Рішення №285292

Справа № 22ц-996/2006                           Головуючий у першій інстанції-

Лніманська М.В.

Категорія - цивільна        Доповідач - Мельниченко Ю.В.

УХВАЛА

Іменем У країни

09 листопада 2006 року                                                                  м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.

суддів                  Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.

при секретарі       Гавриленко Ю.В.

з участю              сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Городнянського відділення №3259 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Відкритого акціонерного товариства "Городнянський завод продтоварів" про визнання договору застави недійсним та за зустрічним позовом Городнянського відділення №3259 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Відкритого акціонерного товариства "Городнянський завод продтоварів", ОСОБА_1 про визнання договору застави дійсним, визнання недійсними в частині продажу заставного майна договорів купівлі-продажу ггерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати договір застави від 12.02.2002 року № НОМЕР_1 не укладеним, а правочин недійсним. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.02.2002 року між ВАТ "Городнянський завод продтоварів" та Городнянським відділенням Ощадбанку № 3252 був підписаний договір застави нерухомого майна НОМЕР_1, в якому предметом застави було нерухоме майно: кондитерський цех та овочесховище, що знаходиться за адресою: вул.АДРЕСА_1 в м. Городні. Позивач являється власником зазначеного майна. Відповідач заявляє через органи прокуратури свої права на кондитерський цех, який не міг бути

відчуженим, оскільки він знаходився у заставі. Договір застави є недійсним і таким, що не був укладений належним чином, про що свідчить те, що даний договір повинен був. набути чинності тільки після його нотаріального посвідчення.

У листопаді 2005 року Городнянське відділення №3259 ВАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з зустрічним позовом, в якому просило визнати дійсним договір застави між Городнянським відділенням Ощадбанку та ВАТ "Городнянський завод продтоварів", укладений 12.02.20 02 року, та визнати договір купівлі-продажу від 11.02.2005 року, укладений між ОСОБА_1. та ВАТ "Городнянський завод продтоварів", недійсним в частині продажу заставного майна. Свої вимоги мотивувало тим, що 12.02.2002 року між Городнянським відділенням Ощадбанку № 3252 та ВАТ "Городнянський завод продтоварів" був підписаний договір застави нерухомого майна № НОМЕР_1, в якому предметом застави було нерухоме майно: кондитерський цех та овочесховище, що знаходиться за адресою: вул.АДРЕСА_1. Підставами визнання договору застави дійсним є відповідність цього договору приписам ст.657 ЦК України, яка передбачає обов'язковість письмової форми цього правочину, договір підписаний повноважними представниками сторін, договір не був нотаріально посвідчений з вини позичальника, який умисно ухилявся від нотаріального оформлення укладення цього правочину. Відповідно до ч.2 сі.220 ІДК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Договір купівлі-продажу від 11.02.2005 року був укладений в період дії мораторію, а продавець не мав погодження з розпорядником майна боржника на укладання даного договору.

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов Городнянського відділення №3259 ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. Визнано дійсним договір застави від 12.02.2002 року, укладений між ВАТ "Городнянський завод продтоварів" та Городнянським відділенням № 3259 ВАТ "Державний ощадний банк України". Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2005 року, укладений між ОСОБА_1. та ВАТ "Городнянський завод продтоварів", в частині купівлі-продажу майна, а саме: цеху кондитерського "в-2", яке розташоване по вул.АДРЕСА_1 в м. Городня. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 25.07.2005 року, укладений між ОСОБА_1. та ВАТ 'Тороднянський завод продтоварів", в частині купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: цеху кондитерського "в-2", овочесховища "Ж-1", яке розташоване по вул. АДРЕСА_1 в м. Городня. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Городнянського відділення №3259 ВАТ "Державний ощадний банк України" 850 грн. 00 кой. в повернення сплаченого   державного   мита.   Стягнуто   з   ВАТ   "Городнянський   завод

