Рішення №274699

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

21.11.2006 р.                                                              справа №31/182а


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:


Головуючого:

Калантай М.В.

суддів

Волкова Р.В.


Старовойтової Г.Я.


при секретарі: Абдулазізовій О.Д.


Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ

на постанову господарського суду



Донецької області

від

30.08.2006 року

у справі

31/182а


за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Колос” с. Мемрик


до


Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача:

Василенко А.І. –дов. від 21.11.06.

від відповідача:

Луценко С.А. –дов. від 21.11.06.


Постановою господарського суду Донецької області від 30.08.2006 року у справі №31/182а (суддя Ушенко Л.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Колос” с. Мемрик до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2006 року №0000522340/0 та №0000532340/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними.

Постанова господарського суду мотивована тим, що статтею 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачені обставини, за якими податковим органом були застосовані штрафні санкції.

Відповідач, Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція м. Красноармійськ, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі заявник вказує на те, що господарським судом порушені приписи пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Колос” с. Мемрик, проти доводів, викладених у скарзі заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та підтверджує відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Податковим органом здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.12.2005 року законодавства. За наслідками вказаної перевірки складений акт перевірки №36-23-0-30790503 від 29.05.2006 року, в висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: неповне перерахування на окремі (спеціальні) рахунки сум податку на додану вартість по спеціальній декларації з ПДВ №1 (тваринництво) у сумі 20447 грн., в т.ч. 2003р.–8692 грн., 2004р.–5179 грн., 2005р.– 6576 грн. Крім того, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999 року “Про порядок нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі”, та постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 року “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками–платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” підприємством використовувались акумульовані кошти не за цільовим призначенням у сумі 22305,42 грн., в тому числі по декларації №1 (тваринництво) –14365,42 грн. –використано на придбання насіння соняшника, гербіцидів, послуг по аналізу сільськогосподарської продукції (насіння), апробації пшениці, що не відноситься до витрат виробництва тваринницької продукції і 8000 грн. –по декларації №2 (рослинництво) –послуги хімічної обробки полів, оскільки ці витрати не відносяться до матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Акт перевірки став підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06.06.2006 року №0000522340/0, яким застосована до позивача штрафна санкція з податку на додану вартість у сумі 34812 грн. за порушення пункту 11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (по декларації №1) та №0000532340/0, яким застосована штрафна санкція у сумі 8000 грн. за порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (по декларації №2). Правові підстави застосування штрафних санкцій в податкових повідомленнях-рішеннях не зазначені.

Як встановлено в ході судового слідства позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який щомісяця надає до Красноармійської ОДПІ 3 види податкових декларацій з податку на додану вартість:

-          декларація №1, в якій відображаються податкові зобов’язання і податковий кредит по операціях з продажу продукції власного виробництва (м’яса, молока і м’ясопродуктів –тваринництво) –відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”;

-          декларація №2, в якій відображаються податкові зобов’язання та податковий кредит по операціям з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва (продукція рослинництва) відповідно до пункту 11.29 статті 11 цього ж Закону;

-          декларація №3, в якій відображаються податкові зобов’язання та податковий кредит по операціям із продажу продукції не власного виробництва.

Законом України “Про податок на додану вартість” (далі Закон “Про ПДВ”) в абзаці 2 пункту 11.21 статті 11 передбачено, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №805 від 12.05.1999 року, якою затверджений “Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі” (далі Порядок №805).

У відповідності до пункту 15 даного Порядку сільськогосподарські підприємства ведуть окремий облік розрахунків з ПДВ.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість і з реалізованих ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період.

Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої зазначеної продукції, тобто різниця між ПДВ, отриманим від покупців, та ПДВ, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними на підтримку власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання цих коштів вони стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

В Порядку визначено цілі, на які може бути спрямований ПДВ за реалізовані молоко та вироблену молочну продукцію, а саме на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення якісних показників молока і молочної продукції, фільтруючих матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок, у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

У пункті 16 Порядку №805 встановлено, що контроль за використанням коштів податку на додану вартість здійснюють управління агропромислового комплексу місцевих державних адміністрацій, відповідні підрозділи в Автономній Республіці Крим та споживчі товариства разом з відповідними органами державної податкової служби і фінансовими органами.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону “Про ПДВ” до 01.01.2006 року була зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 даного Закону України в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (за винятком операцій з поставки молока та м’яса живою вагою), що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

ПДВ по цим операціям (декларація № 2 –рослинництво) залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і використовується ним на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до Держбюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції цих коштів та їх використання визначений постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 року.

