Рішення №274801

                                                                                                                        

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


Постанова

Іменем України


21 листопада 2006 року


Справа № 20-12/112


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Шевченко Н.М.,


секретар судового засідання                                        Фоменко В.М.                              

за участю представників сторін:

позивача: Арнаутов Р.С., довіреність б/н від 02.08.06,

відповідачів:

Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя:

Кочкаренко В.О., довіреність № 10-004/235 від 11.10.06,

Державної податкової адміністрації у місті Севастополі:

Форостяна І.В., довіреність №1005/9/10-035 від 05.04.06,

розглянувши апеляційну скаргу Кредитної спілки "Швидка фінансова допомога" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 6 вересня 2006 року у справі №20-12/112

за позовом           Кредитної спілки "Швидка фінансова допомога" (вул. Новоросійська, 56,Севастополь,99011)

до           Державної податкової адміністрації у місті Севастополі (вул. Кулакова, 56,Севастополь,99011)

Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь, 99011)


про визнання недійсними актів ДПА у м. Севастополі № 774/10/22-00926407680 від 15.05.2006, № 765/10/22-009/26544989 від 11.05.2006р., як складених з порушенням діючого законодавства, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000152200/0 від 19.05.2

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визначення йому та його філії зобов’язань з податку на прибуток з застосуванням штрафних санкцій у сумах 10.676,84грн. і 543,81грн., визнання недійсними актів перевірок Державної податкової адміністрації у місті Севастополі позивача та його філії, визнання незаконними дій Державної податкової адміністрації у місті Севастополі по витребуванню документів членів кредитної спілки (а.с. 72-74, 121-122 т.1).

Позов обґрунтований тим, що проценти за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом є доходами від здійснення операцій з активами кредитної спілки, які законом звільнені від оподаткування; податкова адміністрація не мала права проводити перевірку позивача та його філії; органи податкової служби не є органом, якому надано право витребування конфіденційної інформації про громадян –членів кредитної спилки.

При розгляді спору судом першої інстанції встановлено, що позивач і його філія отримували додаткові проценти за несвоєчасне погашення кредиту і несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, ці додаткові проценти є штрафними санкціями, тобто доходом з інших джерел, у зв’язку з чим податковою інспекцією на підставі актів перевірок податкової адміністрації були прийняти податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток і застосування штрафних санкцій.

Судовим рішенням у позові відмовлено з тих підстав, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових установ у вигляді доходів від здійснення операцій з активами кредитних спілок, а вказані проценти є штрафними санкціями і доходом, який не можливо прогнозувати, а тому це не доход від здійснення операцій з активами кредитних спілок.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, як прийняту при не повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, позов задовольнити.

З заперечень відповідачів на апеляційну скаргу слідує, що вони не згодні з позивачем, тому що проценти за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом є штрафними санкціями і їх отримання не може прогнозуватися позивачем, а тому це не є доходом від здійснення операцій з активами.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 31 жовтня до 14 і 21 листопада 2006 року, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідачів з цими доводами не погодилися по вказаним у запереченнях мотивам.

Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України витребував додаткові докази (а.с.14-31 т.2), розглянув справу і встановив наступне.

10 травня 2006 року Державна податкова адміністрація у місті Севастополі витребувала від позивача довідки про отримані доходи фізичними особами, які з’явилися підставою для видачі позивачем цим особам кредитів (а.с. 54-55 т.1).

17 травня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Зумським Я.І. на підставі акту перевірки Державної податкової адміністрації у місті Севастополі №7651022-00926544989 від 11 травня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122200 про визначення філії позивача –Центральної філії кредитної спілки „Швидка фінансова допомога” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 373,81грн. і штрафних санкцій –170грн., усього 583,81грн. (а.с. 8 т.1 ).

19 травня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Зумським Я.І. на підставі акту перевірки Державної податкової адміністрації у місті Севастополі №7741022-00926407680 від 15 травня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152200 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8.080,36грн. і штрафних санкцій –2.596,48грн., усього 10.676,84грн. (а.с. 7 т.1 ).

З вказаних актів перевірок (а.с.9-48 т.1) вбачається, що підставами для донарахування податку стало те, що позивач і його філія отримували доходи з інших джерел –додаткові проценти за несвоєчасне погашення кредиту і несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що підлягають оподаткуванню, але ці доходи не оподатковували, що привело до несплати податку з прибутку:

-позивачем за I півріччя 2004 року у сумі 14,80грн., за III квартал 2004 року –154,89грн., за 2004 рік –233,03грн., за I квартал 2005 року –495,43грн., за I півріччя 2005 року –3.225,54грн., за III квартал 2005 року –4.981,32грн., за 2005 рік –7.847,33грн., усього 8.080,36грн.;

-філією позивача за I квартал 2005 року у сумі 29,34грн., за I півріччя 2005 року –77,51грн., за III квартал 2005 року –257,35грн., за 2005 рік –373,81грн.

Податкові звіти позивача свідчать про те, що позивач був зареєстрований як неприбуткова установа і надавав звіти про використання коштів неприбутковою установою у 2004 і 2005 роках (а.с. 14-29 т.2).

Позивач не оспорює того факту, що він і його філія отримували додаткові проценти за несвоєчасне погашення кредиту і несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, але вважає такі додаткові проценти доходами від здійснення операцій з активами кредитних спілок, що звільнені від оподаткування.

З одного із складених між позивачем і членом кредитної спілки договору вбачається, що позивач зобов’язався надати кредит, а отримувач кредиту зобов’язався у певний термін погашати кредит і сплачувати проценти за користуванням кредитом у розмірі 36% річних, а при порушенні строку погашення кредиту і сплати процентів договором встановлена плата за користування кредитом у розмірі 72% річних на період такого порушення (а.с. 30-31 т.2).

