Рішення №274734


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України


23 жовтня 2006 року


Справа № 2-29/5935-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Антонової І.В.,

суддів                                                                      Котлярової О.Л.,

                                                                                          Видашенко Т.С.,


секретар судового засідання                                        Хапанцева Н.А.

за участю представників сторін:

позивача: Бортнік Оксана Григорівна, довіреність № б/н від 22.06.06, Харківський національний університет внутрішніх справ;

відповідача: не з'явився, Євпаторійська міська рада;

3-тя особа: Середенко Роман Владиславович, довіреність № б/н від 18.10.06, "Харківський економіко-правовий університет" у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

не з'явився, Акціонерний Східно - Український Банк "Грант";

розглянувши апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 29.08.2006р. у справі № 2-29/5935-2006А

за позовом           Харківського національного університету внутрішніх справ (пр. 50-річчя СРСР, 27,Харків,61080)


до           Євпаторійської міської ради (вул. Леніна, 2,Євпаторія,97400)


3-тя особа Акціонерний Східно-Український Банк "Грант" (вул. Данілевського, 19,Харків,61001)


"Харківський економіко-правовий університет" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (пр. Гагаріна, 187,Харків,61080)


про визнання недійсним рішення


                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Євпаторійської міської ради, треті особи - Акціонерний Східно - Український Банк "Грант", "Харківський економіко-правовий університет" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання нечинним рішення від 05.02.1999 № 23-7/6 "Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу".

В процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову та просив суд визнати нечинним рішення Євпаторійської міської ради від 05.02.1999р. № 23-7/6 "Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу" в частині включення до переліку домоволодіння за адресою м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 18.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя О.І. Башилашвілі) від 29.08.2006 у справі № 2-29/5935-2006А в задоволенні адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить прийняту у справі постанову суду скасувати, прийняту нову про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, за твердженням позивача, місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку про наявність у додатку № 1 до оспорюваного рішення, що представляє собою перелік об'єктів комунальної власності, передача яких у якості забезпечення позову можлива, домоволодіння, розташованого по вул. Пушкіна, 18 у м. Євпаторії. Однак суд не дослідив у судовому засіданні письмові докази - оригінал оспорюваного рішення та додаток № 1 до нього, що, на думку позивача, ставить під сумнів наявність у зазначеному переліку домоволодіння по вул. Пушкіна, 18.

Також, за твердженням Харківського національного університету внутрішніх справ, місцевий господарський суд не прийняв до уваги положень статті 34 Закону України "Про власність", у відповідності з якою майно вищих та середніх спеціальних навчальних закладів віднесено до загальнодержавної (республіканської) власності і у відповідності до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягає, а тому, згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу", не може бути предметом застави.

Порушення норм процесуального права, за твердженням апелянта, полягають у незастосуванні судом пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 було відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі Харківського національного університету внутрішніх справ.

У зв'язку с зайнятістю в іншому судовому процесі судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження першого заступника голови суду, здійснено її заміну на суддю Видашенко Т.С.

У судове засідання не з'явилися представники Євпаторійської міської ради та Акціонерного Східно - Українського Банку "Грант", про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає можливим розглянути справу по суті у відсутності нез'явившихся представників сторін.

Переглянувши справу у порядку 195, 196 статей Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

На підставі рішення Євпаторійської міської ради від 09.06.1995р. № 242 „Про додаткові заходи щодо укріплення кадрів правоохоронних органів" будівлі, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 18 та прилегла до них територія були передані на баланс без права розпорядження в оперативно-господарське управління відділенню заочного факультету Харківського Університету внутрішніх справ.

05.02.1999р. Євпаторійською міською радою було прийнято рішення „Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу", яким затверджений перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають передачі у заставу в якості забезпечення кредитів. Також цим рішенням, виконавчому комітету Євпаторійської міської ради були делеговані повноваження на укладення кредитних договорів з наданням у заставу об'єктів, зазначених у додатку №1 до рішення.