Актом перевірки зафіксовано, що акумульовані кошти використовувались не за цільовим призначенням, а саме:

- по декларації №1 (тваринництво) кошти у сумі 14365,42 грн., витрачені на придбання насіння соняшника, гербіцидів, послуг по аналізу сільськогосподарської продукції, апробації пшениці, що не є цільовим використанням на виробництво тваринницької продукції відповідно до постанови КМУ №805 від 12.05.99р.;

- по декларації №2 (рослинництво): кошти у сумі 8000 грн., витрачені на послуги хімічної обробки полів, що за висновком ДПІ не відноситься до витрат на придбання матеріально-технічних ресурсів відповідно до постанови КМУ від 26.02.99р. №271.

Загальна сума таких нецільових витрат по деклараціях №1 та №2 складає за даними перевірки 22365,42 грн.

Крім того, податковим органом вказано, що позивач не перерахував на окремий рахунок податок на додану вартість по декларації №1 (тваринництво) у сумі 20447 грн. за 2003-2005 роки, що, на думку відповідача, є нецільовим використанням цих коштів, як це передбачено пунктом 11.21 статті 11 Закону “Про ПДВ” та Порядком №805.

Однак, відповідно до пункту 7 Порядку №805 переробні підприємства щомісяця складають розрахунок нарахування сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продаж переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на окремий рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за здані молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період.

Не перераховані на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням.

Із аналізу наведеного припису слід зробити висновок про те, що не перерахування на окремі рахунки коштів розцінюється як використання їх за нецільовим призначенням тільки відносно сум дотацій, які підлягали перерахуванню з окремого рахунку переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарським товаровиробникам за здані молоко і м’ясо в живій вазі за звітний період.

Як правомірно вказано судом першої інстанції, позивачем були допущені окремі порушення в порядку використання акумульованих коштів відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та постанови КМУ №271 від 26.02.1999 року, однак вказаними нормативними актами не передбачена відповідальність сільськогосподарського товаровиробника за дані порушення у вигляді штрафних санкцій, тому у податкового органу не було в підстав для їх застосування.

Судова колегія погоджується із висновком господарського суду стосовно того, що приписами норм даного Закону та постанови КМУ визначено, що суми коштів, використаних за нецільовим призначенням стягуються до Державного бюджету України у безспірному порядку, тобто встановлення зазначених порушень спричинює настання можливих негативних наслідків для платника податку, пов’язаних з матеріальною відповідальністю, розмір якої обмежений сумою коштів, використаних не за цільовим призначенням. Зазначений вид відповідальності не є по своїй суті фінансовою санкцією.

У статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказані підстави застосування та види штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, однак обставин, за якими податковою службою застосовані штрафні санкції шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень вказана стаття не містить, крім того, правова норма застосування штрафних санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях контролюючим органом не визначена.

Господарським судом правомірно вказано на те, що види та підстави, а також повноваження податкових органів щодо застосування штрафних санкцій за інші порушення, що не пов’язані з оподаткуванням, передбачені іншими Законами, які не мають відношення до встановлених під час перевірки порушень. Крім того, як зазначалося вище, контроль за цільовим використанням податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та сум дотацій, які нараховуються переробними підприємствами і перераховуються сільськогосподарським товаровиробникам, здійснюється також управліннями агропромислового комплексу райдержадміністрацій, споживчими спілками системи “Укоопспілка” та фінансовими органами, які не були залучені податковим органом до перевірки з метою правильного визначення цільового призначення використаних коштів.

Доводи заявника апеляційної скарги не прийняті судовою колегією з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і засобом, які передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги все вищенаведене, податковою службою не доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позов та визнав спірні податкові повідомлення-рішення недійсними.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ на постанову господарського суду Донецької області від 30.08.2006 року у справі №31/182а залишити без задоволення.


Постанову від 30.08.2006 року господарського суду Донецької області у справі №31/182а залишити без змін.


У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.


Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.


Повний текст ухвали складений та підписаний 24.11.2006 року.





Головуючий:          М.В. Калантай


Судді:           Р.В. Волков


          Г.Я. Старовойтова


          









          

Надруковано 6 примірників:

1 –у справу; 2 –сторонам;

1 –ГС Донецької області;

2 –ДАГС.