продтоварів" на користь Городнянського відділення №3259 ВАТ "Державний ощадний банк України" 850 грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати вищевказане рішення місцевого суду, посилаючись на те, що рішення суду с необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, суд не прийняв до уваги той факт, що він звертався до суду не як сторона по договору застави і просив визнати недійсним цей договір, а просив визнати договір застави неукладеним (нікчемним) в зв'язку з розслідуванням правоохоронними органами законності укладення угоди купівлі-продажу майна, яке відповідач вважає заставленим відповідно до договору застави. Суд також не прийняв до уваги і не відклав розгляд справи до вирішення питання у кримінальній справі за фактом неправомірного укладення кредитного договору №НОМЕР_1 від 12.02.2002 року, оскільки кредит був виданий без його забезпечення заставою, що дає підстави сумніватись у законності такого договору застави. Також суду було повідомлено про прийняття Верховним Судом України касаційної скарги на постанову апеляційного Господарського суду м. Києва від 14.02.2006 року. Державний Ощадбанк України не подав жодного документу до Господарського суду Чернігівської області на заставлене майно, окрім товару в обороті, а це безспірно виключило його з першої черги задоволення вимог кредиторів по справі про банкрутство. Відповідач також не надав жодних доказів про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.02.05р. майно знаходилось у заставі або договір застави №НОМЕР_1 від 12.02.02р. був визнаний судом дійсним без нотаріального посвідчення, або це майно було у реєстрі застав. Апелянт вважає, що судом перекручені пояснення колишнього керівника ВАТ "Городнянський завод продтоварів", який начебто ухилявся від посвідчення договору застави, хоча ОСОБА_2 заперечував про існування такого договору, говорив, що про заставу майна не може бути мови, оскільки на зазначене майно відсутня технічна документація, а можлива тільки застава продукції, на що Банк дав згоду. ОСОБА_2 зазначав, що документи, які надавав йому відповідач підписував декілька раз і у декількох редакціях, а тому важко визначити, що саме він підписував. Апелянт заперечує проти того факту, що він був обізнаний про заставу і заперечує твердження суду про добровільне погашення заборгованості ВАТ "Городнянського заводу продтоварів" за отриманий кредит у ВАТ "Ощадбанк". Вважає, що суд, не з'ясувавши обставин справи, грубо порушив його права як власника, права інших кредиторів та громадян, які не були присутні у судових засіданнях, думки яких не було заслухано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

Визнаючи дійсним договір застави від 12.02.2002 року, укладений між Городнянським відділенням №3259 ВАТ "Державний ощадний банк України" та ВАТ "Городнянський завод продтоварів", суд першої інстанції

посилався на те, що нотаріальне оформлення договору застави не відбулося з вини заставодавця, який умисно ухилився від нотаріального посвідчення договору, і хоч договір застави і не був нотаріально посвідчений, проте сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, з боку заставодержателя відбулось повне виконання договору, а заставодавець частково виконав зобов'язання по кредитному договору, частково сплативши за користування кредитними коштами.

Визнаючи частково недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 25.07.2005 року, укладений між ОСОБА_1. та ВАГ "Городнянський завод продтоварів", в частині купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: цеху кондитерського "в-2", овочесховища "Ж-1", яке розташоване по вул.АДРЕСА_1 в м. Городня, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Господарського суду про порушення справи про банкрутство ВАТ "Городнянський завод продтоварів" та виключення спірного майна з ліквідаційної маси визнані незаконними, а тому не мають правових наслідків, а продаж кондитерського цеху та овочесховища, які на момент укладання договору купівлі-продажу від 25.07.2005 року перебували в заставі, відбувся в порушення ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу" без згоди застоводержателя.