Згідно зі Статутом позивача (а.с. 83-101 т.1) і Положенням про Центральну філію позивача (а.с. 102-105 т.1) майном позивача є плата за надання своїм членам кредитів, що відповідає вимогам статті 19 Закону України „Про кредитні спілки” №2908-III від 20 грудня 2001 року (зі змінами, далі Закон України №2908-III).

При цьому, частина 1 статті 21 цього Закону і стаття 21 Статуту позивача передбачають, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівкової та безготівкової формі.

Частина 2 статті 21 Закону України №2908-III встановлює, що кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою.

Відповідно до підпункту 7.11.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України №28397-ВР від 22 травня 1997 року, зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №28397-ВР) доходи у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) кредитних спілок звільняються від оподаткування.

Разом з цим, абзац другий підпункту 7.11.9 того ж Закону встановлює, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Підпункт 4.1.6 Закону України №28397-ВР до валових доходів відносить доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Також Закон України №28397-ВР (пункт 1.10) передбачає поняття процентів - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів; до процентів включаються платіж за використання коштів, отриманих у кредит; проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

Інші терміни для оподаткування прибутку підприємств використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів, що встановлено пунктом 1.43 Закону України №28397-ВР.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що отримані позивачем додаткові проценти за несвоєчасне погашення членами кредитної спілки кредиту і сплати процентів є платою у вигляді подвійної ставки процентів, що є операцією з активами кредитних спілок, а згідно з підпунктом 7.11.4 Закону України №28397-ВР такі доході звільняються від оподаткування.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на статті 549, 624 і 625 Цивільного кодексу України і кваліфікування плати за порушення строку погашення кредиту і плати за користуванням кредиту як неустойки (штрафу, пені) не є підставою вважати, що така плата за порушення виконання договірних обов’язків не є операцією з активами кредитної спілки, цей доход (проценти чи штрафні санкції) незалежно від його прогнозування отриманий від операції з активами (коштами) кредитної спілки. Кредитна спілка має право визначати розмір плати за користуванням кредитом, така плата договором була встановлена, відповідно до спеціального закону з оподаткування така плата розуміється як проценти.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що фактичні данні свідчать про те, що позивач отримав доход від операцій з активами кредитної спілки, який звільняється від оподаткування, а тому апеляційна скарга у частині позову до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними обґрунтована і підлягає задоволенню, у цій частині висновки місцевого господарського суду про отримання позивачем доходу від інших джерел, ніж з операцій з активами кредитної спілки, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Разом з цим, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги до Державної податкової адміністрації в місті Севастополя про визнання незаконними дій по витребуванню інформації про доходи фізичних осіб не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Як вказано вище, податковою адміністрацією з посиланням на пункт 4 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” було надіслано позивачу лист з проханням надати відомості і документи про доходи фізичних осіб, що отримали у позивача кредити (а.с. 53 т.1).

Дійсно, відповідно до пункту 4 статті 11 і статті 22 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (у редакції Закону України №3813-ХП від 24 грудня 1994 року, зі змінами на час здійснення запиту) органи податкової служби (у тому числі податкова міліція) мають право здійснювати письмові повідомлення про запрошення відомостей і документів платників податків для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.

Однак здійснений податковою міліцією податкової адміністрації запит не був таким запитом, не породжував у позивача обов’язковості його виконання, тому що цей лист не був направлений у межах кримінальної справи чи документальної перевірки платника податків. Позивач не надав відповіді на цей лист. Такий лист не порушив прав та законних інтересів позивача. А тому позовні вимоги про визнання дій податкової адміністрації по запиту відомостей і довідок фізичних осіб задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про визнання недійсними актів перевірок податкової адміністрації не підлягають розгляду адміністративними судами України, тому що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів розповсюджується на спори юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень по оскарженню його рішень, дій чи бездіяльності. Вказані акти перевірки не є такими рішеннями суб’єкта владних повноважень і не є діями такого суб’єкту, вони є підставою для прийняття рішення суб’єктом владних повноважень, що і відбулося –прийняти податкові повідомлення-рішення. А тому провадження у цій частині позову слідує закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку з наведеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, позов –частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Кредитної спілки "Швидка фінансова допомога" задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 6 вересня 2006 року у справі № 20-12/112 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя:

1) №0000122200 від 17 травня 2006 року про визначення Центральної філії кредитної спілки „Швидка фінансова допомога” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 373,81грн. і штрафних санкцій –170грн., усього 583,81грн.,

2) №0000152200 від 19 травня 2006 року про визначення Кредитній спілкі „Швидка фінансова допомога” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8.080,36грн. і штрафних санкцій –2.596,48грн., усього 10.676,84грн.

Відмовити у позові про визнання незаконними дій Державної податкової адміністрації у місті Севастополі по витребуванню довідок про отримані доходи фізичними особами.

Закрити провадження по позовним вимогам про визнання недійсними актів перевірок Державної податкової адміністрації у місті Севастополі №7651022-00926544989 від 11 травня 2006 року і №7741022-00926407680 від 15 травня 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки „Швидка фінансова допомога” (99011, Севастополь, вул. Новоросійська, 56, р/р 265000004798 в КРФ ВАТ „Кредобанк”м. Сімферополь, МФО 324913, код ЗКПО 26407680) судовий збір у сумі 1,70грн.

Господарському суду міста Севастополя надати виконавчий документ.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.


                                                  

Головуючий суддя                                                  О.Г. Градова


Судді                                                                                В.С. Голик


                                                                                Н.М.Шевченко