Відповідно до додатку №1 до вказаного рішення домоволодіння, розташоване у м. Євпаторія по вул. Пушкіна, 18 увійшло до переліку об'єктів комунальної власності, передача яких у якості забезпечення кредиту можлива.

03.07.2002р. між Акціонерним Східно - Українським Банком „Грант" (заставодержатель) та виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради (заставодавець), з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань Євпаторійською міською радою по кредитному договору № 2 від 05.05.1997р. був укладений договір застави.

Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що предметом застави за цим договором є домоволодіння, розташоване у м. Євпаторії по вул. Пушкіна, 18.

04.07.2002р. між Акціонерним Східно - Українським Банком „Грант" та Харківським економіко-правовим університетом укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Акціонерний Східно - Український Банк „Грант" відступив Харківському економіко-правовому університету право вимоги належного виконання зобов'язань виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради по кредитному договору № 2 від 05.05.1997р. із змінами, у зв'язку з чим Харківський економіко-правовий університет набув усі права заставодержателя за вказаним договором застави.

Заслухавши з'явившихся представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги Харківського національного університету внутрішніх справ, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про заставу" (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на день прийняття оспорюваного рішення) заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа. Заставодавець повинен бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним.

Частина 1 статті 183 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що предметом застави може бути всяке майно, за винятком того, на яке не може бути звернено стягнення в силу статей 93, 96, 99 цього Кодексу.

Крім того, діюче на момент розгляду даної справи законодавство, що регулює правовідносини, пов'язані із заставою, зокрема: Закон України „Про заставу", Закон України „Про іпотеку", Цивільний кодекс України не передбачають прямої заборони на передачу об'єктів, що знаходяться у комунальній власності у заставу, що спростовує доводи позивача про те, що оспорюване рішення не відповідає приписам пункту 2 статті 4 Закону України „Про заставу".

Згідно зі статтею 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (станом на день прийняття оспорюваного рішення) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Віщий господарський суд України у своїх роз'ясненнях від 26.01.2000р № 02-5/35 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних і інших органів»зазначив, що підставою для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеною законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям такого акту прав і охоронюваних законом інтересів підприємства - позивача у справі.

Харківський національний університет внутрішніх справ вважає, що оспорюване рішення порушує його законні права, а тому є незаконним. Однак доводів наявності такого порушення позивачем суду не надано.

Як вбачається із оспорюваного рішення, Євпаторійська міська рада не приймала рішення про відчуження домоволодіння, що знаходиться у м. Євпаторії по вул. Пушкіна, 18 та перебуває в оперативному управлінні позивача, що, у свою чергу, підтверджує відсутність порушення прав позивача щодо вказаного об'єкту нерухомості, оскільки він продовжує безперешкодно ним користуватися.

Відповідно до пункту 31 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на день прийняття спірного рішення), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Як вбачається із оспорюваного рішення, відповідач передав виконкому повноваження саме на управління майном, що виражається в укладенні кредитних договорів та договорів застави в якості забезпечення виконання зобов'язань, тобто не делегував повноваження виконавчому комітету Євпаторійської міської ради на відчуження об'єктів комунальної власності.

На думку судової колегії, висновки позивача про те, що передання майна у заставу є його відчуженням є помилковими, оскільки застава - це вид забезпечення виконання зобов'язання, завданням якого є належне та своєчасне виконання боржником зобов'язань перед кредитором, тоді як наслідком відчуження майна є перехід права власності на майно.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення Євпаторійської міської ради від 05.02.1999р. №23-7/6 „Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу" у частині, що оспорюється стороною, не суперечить вимогам законодавства та прийнято з дотриманням усіх норм закону і не порушує права позивача, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198 (п.1), 200, 205 (п.1 ч.1), 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2006р. у справі 2-29/5935-2006А залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого господарського суду України у місячний термін з дня набрання нею законної сили.


Головуючий суддя                                        І.В. Антонова

Судді                                                                      О.Л. Котлярова

                                                                      Т.С. Видашенко