Рішення №274729


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України


06 листопада 2006 року


Справа № 2-25/286.1-2006

                     м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Щепанської О.А.,


секретар судового засідання                                        Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача: Шорохов І.В., дов.№41а/06 від 20.06.2006

відповідача: Шугалка Д.І., дов.№14541/9/10 від 15.08.2006

Євсікова О.В., дов.№1410/9/10 від 07.08.2006

Вінник М.Ю.,дов.№ 14341/9/10 від 10.08.2006

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22 серпня 2006 року по справі № 2-25/286.1-2006

за позовом           Акціонерного товариства закритого типу "КАНОН" (вул. Самохвалова, 19, місто Сімферополь,95022)


до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)



про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень


                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Акціонерне товариство закритого типу «Канон»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення № 0013142301/0 від 10.08.2004 і № 0013132301/0 від 10.08.2004 та першої податкової вимоги № 1/2339 від 04.11.2004.

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2006 у справі № 2-25/286.1-2006 (суддя Маргаритов М.В.) позов акціонерного товариства закритого типу «Канон»до державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги задоволено частково.

          Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Сімферополі № № 0013142301/0 від 10.08.2004 і № 0013132301/0 від 10.08.2004 та перша податкова вимога № 1/2339 від 04.11.2004, також стягнуто з державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на користь акціонерного товариства закритого типу «Канон»державне мите у розмірі 3,4 грн.

          Судове рішення мотивоване тим, що висновки державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, які вказані в акті перевірки не обґрунтовані, що підтверджуються матеріалами справи, постановою Севастопольського апеляційного суду від 21.06.2006 у справі № 2-27/1060.1-2006, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції, у зв’язку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість.

          Не погодившись з постановою суду, державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної республіки Крим скасувати, в позові акціонерному товариству закритого типу «Канон»відмовити.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, а саме, помилковим застосування пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким бюджетне відшкодування це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку, у випадках, передбачених цим Законом.

          Оскільки, оплата за придбаний товар покупцем не здійснювалась, відповідно –сума податку на додану вартість продавцю не сплачувалась, внаслідок чого факт надмірної сплати податку та бюджетної заборгованості перед позивачем –відсутній.

          Право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання зі сплати податку у вартості товару, який платником не оплачено.

          Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказав на те, що оскільки, платником податків –продавцем не понесені витрати по придбанню товарів , не віднесені в активну частину балансу і несамортизовані, тому не виникає доходу, відповідно не виникає податкових зобов’язань, в зв’язку з чим продавцем (АТЗТ «Канон») неправомірно виписана податкова накладна № 358 від 12.12.2003.

          Також, відповідачем вказується, що судом першої інстанції не виконані вказівки Вищого господарського суду по перевірці факту сплати податкових зобов’язань до бюджету.

          Акціонерне товариство закритого типу «Канон»надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі без задоволення, бо вважає ії законною і обґрунтованою.

          Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду склад судової колегії змінено, суддю Градову О.Г. замінено на суддю Горошко Н.П.          

          Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія встановила наступне.

          Акціонерне товариство закритого типу «Канон»відповідно до Закону України «Про систему оподаткування»є платником податків і обов’язкових платежів та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Сімферополі.

          10.08.2004 державною податковою інспекцією у місті Сімферополі було проведено документальну перевірку акціонерного товариства закритого типу «Канон»з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового зобов’язання та до податкового кредиту, згідно з декларацією за жовтень 2003 року, березень 2004 року.

          У ході перевірки, на думку відповідача, було встановлено порушення пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що виразилось в завищенні бюджетного відшкодування у розмірі 1008882 грн. По результатам перевірки складено акт № 682/23-4 від 10.08.2004.

          На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013142301/0 від 10.08.2004, відповідно до якого акціонерному товариству закритого типу «Канон»було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2003 у розмірі 382 грн., і за березень 2004 у розмірі 1008882 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0013132301/0 від 10.08.2004, відповідно до якого акціонерному товариству закритого типу «Канон»донарахований податок на додану вартість у розмірі 22302 грн., зокрема 14868 грн. –основного платежу і 7434 грн. –штрафних санкцій.

