Рішення №274781


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


Постанова

Іменем України


31 жовтня 2006 року


Справа № 2-3/11598-2006


          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 31.08.2006 у справі № 2-3/11598-2006

за позовом          закритого акціонерного товариства "Європейський банк раціонального фінансування"

(вул. Володимирська/пров. Рильський, 18/2,Київ,01001)

до закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" (вул. Македонського, 1,Бахчисарай,98403)

про стягнення 3698877,06 грн.

                                                   ВСТАНОВИВ:

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006 на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі № 2-3/11598-2006 за позовом закритого акціонерного товариства "Європейський банк раціонального фінансування" до закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" про стягнення 3698877,06 грн.

                    З відповідача на користь позивача стягнуто державне мито в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

          Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений судовий акт в частині стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача та прийняти нову ухвалу, на підставі якої повернути з Державного бюджету України позивачу державне мито.

          Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвала суду від 31.08.2006 була постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права , а саме, статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 за № 7-93 та статей 47,49,80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач вважає, що ухвала суду в частині розподілу судових витрат у справі підлягає скасуванню за наступними підставами:

-          судом не було враховано, що спір між сторонами врегульовано шляхом підписання договору про визначення розміру і порядку погашення заборгованості за кредитним договором № 07 від 26.03.2004;

-           заява позивача про повернення державного мита із Державного бюджету України не була розглянута судом під час судового розгляду справи;

-          суд безпідставно, не розглянувши справу по суті, визнав, що спір виник у зв’язку з неправильними діями відповідача .

У судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від відповідача до суду апеляційної інстанції поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з надходженням його представника в службовому відрядженні, яке судова колегія визнала таким, що не підлягає задоволенню за такими підставами. Відповідачем до клопотання не долучені документи, підтверджуючи факт знаходження його представника у відрядженні на час розгляду апеляційної скарги, а також те, що коло представників юридичної особи в господарському процесі не обмежено чинним процесуальним законодавством, а ухвалою судової колегії від 10.10.2006 про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду явка представників сторін обов’язковою не визнавалась, неявка представників сторін не перешкоджає суду апеляційної інстанції розглянути справу за наявними у ній матеріалами без їх участі.

          Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

03.07.2006 закрите акціонерне товариство "Європейський банк раціонального фінансування" звернулось з позовом (арк.с.2-4) про стягнення з закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” заборгованості за кредитним договором № 07 від 26.03.2004 в сумі 3698877,06 грн., загальна сума котрої склалась із заборгованості за кредитом, з врахуванням індексу інфляції в розмірі 89988060 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 2495112,09 грн. і штрафу за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 303884,37 грн.

18.08.2006, до прийняття рішення у справі, від позивача надійшла заява про урегулювання спору шляхом укладення 24.07.2006 сторонами у справі, яким вони визначили порядок і розмір погашення заборгованості по кредитному договору від 26.03.2004 року (арк.с. 23). У засіданні суду представник відповідача підтвердив намір сторін врегульовувати спір вказаним шляхом.

Оскільки на день розгляду справи між сторонами був відсутній предмет спору, ухвалою від 31.08.2006 суд провадження у справі припинив на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд, вважаючи, що спір виник за виною відповідача, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25000,00 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. поклав на відповідача у справі.

В апеляційному порядку ухвала суду від 31.08.2006 оскаржена в частині розподілу судових витрат у справі. Заявник апеляційної скарги просить скасувати даний судовий акт і прийняти нову ухвалу, якою повернути із державного бюджету України позивачу державне мито в сумі 25 500,00грн.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена судом з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Порядок повернення державного мита встановлено статтею 47 Господарського процесуального кодексу, згідно з якою державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Дане питання врегульоване статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” зі змінами і доповненнями (далі – Декрет).

Підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету є:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

4) скасування в установленому порядку рішення суду;

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Вищенаведений перелік підстав є вичерпним, тобто, чинне законодавство не передбачає таку підставу повернення державного мита позивачу, як припинення провадження у справі по пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Зазначене дозволяє зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно не повернув державне мито позивачу, яке було сплачене їм в сумі 25000,00 грн. Однак, враховуючи те, що позивачу була подана заява про видачу довідки про повернення державного мита із Державного бюджету України, суд повинен був вказати в ухвалі про те, що закон не передбачає випадку такого повернення.

Стосовно того, що суд поклав суми судових витрат по сплаті державного мита і витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу на відповідача судова колегія вважає, що дане рішення ухвалене судом обґрунтовано і відповідає чинному процесуальному закону.

Приймаючи оскаржувану ухвалу господарський суд правомірно виходив із положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл господарських витрат за наслідками розгляду спору, яка за своїм змістом - є імперативною нормою.

Згідно частини 3 вказаної статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Посилання відповідача на те, що суд необґрунтовано поклав судові витрати на відповідача, оскільки справа не була розглянута по суті, судова колегія вважає неспроможним.

Факт укладення між сторонами угоди від 24.07.2006 (арк.с. 24), якою сторони врегулювали порядок і розмір погашення спірної заборгованості за договором кредиту від 26.03.2004, свідчить про те, що відповідач до прийняття рішення у справі вже визнав існуючу заборгованість перед позивачем і не заперечував проти того, що вона виникла за його виною.

У зв’язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спір виник внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасного виконання їм умов кредитного договору, тому на підставі частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача підлягають стягнення витрати по сплаті державного мита у розмірі, сплаченому позивачем при поданні позову, а також витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                            

                                                   ПОСТАНОВИВ:

                    Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006 у справі № 2-3/11598-2006 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                        В.В. Сотула

Судді                                                                      Ю.В. Борисова

                                                                       Г.К. Прокопанич