Рішення №274748

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


Постанова

Іменем України


19 жовтня 2006 року


Справа № 2-29/7853.1-2006


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: Головченка Дмитра Миколайовича, довіреність № 208 від 01.01.2006;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу малого підприємства "Хабрат-Мода" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 11.09.2006 у справі №2-29/7853.1-2006

за позовом           Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108,Дніпропетровськ,49602)

до           малого підприємства "Хабрат-Мода" (вул. Дорожня, 9,Сімферополь,95000)

третя особа: Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)

про визнання договору недійсним; за зустрічним позовом малого підприємства "Хабрат-Мода" до державного підприємства "Придніпровська залізниця", третя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим про визнання права власності

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    09 жовтня 2003 року позивач, державне підприємство "Придніпровська залізниця", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, малого підприємства "Хабрат-Мода", про визнання недійсним договорів оренди нерухомого майна від 09.04.2001, 01.10.2002 на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР, а також просив суд усунути перешкоди в користуванні майном, зобов’язавши мале підприємство "Хабрат-Мода" звільнити приміщення –торговельний павільйон площею 59,12 кв. м., який розташований в місті Сімферополі на площі Привокзальній, 1.

                    Позовні вимоги позивач обґрунтував закінченням строку дії договору оренди від 01.10.2002. Договір від 09.04.2001, на думку позивача, є недійсним, а тому на час звернення до суду з цим позовом у малого підприємства “Хабрат-Мода” відсутні підстави для зайняття вказаного павільйону.

                    Під час судового розгляду мале підприємство "Хабрат-Мода" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про визнання за ним права власності на павільйон для обслуговування пасажирів, який розташовано на пероні залізничного вокзалу на площі Привокзальній, 1 у місті Сімферополі, оскільки павільйон для обслуговування пасажирів побудовано за кошти малого підприємства “Хабрат-Мода”, на підставі чого ним були отримані відповідні погодження.

                    Уточнивши свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом змінив предмет позову та просив суд визнати павільйон загальною площею 59,12 кв.м., розташований на пероні вокзалу Сімферополь, за адресою: м. Сімферополь, площа Привокзальна, 1 - самочинним будівництвом, та визнати за ним право власності на зазначене самочинно збудоване майно.

                    Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

                    Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя О.І. Башилашвілі) від 11.09.2006 у справі № 2-29/7853.1-2006 в частині вимог первісного позову державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання павільйону загальною площею 59,12 кв.м., розташованого на пероні вокзалу Сімферополь за адресою: Сімферополь, площа Привокзальна, 1 самочинним будівництвом, провадження у справі припинено.

                    В задоволенні вимог за первісним позовом щодо визнання права власності державного підприємства "Придніпровська залізниця" на самочинно збудоване нерухоме майно –павільйон площею 59,12 кв.м., розташований на пероні вокзалу Сімферополь за адресою: пл. Привокзальна, 1, м. Сімферополь - відмовлено.

                    В задоволенні зустрічних позовних вимог малого підприємства "Хабрат-Мода" відмовлено у повному обсязі.

                    Не погодившись з вказаним судовим актом, мале підприємство "Хабрат-Мода" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

                    Відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі посилається на те, що при прийнятті рішення господарський суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

                    Заявник скарги зазначає, що місцевим господарським судом в порушення статі 43 Господарського процесуального кодексу України, не врахований той факт, що при розгляді справ, пов’язаних з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є ознакою його права власності. Баланс, на думку відповідача, не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

                    Також, за твердженнями апелянта, судом необґрунтовано не прийняті до уваги документи бухгалтерського обліку (квитанції, договори підряду, висновки експертизи), які підтверджують понесені відповідачем затрати у розмірі 77078,00 грн. на будівництво спірного павільйону. Цим обставинам судом не надана правильна оцінка.

                    У зв’язку з відрядженням судді Сотула В.В. та зайнятістю судді Гонтаря В.І. в іншому судовому засіданні, на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2006, здійснено їх заміну на суддів Волкова К.В. та Прокопанич Г.К.

                    На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

                    Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розробленого у 1994 році госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурним бюро управління архітектури та містобудування міста Сімферополя проекту павільйону для обслуговування пасажирів площею 59,12 м2, що розташований на пероні залізничного вокзалу на площі Привокзальній у м. Сімферополі, малим підприємством "Хабрат-Мода" здійснено будівництво вказаного павільйону.