          Крім того, державною податковою інспекцією у місті Сімферополі було винесено першу податкову вимогу № 1/2339 від 04.11.2004, відповідно до якої позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 76524,89 грн.

          Як вбачається з матеріалів справи 27.08.2004 акціонерне товариство закритого типу «Канон»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0013142301/0 від 10.08.2004 і № 0013132301/0 від 10.08.2004 та першої податкової вимоги № 1/2339 від 04.11.2004, які були прийняті державною податковою інспекцією у м. Сімферополі.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09-21.12.2004 р. у справі № 2-15/12592-2004 позов був задоволений частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 001314230/0 від 10.08.2004 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2004 у розмірі 1008882 грн., та № 0013132301/0 від 10.08.2004, першу податкову вимогу ДПІ у місті Сімферополі № 1/2339 від 04.11.2004.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09-21.12.2004 у справі № 2-15/12592-2004 було залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

          Не погоджуючись з судовим рішенням, державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову від 15.02.2005.

          Постановою Вищого господарського кодексу України від 22 червня 2005 року касаційну державної податкової інспекції у місті Сімферополі задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09-21.12.2004 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

          При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 03.01.2003 між товариством з обмеженою відповідальністю «Промхолдинг»(Принципал) і акціонерним товариством закритого типу «Канон»(Агент) був укладений агентський договір, предметом якого було виконання Агентом агентської роботи відносно майна, що належить принципалу. В межах даного договору 23.03.2003 товариство з обмеженою відповідальністю «Промхолдинг»передало акціонерному товариству закритого типу «Канон»в агентське управління наступне майно: складений корпус (інв. № 00641К) площею 3818,8 м2 вартістю 8420376,27 грн., скляний корпус (інв.№ 000008) площею 19395,7 м2 вартістю 42767123,72 грн., розташовані в м. Вінниця, по вул. Ватутіна/Чехова, 14/2.

          08.01.2003 акціонерне товариство закритого типу «Канон»уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»договір купівлі-продажу активів на додатково обумовлених умовах.

          Відповідно до пункту 2.4 договору, право власності на активи переходять від акціонерного товариства закритого типу «Канон»до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»з моменту передачі активів.

          Згідно з протоколом узгодження від 01.12.2003 № 1, який було складено до договору купівлі –продажу акціонерне товариство закритого типу «Канон»продає позивачу право господарського управління на протязі 14 кварталів «майном № 3»(актив № 3), яке розташоване за адресою: місто Вінниця, вулиця Ватутіна/Чехова, 14/2. Вартість активу № 3 складає 14332500 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 2388750 грн.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»повинно сплатити акціонерному товариству закритого типу «Канон»вказану вартість активу № 3 на протязі трьох років з моменту його передачі рівними частинами щорічно не пізніше 20 грудня.

          Крім того, в протоколі вказано, що актив № 3 не дає товариству з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»право власності на «майно № 3»

          Актом прийому –передачі від 12.12.2003 акціонерне товариство закритого типу «Канон»передало товариству з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»право власності на право господарського управління на протязі 14 кварталів складовими і скляними корпусами.

          12.12.2003 акціонерним товариством закритого типу «Канон»було виписано податкову накладну № 358 на загальну суму 14332500 грн. у тому числі податок на додану вартість у сумі 2388750 грн.

          По вказаній операції акціонерним товариством закритого типу «Канон»були сформовані податкові зобов’язання, які відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) і в декларації по податку на додану вартість за грудень 2003 року.

          Отримана від позивача податкова накладна № 358 від 12.12.2003 товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»також була відображена в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2003 року, податок на додану вартість у сумі 2388750 грн. віднесено до складу податкового кредиту і відображена в декларації по податку на додану вартість за грудень 2003.

          31.03.2004 між акціонерним товариством закритого типу «Канон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»у зв’язку зі скороченням строку використання права господарського управління на 6 кварталів було підписано протокол узгодження № 3 та акт повернення № 1.

