Рішення №278963

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 листопада 2006 р.

№ 17-4-25-36/02-5638


Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Одеса,

на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.08.2006

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006

зі справи № 17-4-25-36/02-5638

за позовом прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Відділення)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінростбанк” (далі –Товариство), м. Одеса,

про визнання установчого договору частково недійсним та стягнення 2 625 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:


Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.2006 (суддя Малярчук І.А.) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою цього ж суду від 21.09.2005. Прийняте рішення мотивовано посиланням на те, що потреба в забезпеченні позову відпала.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. –головуючий суддя, судді Журавльов О.О., Жукова А.М.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділення на згадану ухвалу місцевого суду від 09.08.2006 зі справи припинено з посиланням на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого суду про скасування заходів забезпечення позову.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить зазначені ухвали судів першої і апеляційної інстанцій скасувати через неправильне застосування ними норм процесуального права та залишити в силі ухвалу господарського суду Одеської області від 21.09.2005.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

У пункті 10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено: “враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову”.

Згідно з частинами першими статей 106 та 11113 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядках у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У статті 68 ГПК України та інших нормах цього Кодексу не передбачено можливості оскарження (апеляційного та/або касаційного) ухвали суду про скасування забезпечення позову (на відміну від ухвали суду про забезпечення позову, що передбачено частиною третьою статті 67 ГПК України).

Таку правову позицію викладено і в пункті 5 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” та в пункті 4 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/367 “Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до яких подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яку не може бути оскаржено, виключає перегляд судового акта місцевого господарського суду в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, оскільки ухвала суду першої інстанції про скасування забезпечення позову не підлягає окремому перегляду в апеляційному та касаційному порядку, то й доводи відповідача щодо її неправомірності не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

З огляду на наведене на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України підлягає припиненню провадження у даній справі в частині касаційного перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 09.08.2006.

Водночас Відділення не позбавлене можливості за необхідності повторно звернутися до місцевого господарського суду з мотивованим клопотанням про застосування заходів до забезпечення позову.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


1. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 зі справи № 17-4-25-36/02-5638 залишити без змін, а касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –без задоволення.

2. Провадження у справі № 17-4-25-36/02-5638 в частині касаційного перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 09.08.2006 припинити.

3. Справу повернути до господарського суду Одеської області.


Суддя            В.Селіваненко


Суддя            І.Бенедисюк


Суддя                                                                                            Б.Львов