25.01.1996 між малим підприємством “Хабрат-Мода” та асоціацією торговельно-економічної співпраці “Кримсько-Кубанський торговий дім” укладений договір підряду, відповідно до якого підприємство доручало, а асоціація зобов’язувалась виконати будівництво павільйону для обслуговування пасажирів на пероні залізничного вокзалу. Виконання відповідних робіт підтверджується актами прийому-передачі від лютого, травня, червня 1996 року.

Фінансування малим підприємством “Хабрат-Мода” будівництва об’єкту майна підтверджується відповідними квитанціями до прибутково-касових ордерів.

Також, в матеріалах справи наявний висновок судової експертизи, яка проводилась експертом бюро судових експертиз Кримського юридичного агентства “Інтерномікос” № 2 від 14.02.2005, згідно з яким первісними документами бухгалтерського обліку малого підприємства “Хабрат-Мода” підтверджуються понесені витрати на 01.08.1996 в розмірі 77078,00 грн. на будівництво павільйону площею 59,12 м2 на пероні залізничного вокзалу в місті Сімферополі (т. 1, арк. с. 122-125).

До 2001 року відповідач за первісним позовом користувався збудованим павільйоном, як власник будівлі.

Судами також встановлено, що у 2001 році між Кримською дирекцією залізничних перевезень (орендодавцем), на підставі погодження з Фондом майна Автономної Республіки Крим від 06.04.2001, та малим підприємством “Хабрат-Мода” (орендарем) був укладений договір оренди нерухомого майна.

За договором, орендодавець передав, а мале підприємство “Хабрат-Мода” прийняло у тимчасове користування нерухоме майно –павільйон для обслуговування пасажирів площею 59,12 м2, який розташовано на пероні залізничного вокзалу на площі Привокзальній у місті Сімферополі. Строк дії договору встановлено до 2026 року.

01.10.2002 між державним підприємством “Придніпровська залізниця” (орендодавцем) та малим підприємством “Хабрат-Мода” (орендарем) був укладений договір оренди № 185 стосовно того ж самого павільйону площею 59,12 м2. Строк дії договору встановлено до 01.10.2003, про відсутність наміру продовжувати який, відповідача було попереджено.

Як встановлено судом, на час розгляду справи вказані договори оренди припинили свою дію.

Таким чином, державне підприємство “Придніпровська залізниця” в обґрунтування належності йому на праві господарського відання павільйону на Привокзальній площі 1, посилається на акт та протокол від 28.01.1999, за яким в ході інвентаризації було виявлено та вирішено поставити на баланс підприємства павільйон для обслуговування пасажирів на пероні вокзалу станції Сімферополь.

Стаття 48 Закону України “Про власність” передбачає, що вимагати усунення порушення права власності може або власник майна або особа, яка володіє ним на праві повного господарського відання чи оперативного управління, іншій підставі, яку передбачено договором або законом.

Крім того, відповідно до пункту 9 Листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, господарські суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи.

Баланс підприємства (організації), насамперед є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Судова колегія вважає, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували створення чи набуття ним прав на спірне нерухоме майно, а посилання позивача за первісним позовом про перебування спірної будівлі на балансі підприємства не є доказом підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

          Наряду з цим, в матеріалах справи містяться відповіді Кримської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземе України" від 03.08.2006 № 611, Міністерства транспорту та зв'язку України „Укрзалізниця" від 24.08.2006 № 431-13/1093, згідно з якими право власності, право користування на земельну ділянку, розташовану в м. Сімферополі, вул. Привокзальна, 1 - за державним підприємством „Придніпровська залізниця" за період з 01.01.2002 по 03.08.2006 не зареєстровано, державний акт на право власності чи постійного користування земельної ділянкою, договір оренди земельної ділянки реєстрації у Кримській Регіональній Філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземе України” не проходив. Право власності на теперішній час чи право постійного користування землею зазначеної земельної ділянки Придніпровською залізницею відповідним державним актом не посвідчено.

          Наведене свідчить про безпідставність вимог позивача за первісним позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно –павільйон загальною           площею 59,12 кв.м., розташований на пероні вокзалу Сімферополь, площа Привокзальна,1, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в цій частині.

          Висновок суду про припинення провадження у справі в частині вимог позивача за первісним позовом про визнання самочинним будівництво павільйону загальною площею 59,12 кв.м., розташованого на пероні вокзалу Сімферополь, площа Привокзальна,1, є вірним, оскільки будівництво вказаного павільйону здійснювалось саме відповідачем, та як зазначено вище, у Державного підприємства „Придніпровська залізниця" відсутні правовстановлювальні документи на земельну ділянку, на якій розташований спірний павільйон. До того ж, повноваження щодо визнання споруди самочинним будівництвом є компетенцією відповідної територіальної громади, на території якої знаходиться побудова відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування”.

