Рішення №278722

Справа № 22-ц-5338/2006р Категорія - трудові

Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М, Доповідач : Солодков А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Котелевець А.В.

суддів -              Солодкова А.А.,

Кіпенка І.С. при секретарі - Полубан C.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання трудового договору розірваним та зняття його з державної реєстрації, -

встановила:

В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 1 січня 2004 року між ним, як суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, та ОСОБА_1. був укладений трудовий договір, а також договір про повну матеріальну відповідальність. ОСОБА_1 була прийнята на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Після перевірки додержання законодавства про працю був складений акт та виданий припис, на виконання якого з відповідачем був переукладений трудовий договір, який зареєстрований в Зміївському районному центрі зайнятості. Після проведення інвентаризації торгової точки була виявлена недостача товарно - матеріальних цінностей, за цим фактом порушена кримінальна справа. З 2 січня 2006 року фактично трудові відносини з відповідачем припинено, на роботу відповідачка не з'являлася.

6 лютого 2006 року відповідачкою подана заява про звільнення її з роботи. 7 лютого 2006 року видано наказ про її звільнення. Однак розірвати трудовий договір відповідачка відмовляється, що робить неможливим зняття її з державної реєстрації. Трудова книжка ОСОБА_1 у позивача відсутня.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив суд визнати трудовий договір розірваним та зняти його з державної реєстрації, а також просив стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона погодиться на розірвання трудового договору з позивачем тоді, коли з нею буде проведено остаточний розрахунок.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2006 року позов задоволений. Постановлено визнати розірваним трудовий договір від 1 червня 2005 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2. та ОСОБА_1. Знято трудовий договір від 1 червня 2005 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -

фізичною особою ОСОБА_2. та ОСОБА_1., з державної реєстрації у Зміївському районному центрі зайнятості Харківської області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. витрати на правову допомогу у розмірі 750 грн., судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційне -технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 7 грн. 50 коп., а всього 766 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 1 січня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали трудовий договір безстроково (а.с. 7-8). 1 червня 2005 року був укладений новий трудовий договір на виконання припису державного інспектору праці. Зазначений договір зареєстрований в Зміївському районному центрі зайнятості за номером НОМЕР_1 (а.с. 15).

Встановлено та не заперечується відповідачкою, що 6 лютого 2006 року нею була подана письмова заява про звільнення. Своє бажання розірвати трудовий договір з позивачем, відповідачка підтвердила в суді першої інстанції, але за умови проведення з нею повного розрахунку.

7 лютого 2006 року, на підставі заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2. був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади реалізатора за власним бажанням (а.с. 27).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи працівника.

Оскільки ОСОБА_1 не заперечує своє бажання розірвати трудовий договір з позивачем, укладений 1 червня 2005 року, свою заяву про звільнення не відкликала та не приступала до виконання своїх трудових обов'язків з 02 січня 2006 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2. про розірвання трудового договору від 1 червня 2005 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою - ОСОБА_2. та ОСОБА_1. та зняття трудового договору з державної реєстрації у Зміївському районному центрі зайнятості Харківської області.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не зобов'язав позивача провести з нею розрахунок при звільненні, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в суді апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог заявлених в суді першої інстанції. ОСОБА_1 не зверталася з позовними вимогами до ОСОБА_2. та не позбавлена такої можливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем підтверджені документально всі судові витрати понесені ним в зв'язку зі зверненням до суду з вказаним позовом.

Таким чином, судова колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу, витрат з інформаційно-технічного забезпечення та витрат по сплаті суми судового збору.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 вересня 2006 року   залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту її проголошення І може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної

сили.