Рішення №278849

Справа    № 11а-784   2005 р.

Категорія 115ч. 1 КК

Головуючий у І інстанції Прищепа Т.П. Доповідач    Шенін П.О.

УХВАЛА

Іменем   України

7.XI.08. 2006 року Колегія суддів   судової палати   у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого суддів

прокурора засудженого

Романова      О.В., Ткача   C.O., Шеніна П.О. Шкіль С.С. ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ємільчинського    районного суду   від 19.08.2005 р.

Цим вироком

ОСОБА_1, мешканець АДРЕСА_1, непрацюючий, неодружений, судимий Ємільчинським райсудом: -31.03.1994 р. за ст. 140 ч.З, 44, 81ч.З КК України на 1 рік 6 міс. позбавлення волі;

-19.08.1996 р. за ст. 140 ч.З КК України на 3 роки 5 міс. позбавлення волі,

також 17.05.2000 р. Новоград-Волинським райсудом за ст.ст. 81 ч.З і

89 ч. 1 КК України на 4 роки 6 міс. позбавлення волі,-

був засуджений за ст. 162 ч.І КК України на 2 роки обмеження    волі;

-   за ст. 115 ч.І КК України на 10 років позбавлення волі. В силу ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно обрано засудженому 10 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому   залишений тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислений з 18.5.06р.

Стягнуто     із ОСОБА_1    1000    грн.   на  користь потерпілого ОСОБА_2.

За вироком суду, 17.05.06р. біля 24 год. ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до будинку колишньої співмешканки ОСОБА_3 АДРЕСА_2 з метою забрати свої речі ( паспорт і перстень), які він залишив в останньої раніше.

Постукавши у двері і недочекавшись дозволу господарки ввійти у будинок, засуджений розбив умисно вікно у веранді біля вхідних дверей, відкрив замок із середини і незаконно проник до житла ОСОБА_3. У веранді вчинив суперечку з ОСОБА_4, який намагався вигнати його з будинку. В ході суперечки, яка переросла в бійку, засуджений забрав у ОСОБА_4 молоток і наніс ним удар йому в голову. Потерпілий пішов в зал будинку, а засуджений на кухні випив ще спиртне, після чого знову вчинив бійку з ОСОБА_4. Під час її забрав в останнього молоток, забіг за ним в зал і наніс потерпілому, який опинився на дивані, ще 8 ударів молотком по голові, таким чином умисно вбив його.

Смерть ОСОБА_4 настала від поранень черепа, деякі з них були проникаючі в його порожнину, що призвело до розриву м'якої мозкової оболонки і крововиливів під неї, в шлуночки мозку, ліву тім'яну долю, а також від перелому щитовидного хрящя.

Крім того, потерпілому були спричинені інші поранення.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 спочатку просив змінити вирок суду і врахувати обставини справи, елементи необхідної оборони в його діях від поведінки ОСОБА_4 і пом'якшити йому покарання. Вказує, що суддя помилилася, заявивши, що призначає йому мінімальне покарання за санкцією закону, а насправді 10 років - це мінімальне покарання за санкцією ч.2 ст. 115 КК , а він засуджений за ч.І цієї статті, яка передбачає мінімально 7 років п/ волі. В доповненнях до апеляції йдеться або про пом'якшення йому покарання, або направлення справи на додаткове розслідування, оскільки суд, ніби-то допустив багатсько помилок, не допитав його свідків, а свідок ОСОБА_3 його обмовила, фактичні обставини справи встановлені не були. Крім того, його адвокат ОСОБА_5 не був присутній на суді.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, міркування прокурора про необхідність залишення вироку без зміни, залишає апеляцію засудженого без задоволення з наступних мотивів.

Твердження ОСОБА_1 в апеляції ніби-то про те, що суд не розібрався у справі і не встановив усіх фактичних обставин, є надуманим. За змістом апеляції ( а.с.183,зв.), засуджений вказує, що „...ОСОБА_3 могла провокувати ОСОБА_4 проти мене, щоб той побив або вбив мене...", додавши, що це його „припущення".

Насправді, за матеріалами справи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зустрілися на пошті під час одержання пенсії 17.05.06р. Перша попросила другого допомогти по господарству. Після чого, з дозволу ОСОБА_3, він залишився в неї вдома.

Немає ніяких доказів, щоб ОСОБА_3 підмовляла потерпілого проти ОСОБА_1.

Останній в суді визнав, що вночі у нетверезому вигляді, прийшов до будинку ОСОБА_3, пошкодив її майно і протиправно проник у жиле приміщення.

Дії ОСОБА_4, який намагався перешкодити цьому і вигнати засудженого з будинку, неможливо назвати неправомірними.

З перших своїх показів ( а.с. 12-13) ОСОБА_1 стверджував, що тримаючи молоток в руках, ОСОБА_4 його не застосував, а вимагав забиратися з будинку, в противному випадку поб'є засудженого.

Останній вихопив молоток і вдарив ним потерпілого в голову. В другому епізоді потерпілий вів себе аналогічно. Тоді засуджений вдарив того ногою, ОСОБА_4 впав. ОСОБА_1 забрав в нього молотка, пішов за потерпілим, який спрямував до ліжка( дивана) і сів, наніс йому декілька ударів молотком в голову. Фактично в цей момент потерпілий не представляв ніякої загрози для засудженого, навпаки- останній діяв активно і цілеспрямовано, наносив удари молотком в життєво-важливий орган людини- у голову, тобто умисно позбавив того життя( вбив його).

За словами свідка ОСОБА_3, яка повністю викрила засудженого, той погрожував молотком „ зробити теж саме і з нею".

Твердження ОСОБА_1 про те, що цей свідок обмовлює його, є голослівним. Покази ОСОБА_3 об'єктивно погоджуються з іншими доказами по справі.

Згідно протоколу судового засідання, ОСОБА_1 вину визнавав повністю. Клопотань про допит будь-яких інших свідків, крім заявленого його адвокатом ОСОБА_5 про допит матері підсудного, яке було задоволено судом, заявлено не було.

Прокурор просив призначити винному у вбивстві покарання у вигляді 11 років позбавлення волі ( а.с. 169, зв.), а суд призначив 10. Ніяких помилок з цього приводу судом не допущено.

Також за протоколом судового засідання, адвокат з боку ОСОБА_1 ОСОБА_5 приймав участь в судовому засіданні, заявляв клопотання, виступав у дебатах. За поясненням засудженого в суді апеляційної інстанції, адвокат лише не був присутним при оголошенні вироку. Це не є процесуальним порушенням прав ОСОБА_1, як і неявка адвоката на апеляційне засідання, про яке він був повідомлений 29.09.06р.

Тому суд місцевого рівня правильно кваліфікував дії засудженого, а міру покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі визначив йому з дотриманням вимог ст.65 КК України, про що вказав у вироку.

Для скасування цього вироку щодо засудженого з направленням справи на дослідування або для пом'якшення йому покарання колегія суддів підстав не знаходить. ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин у нетверезому стані, є особою, яка тричі судима до позбавлення волі за корисливі злочини, вперто не встає на шлях виправлення, характеризується негативно.

З наведених   підстав, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія

суддів,

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задовольнити, а вирок Ємільчинського районного суду від 19.08.2006 р. щодо нього- без зміни.