          Що стосується прийнятого рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову малого підприємства “Хабрат-Мода”, судова колегія виходить з того, що висновки суду першої інстанції в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об’єктивному розгляді обставин справи, з огляду на наступне.

          На думку судової колегії, відповідачем доведений факт будівництва спірного павільйону, що підтверджується відповідними квитанціями до прибутково-касових ордерів та висновком судової бухгалтерської експертизи.

Після закінчення будівництва і до теперішнього часу мале підприємство "Хабрат-Мода" вільно та відкрито володіло та володіє спірним об’єктом, несе витрати з експлуатації та утримання майна.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 „Про деякі приписи законодавства, що регулюють питання, пов'язані зі здійсненням права власності та його захистом” одним з основних критеріїв визнання законності володіння майном є джерело фінансування.

В даному випадку, фінансування саме відповідачем за первісним позовом будівельних робіт зі створення спірного об’єкту нерухомості та його витрат щодо його подальшого утримання є незаперечним.

До того ж, з усіх документів дозвільного характеру - на розміщення об'єкту торгівлі, документів щодо будівництва і експлуатації павільйону, що містяться в матеріалах справи, судова колегія вбачає вказівку тільки на єдиного власника та забудовника об’єкту –позивача за зустрічним позовом у справі.

          Також, судова колегія зазначає, що саме малим підприємством "Хабрат-Мода" були понесені витрати на розробку проектної документації, отримання технічних умов з підключення електроенергії, водовідведення та т. і.

          При цьому слід зазначити, що під час судового розгляду з’ясувалось, що земельна ділянка не належить державному підприємству „Придніпровська залізниця" та залізничному транспорту, питання про відвід земельної ділянки малому підприємству "Хабрат-Мода" на теперішній час розглядається Сімферопольською міською радою, тому зустрічні позовні вимоги є обгрунтованими, право власності на спірне майно повинно бути визнано за малим підприємством "Хабрат-Мода". В обгрунтування таких висновків, судова колегія приймає до уваги ті обставини, що позивач за зустрічним позовом ще в 1992 році звертався з листом про надання земельної ділянки під будівництво магазину (том 1, а.с.51), з 1996 року, здійснивши будівництво павільону, користувався ним як власник майна, що не могло бути невідомим позивачеві, який до звернення в 2003 році до суду з вимогами про визнання договору оренди недійсним, прав відповідача на зазначене майно не оспорював.

          Крім того, необхідно зазначити, що уточнивши 22.06.2006 позовні вимоги (том 2, а.с.22), позивач за первісним позовом фактично змінив і предмет, і підстави позовних вимог, вимагаючи визнання права власності на майно, що протирічить вимогам частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Цим обставинам господарський суд першої інстанції на надав належної оцінки, постановивши рішення за уточненими позовними вимогами.

                    Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга малого підприємства "Хабрат-Мода" підлягає задоволенню, а судове рішення - частковому скасуванню з прийняттям у справі нового рішення в частині вимог зустрічного позову малого підприємства "Хабрат-Мода".

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд


                                                            ПОСТАНОВИВ:          


                    1. Апеляційну скаргу малого підприємства "Хабрат-Мода" задовольнити.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 у справі № 2-29/7853.1-2006 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову малого підприємства "Хабрат-Мода".

                    В цій частині прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву малого підприємства "Хабрат-Мода" до державного підприємства "Придніпровська залізниця", третя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим, про визнання права власності - задовольнити.

                    Визнати за малим підприємством "Хабрат-Мода" право власності на павільйон загальною площею 59,12 кв.м., розташований на пероні залізничного вокзалу Сімферополь, площа Привокзальна, 1 у місті Сімферополі.

                    3. В іншій частині рішення залишити без змін.

                    4. Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108,Дніпропетровськ,49602, р/р 26006000012 у Дніпропетровській філії АБ "Єкспресс-Банк", МФО 306964, ідентифікаційний код 01073828) на користь малого підприємства "Хабрат-Мода" (вул. Дорожня, 9,Сімферополь,95000, р/р 2600631729001 у КРД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010, ідентифікаційний код 22236677) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.                                        

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                Г.К. Прокопанич