          Згідно з яким сторони за договором купівлі –продажу від 08.01.2003 зменшили вартість проданого активу № 3 на 6142500 грн. (у тому числі податок на додану вартість 1023750 грн.) і тому акціонерним товариством закритого типу «Канон»на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»було надіслано розрахунок № 5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 358 від 12.12.2003, в якому податкові зобов’язання акціонерного товариства закритого типу «Канон»зменшується на суму 1023750 грн. Коригування податкового зобов’язання в сторону зменшення відображено в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

          Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що акціонерне товариство закритого типу «Канон», відповідно до агентського договору від 03.01.2003, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Промхолдинг»правомірно розпоряджалося складовим та скляним корпусами за власною ініціативою. В зв’язку з чим вважає, що податкова накладна № 358 від 12.12.2003 року була виписана акціонерним товариством закритого типу «Канон»обґрунтовано, сума податку на додану вартість включена до податкових зобов’язань, що передбачено діючим законодавством.

          Згідно з підпунктами 7.2.1; 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення) платник податків зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певний перелік реквізитів. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю , копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Ніяких зауважень щодо оформлення спірної податкової накладної у відповідача не має.

          Право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статею 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(підпункт 7.2.4 пункт 7.2 статті 7 Закону)

          Відповідно до пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 233/2037 передбачено, що заповнення податкової накладної у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у разі повернення проданих товарів або права власності на такі товари, продукцію. А також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним в порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму зайвого нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцеві. У зворотному порядку здійснюється перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцеві. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в двох екземплярах за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.

          Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку , які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду і сумою податкового кредиту звітного періоду.

          Право господарського управління майном при укладенні договору про його продаж в цьому випадку є фактично товаром, який продав позивач в межах договору купівлі –продажу. Договір купівлі –продажу від укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК», на момент розгляду спору не оскаржено і не визнано недійсним.

          З доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивач діяв відповідно до вказаних вимог закону та не допускав його порушень. В податкових деклараціях були відображені як податковий кредит, так і податкове зобов’язання.

          Відповідач, оскаржуючи рішення суду приводить доводи щодо бюджетного відшкодування, що не є предметом спору. Будь яких зауважень щодо порушень при оформлені податкової накладної № 358 від 12.12.2003 і податкової декларації за березень 2004 відповідач суду не надав.

          Доводи відповідача по відсутності розрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»та акціонерним товариством закритого типу «Канон»та відсутності сплати податкових зобов’язань до бюджету є необґрунтованими, та не підтверджені матеріалами справи.

Проте, матеріалами справи підтверджується наявність розрахунків між підприємствами, про що свідчать банківські виписки акціонерного товариства закритого типу «Канон», карточка розрахунків контрагента ТОВ «Торгові системи ВПК».

          За таким обставинами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність надання акціонерним товариством закритого типу «Канон»податкової накладної № 358 від 12.12.2003 товариству з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК».

          Крім вказаного, судова колегія звертає увагу на те, що 21.06.2006 Севастопольський апеляційний господарський суд по справі № 2-27/1060.1-2006 виніс постанову про залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким встановлена правомірність угоди купівлі-продажу від 08.01.2003, виконаної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові системи ВПК»та відповідність її податковому законодавству в частині формування податкового кредиту та податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

          Оскільки при розгляді справи № 2-27/1060.1-2006 судом були дослідженні ті ж самі обставини, що розглядаються по даній справі і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-27/1060.1-2006 вступило в законну силу, судова колегія керується частини 1 статті 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Зважаючи на викладене, суд обґрунтовано визнав недійсними податкові повідомлення-рішення № 0013142301/0 від 10.08.2004 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2004 року в сумі 100882,00 грн., № 0013132301/0 від 10.08.2004.

          Згідно з пунктом 1.10 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181, податкова вимога –це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

          Отже, податкова вимога скеровується податковим органом при наявності узгодженого податкового зобов’язання.

          Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо виконання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

          Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

          Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблені висновки про те, що сума податкових зобов’язань, яка визначена відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях не узгоджена і тому у відповідача не було підстав скеровувати позивачу першу податкову вимогу.

          Отже висновки, викладені в апеляційній скарзі державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим суперечать чинному законодавству та матеріалам справи і не можуть бути підставою для скасування постанови господарського суду Автономної республіки Крим по даній справі.

          Постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для ії скасування відсутні.          

          Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2006 у справі № 2-25/286.1-2006 залишити без змін.                    

Повний текст ухвали буде складено 10 листопада 2006 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        Т.П. Фенько

Судді                                                                      Н.П. Горошко

                                                                      О.А. Щепанська