Рішення №278873

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

09 листопада 2006 р.

№ 2-21/5601-2006


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


Головуючого

суддів

Добролюбової Т. В.

Гоголь Т.Г. , Продаєвич Л.В.

Розглянувши матеріали касаційної скарги

Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України”

на постанову


від 29.05.2006 року

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№ 2-21/5601-2006

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України”

до


Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим

про

стягнення 1 399,00 грн.


в судовому засіданні взяли участь представники:


від позивача: : Поляков С.А. довіреність від 10.04.2006 №70/06-а

від відповідача: : не з’явились, належно повідомлені про час і місце засідання суду



доповідач: Добролюбова Т.В



          

          Закритим акціонерним товариством “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” у лютому 2006 року заявлений позов про стягнення з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим 1399,00 грн. шкоди, завданої позивачу під час виконання працівником останнього Євтушенком С.В. своїх службових обов’язків за договором №ТРЦ-09-0049 від 01.12.2002 на охорону об’єктів підрозділами державної служби охорони при МВС України. Крім того, заявник зазначав, що вироком Київського районного суду від 20.04.2004 у справі №1-477/2004 встановлено факт викрадення Євтушенком С.В. зі складу позивача двох терміналів Nokia-8265, при виконанні своїх службових обов’язків охоронника з охорони об’єкту, чим спричинено заявнику збитків.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2006 року, ухваленим суддею Чонговою С.І., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду вмотивовано недоведеністю факту завдання шкоди позивачеві саме під час виконання Євтушенком С.В. своїх службових обов’язків, оскільки договором від 01.12.2002 №ТРЦ-09-0049 не передбачено обов’язку з виконання охороною додаткової роботи з розвантаження товару. Крім того, постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 19.04.2004 у справі №1-477/2004 встановлено, що Євтушенко С.В. здійснив злочин не при виконанні службових обов’язків, а з власної ініціативи.

          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі головуючого –судді Щепанської О.А., та суддів Плута В.М., Гонтаря В.І. постановою від 29.05.2006 перевірене рішення залишив без змін з тих же підстав.

          Закрите акціонерне товариство “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального та процесуального права. На думку заявника, господарськими судами неповно з’ясовані фактичні обставини справи в частині встановлення судом обов’язків відповідача щодо охорони об’єкта за умовами договору №ТРЦ-09-0049. Крім того, скаржник звертає увагу на безпідставне посилання господарськими судами на факти, встановлені постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19.04.2004 у кримінальній справі №1-477/2004, якою відмовлено в задоволенні клопотання ЗАТ “ЦСЗУ” про притягнення як цивільного відповідача Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Автономній Республіці Крим, оскільки відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, для господарського суду є обов’язковими тільки вирок суду з кримінальної справи. Разом з тим, заявник зазначає, що ним заявлено позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, який ґрунтується на позадоговірних зобов’язаннях.

          Від Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому управління просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

          Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутнього у засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.12.2002 між Міжрайонним відділом Державної служби охорони при СМУ ГУ МВС України в АР Крим, правонаступником якого є Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та Спільним підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю “Цифровий стільниковий зв’язок” в особі виконуючого обов’язки директора Кримського філіалу, правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України”, укладено договір № ТРЦ-09-0049 про охорону об’єктів товариства підрозділами державної служби охорони при МВС України. Відповідно до умов укладеного договору власник передає, а охорона приймає під охорону об’єкти , які вказані у дислокації та які означені у плані-схемі об’єктів, що охороняються. Згідно підпункту 1.3 пункту 1 підрозділу 4.1 вказаного договору до обов’язків охорони входить забезпечення у межах наданих повноважень припинення правопорушень на об’єкті, а також охорона товарно-матеріальних цінностей власника, розміщених на об’єкті від розкрадання шляхом : припинення правопорушень на об’єкті, а також порушень режиму роботи об’єкту шляхом оперативного реагування. Пунктом 5 підрозділу 4.1 розділу 4 названого договору передбачено, що охорона несе матеріальну відповідальність за збитки, завдані внаслідок неналежного виконання охороною своїх обов’язків, завданих розкраданням товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів під час перебування об’єкта під охороною, які відбудуться шляхом крадіжки, грабіжу, розбійного нападу. Факт неналежного виконання охороною своїх обов’язків встановлюється у відповідності з чинним законодавством України. Судова колегія погоджується з висновками, викладеними в переглянутих судових актах стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України”, з огляду на таке.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 1399,00 грн., понесених внаслідок неправомірних дій охоронця офісу Євтушенко С.В. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій посилались на факти встановлені вироком Київського районного суду міста Сімферополя від 20.04.2004 з кримінальної справи №1-477/2004, який набрав чинності, на підставі якого Євтушенко С.В. був притягнений до кримінальної відповідальності. Вирок суду вмотивовано тим, що Євтушенко С.В. виконуючи обов’язки охоронника в Міжрайонному відділі Державної служби охорони при СМУ ГУ МВС України в АР Крим з охорони Кримського філіалу СП ТОВ “Цифровий стільниковий зв’язок України”, який знаходиться за адресою: вул.Київська,115, м. Сімферополь, за проханням робітників останнього надати допомогу при розвантаженні стільникових телефонів, реалізуючі раптово виниклий намір, таємно вкрав зі складу два термінали (стільникові телефони) Nokia 8265, чим спричинив позивачеві збитки. Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 19.04.2004 було відмовлено Кримському філіалу ЗАТ “Цифровий стільниковий зв’язок” в задоволенні клопотання про притягнення в якості цивільного відповідача Міжрайонного відділу Державної служби охорони при СМУ ГУ МВС України в АРК, з посиланням на факти встановлені вироком, а саме тим, що Євтушенко С.В. скоїв злочин не при виконанні своїх службових обов’язків, а надаючи допомогу, за власної ініціативи, робітникам Кримської філії спільного підприємства ТОВ “Цифровий стільниковий зв’язок” при розвантаженні стільникових телефонів. Відповідно до приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. З матеріалів справи також вбачається і це встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що умовами договору від 01.12.2002 №ТРЦ –09-0049 про надання послуг охорони об’єкту підрозділами державної служби охорони при МВС України не передбачено обов’язку з виконання додаткової роботи з розвантаження товару. Відповідно до приписів пункту 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків. Згідно з приписами вказаної статті потрібно доводити не тільки те, що шкода завдана внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння було наслідком неналежного виконання чи невиконання працівником покладених на нього службових обов’язків. Якщо працівник завдасть шкоди внаслідок протиправної поведінки, яка не пов’язана з виконанням ним трудових обов’язків, то вина юридичної особи, і ії відповідальність в такому випадку не настає.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, у даній справі позивач повинен був довести наявність шкоди і неправомірної поведінки працівника відповідача, саме під час виконання ним своїх службових обов’язків, покладених на нього умовами укладеного договору та особливими обов’язками охоронця загону «Варта»з охорони офісу СП ТОВ «Цифровий стільниковий зв’язок». Однак, позивач не надав судові і відповідно матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження заявлених вимог, а тому судами правомірно визнано позовні вимоги необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                                   

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі №2-21/5601-2006 залишити без змін.

          Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” в особі Кримської регіональної дирекції (філії) Закритого акціонерного товариства “Цифровий стільниковий зв’язок України” залишити без задоволення.


Головуючий суддя Т. Добролюбова


С у д д і Т. Гоголь


Л. Продаєвич