Рішення №278811

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 24 дня колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді   Моісеєнко Т.І.

суддів    Мамсуєвої Л.О.. Іщенка В.І.

при секретарі    Піцик Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним договіру дарування квартири, визнання права власності на 1/6 частину квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду АРК від 15.06.2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів.

Позов мотивовано тим, що їй на підставі договору дарування належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачка зі своїми неповнолітніми дітьми вселилася в спірну квартиру без її згоди, але зі згодою матері позивачки. Позивачка неодноразово зверталася до відповідачки з проханням про виселення, однак остання відмовлялася від пропонованого.

ОСОБА_2 позов не визнала, і звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, житлово- будівельного кооперативу №21 у м. Керч і приватному нотаріусу Керченського нотаріального округу про встановлення юридичного факту прийняття спадщини, признання частково недійсним договору дарування та визнання права власності на 1/6 частину квартири за правом спадщини за Законом.

Позов мотивовано тим, що вона вселилася у вказану квартиру за згодою матері у 2005 році і зареєструвалася в ній з дітьми, однак ОСОБА_1 жити разом не бажає. намагається її вигнати з квартири, чим порушує житлові права її та дітей. Вважає, що після смерті батька в 1983 році, відкрилася спадщина у вигляді спірної квартири, вона її

Справа 22-Ц-І606- ф/2006                                                   Головуючий в першії! інстанції

суді)я Короткова Л суддя-доповідач  .   Мамасусва Л. О.

фактично прийняла, оскільки мешкала з батьками, тому придбала право власності на 1/6 частину квартири. Просила визнати за нею факт прийнятій спадщини і визнати право власності на 1/6 частину спірної квартири.

Рішенням Керченського міського суду АРК від 15.06.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки такі правовідносини повинні регулюватися не нормами Цивільного Кодексу, а нормами Житлового Кодексу України. Відмовляючи в зустрічному позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що квартира не входила в спадщину.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Керченського міського суду АРК від 15.06.2006 року в частині відмови в задоволенні її позову, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вважає рішення суду не обгрунтованим та невідповідаючим нормам матеріального права, висновок суду про те, що квартира не входила в спадщину не відповідає дійсності. Спірна квартира була придбана її батьками в ЖБК, будувалась за їх кошти, в зв'язку з чим входила у спадкову масу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.308 Цивільного процесуального Кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції   обставини справи встановлені повно і правильно, висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Так. з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 знаходиться в кооперативному будинку, який належить ЖБК- 21 і була надана в 1978 році ОСОБА_6 на чотирьох членів сім"ї, а саме: його дружину і двох дітей. У 1983 році ОСОБА_6 загинув і на момент його смерті спірна квартира не входила до спадкової маси, була власністю ЖБК, а предметом спадку були тільки пайові внески. У квітні 1984 року на засіданні зборів уповноважених ЖБК-21 у члени кооперативу була прийнята його дружина ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2. сума внесеного паю на рахунок ЖБК, були зараховані на її особистий рахунок. Про зміну складу ЖБК-21 було ухвалено надалі відповідне рішення виконкомом Керченського міської Ради, в той час ОСОБА_2 вказаних рішень не оспорювала, заяву про прийняття до членів ЖБК не подавала.. У листопаді 1984 року ОСОБА_3 внесла цілком весь пайовий внесок на зазначену квартиру. У 1987 році ОСОБА_2 вибула з м. Керч на інше постійне місце проживання.

Прийнятим 15.04.1991 року Законом України «Про власність» було встановлено, що член ЖБК, що цілком вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, здобуває право власності на це майно. На підставі викладеного відповідачка ОСОБА_3. як член ЖБК стала власницею квартири АДРЕСА_1. Після 1991 року ОСОБА_2 також не зверталась з позовом про признання за нею права власності на 1/6 частину спірної квартири, тому вимоги ОСОБА_2 необгрунтовані. На підставі викладеного, суд відмовив у задоволенні вимог про встановлення права власності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Згідно вимогам ст. 150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей мають право розпоряджатися цією власністю па свій розсуд.

Судом встановлено, що в січні 2005 року за згодою власника спірної квартири, а саме ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . була вселена у зазначену квартиру разом з неповнолітніми дітьми на правах члена сім'ї, де й була зареєстрована, тому вимоги ОСОБА_1 про виселення відповідачки із зняттям з реєстрації у вказаній квартирі також не засновані на Законі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Ма підставі вказаного, керуючись ст..303. 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АРК у м. Феодосія,

УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Керченського міського суду АРК від 15.06.2006 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набуває чинності з моменту її оголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців.