено.

Суд забовязав державну податкову інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити у автоматизованої інформаційної системі оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів), особових рахунках та картках особових рахунків сплату Кримським державним проектно - вишукувальним інститутом по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" податку на додану вартість за травень, червень 2001 у розмірі 23500 грн. відповідно до платіжних доручень №445 від 18.06.2001 №447 від 20.06.2001 та від №87 від 19.07.2001.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, оскільки вищезгадана постанова є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим мотивована тим, що при прийнятті спірної постанови судом порушена ч. 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої встановлений річний строк для звертання в адміністративний суд за захистом прав, законних інтересів, з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В порушення частини 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд оцінює приналежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, судом неповно з"ясовані обставини, які мають значення для справи, а саме - хто с кредитором ча сплаченою Кримським державним проектно-розвідувальним інститутом з меліоративного та водогосподарського будівництва «Кримдіпроводгосп»платіжними дорученнями № 445 від 18.06.2001,№ 447 від 20.06.2001,№ 87 від 19.07.2001 сумою у розмірі 23 500.00 грн.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим зазначалося, що інспекція є кредитором за сплаченими позивачем у червні 2001 зобов"язаннями лише з податку на прибуток підприємств в сумі 7 000,00 гри., та прибуткового податку з громадян в сумі 3 442,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем належність, адекватність та добросовісність ведення обліку податкових забовязань у відповідності до вимог чинного законодавства України не дотримано.

Судом встановлено, що вказаний річний строк позивачем не порушено, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів 21.03.2006, тобто коли було складено акт перевірки №2075/15-2 у якому було зазначено застосування фінансових санкцій за не сплату податкового боргу, який позивачем було в дійсності сплачено.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не сплинув. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року відкрито апеляційне провадження стосовно скарги.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 склад судової колегії змінено, суддю Дугаренко О.В. замінено на суддю Голика В.С.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Сторони не скористувались своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників що не з'явились.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

          Податкові забовязання Кримського державного проектно - вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництво "Кримдіпроводгосп" по податку на додану вартість за травень 2001 склали 11100 грн.,що підтверджується декларацією вхід. №5733 від 19.06.2001 податкові забовязання по податку на додану вартість за червень 2001 склали 12400 грн., що підтверджується декларацією вхід. № 79 від 20.07.2001.

В зв"язку з виникненням податкового забовязання по податку на додану вартість позивачем було за відповідні періоди сплачено податок на додану вартість у розмірі 23500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №445 від 18.06.2001, №447 від 20.06.2001 і №87 від 19.07.2001.

Вказані платіжні доручення були прийняті установою банку до виконання. Грошові кошти, указані в платіжних дорученнях, на загальну суму 23500 грн. були списані з розрахункового рахунку позивача, про що свідчать відповідні відмітки банку на вищевказаних платіжних дорученнях.

Проте, вказані грошові кошти не надійшли за призначенням з вини обслуговуючого банку - АК АПБ «Україна». Вказаний факт не оспорюється відповідачем по суті.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те. що позивачем по справі було виконано податкові забовязання за травень, червень 2001.

Відповідач 22.01.2002 направив до позивача першу податкову вимогу №1/144 п податку на додану вартість на суму 21100 грн.

28.02.2002 відповідачем була направлена друга податкова вимога №2/531 по податку на додану вартість на суму 5665,81 грн. Друга податкова вимога була винесена на суму меншу ніж було забовязання в зв"язку з тим, що відповідач, не зважаючи на призначення платежу, яке вказує платник, зараховував подальші поточні податкові платежі у погашення податкового боргу ( який вже фактично не існував ).

Як вбачається із матеріалів справі, позивач по справі звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим до ДПІ у місті Сімферополі з позовом про визнання недійсними податкових вимог.

По результатам розгляду вказаного позову господарським судом Автономної Республіки Крим було винесено рішення від 20.05.2002 у справі №2-20/6028 –2002 відповідно до якого позов було задоволено та визнано недійсними вищевказані податкові вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням ДПІ у місті Сімферополі, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

По результатам розгляду вказаної скарги Севастопольським апеляційним господарським судом було винесено постанову від 08.07.2002 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2002 було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2002 по справі №2-20/6028 - 2002 вступило в закону силу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2002 у справі №2-20/6028 - 2002 було встановлено, що ДПІ у місті Сімферополі без достатніх підстав виписав у відношенні позивача податкові вимоги, оскільки відповідно до п. 6.2 Закону України "Про порядок погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181, податкова вимога надсилається у разі, якщо узгоджена сума не сплачена платником податків у встановлений законом строк. Судом було визнано дії ДПІ у місті Сімферополі неправомірними по тим підставам, що позивач своєчасно прийняв міри до сплати податків в червні - липні 2001, а не надходження їх до бюджету відбулося по вині банку - АКВ "Україна".

Відповідно до вимог п.п. 16.5.1 п. 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181, за порушення строків перерахування податків до бюджету з вини банку, останній сплачує пеню і несе іншу відповідальність за порушення порядку своєчасного і повного внесення платежів до бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України "Про систему оподаткування" банки виконують доручення платників податків на перерахування податків і зборів до держбюджету України і місцевих бюджетів у встановлені Законом строки. Відповідно до відміток банку на платіжних дорученнях, банком було списано з рахунку позивачва податкові платежі в червні - липні 2001.

Суд у вказаному рішенні встановив, що доводи відповідача про відповідальність позивача за несвоєчасну сплату податку є необгрунтованими, оскільки платник податку належним чином виконав свої забовязання по сплаті податків до бюджету, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Факт виконання податкових забов'язань відсутності податкового боргу за травень -червень 2001 та неправомірність дій щодо його нарахування та стягнення є встановленими.

Однак відповідач неправомірно не приймає до уваги сплату податкового забовязання по податку на додану вартість за травень - червень 2001 визнану в судовому порядку та відмовляється відобразити факт сплати податку в системі оперативного обліку податків і зборів ( обов"язкових платежів ), що надходять до бюджетів і державних цільових фондів.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" функціями державним податкових органів є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ) забезпечення обліку платежів, правильності обчислення і своєчасності надходжень податків, платежів.

Доводи, висловлені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки факт відсутності заборгованості по податку на додану вартість в сумі 23500 грн. встановлений рішенням господарського суду по справі №2-20/6028-2002 від 20.05.2002, яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2002.

На підставі даних судових актів, ДПІ у місті Сімферополі повинне було привести у відповідність картки лицьових рахунків у тому числі по ПДВ і прибрати з бази даних дану заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

У зв'язку з тим, що до моменту перевірки 23.03.2006 (акт №2075/15-2) позивач не розташовував зведенням про те, що до цього часу, лицьовий його рахунок не був приведений у відповідність, то не має місця пропуск строку позовної давності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду до закінчення строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з моменту складення акту перевірки від 23.03.2006.

                    Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  

                                                            УХВАЛИВ:


Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року у справі №2-27/10434-2006А залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.


Головуючий суддя                                        Т.П. Фенько

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      І.В. Черткова