Такий висновок суду відповідає: закону та ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що сторонами договору застави виконувались певні дії, що свідчать про виконання умов договору. Зокрема, сторонами підписаний акт спільної оцінки майна, що передавалося в заставу, заставо держатель щоквартально перевіряв документально та фактично наявність, розмір, стан і умови зберігання заставлено майна, про що свідчать акти перевірки за період з червня 2002 року по вересень 2004 року (а.с. 157-167), часткове виконання зобов'язань по кредитному договору ВАГ "Городнянський завод продтоварів підтверджується розрахунком заборгованості по кредиту та відсотках згідно кредитного договору №НОМЕР_1 від 12.02.2003 року (а.с. 25). Посилання апелянта на те, що колишній керівник ВАТ "Городнянський завод продтоварів" ОСОБА_2. підписував документи лише на вимогу банку для отримання кредиту, і при цьому не знав, що саме він підписує, є голослівними і не підтверджуються жодними доказами, а, навпаки, спростовуються поясненнями останнього в судовому засіданні в суді першої інстанції. Зокрема, ОСОБА_2. пояснив, що при отриманні кредиту в заставу віддали овочесховище, договір вважався дійсним, а нотаріально не завірили, тому що не було довідки БТІ (а.с.204).

Крім того, ОСОБА_1. набув права власності на нерухоме майно, що входить у склад цілісного майнового комплексу на підставі договору купівлі-продажу в 2005 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір застави від 12 лютого 2002 року. За таких обставин, його право на приватну власність не може бути порушеним.

Доводи апелянта про те, що він звернувся до суду з позовом не як сторона договору застави про визнання його недійсним, а з позовом про визнання договору застави неукладеним (нікчемним), а правочин недійсним,

не заслуговують на увагу. Так, дійсно, в позовній заяві ОСОБА_1. просить визнати договір застави від 12 лютого 2002 року неукладеним, а правочин недійсним, проте, в силу ч.2 ст.215 ЦК України, нікчемним с правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, у випадках, передбачених законом, зокрема ч.2 ст. 220 ЦК України, нікчемний правочин може бути визнано дійсним, про що заявлені вимоги Городнянським відділенням №3259 ВАТ "Держощадбанк" в зустрічній позовній заяві.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору застави дійсним.

З договору купівлі-продажу від 25 липня 2005 року вбачається, що він був укладений між ОСОБА_1., як фізичною особою та ВАТ 'Тороднянський завод продтоварів", в особі ліквідатора ОСОБА_3., яка діяла на підставі постанови Господарського суду Чернігівської області від 31 травня 2005 року. Даною постановою було визнано банкрутом ВАГ 'Тороднянський завод продтоварів", відкрито ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатором ОСОБА_3..

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року скасовані ухвали господарського суду Чернігівської області від 26 січня 2005 року про порушення провадження у справі про банкрутство та від 08.07. 2005 року про виключення зі складу ліквідаційної маси належне ОСОБА_1. майно, на яку останній посилався як на доказ права власності на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду було відомо про прийняття Верховним Судом України касаційної скарги на постанову апеляційного Господарського суду м. Києва від 14.02.2006 року і не взято до уваги є безпідставними, оскільки наявність постанови, яка набрала законної сили, відповідно до положень ст. 61 ЦГЖ України, є підставою звільнення від доказування обставин, які встановлені зазначеним судовим рішенням, а не підставою для відкладення розгляду справи до вирішення питання в касаційній інстанції.

За таких обставин, коли провадження у справі про банкрутство припинено за відсутності предмета спору, в зв'язку з чим перестали існувати будь-які правові наслідки такої процедури, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 25 липня 2005 року, в частині купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: цеху кондитерського "в-2", овочесховища "Ж-1", яке розташоване по вул. АДРЕСА_1 в м. Городня, яке на момент укладення договору перебувало в заставі, а тому для його відчуження в силу ч.2 ст.586 ЦК України необхідна згода заставодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Згідно рішення Господарського суду Чернігівської області від 16 жовтня 2006 року, яким було визнано дійсним договір б/н купівлі-продажу від 11.02.2005 року, даний договір було укладено між ОСОБА_1. як суб'єктом підприємницької діяльності та ВАТ Тороднянський завод продтоварів".

Відповідно до ч.З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, спір щодо договору купівлі-продажу від 11.02.2005 року, виник між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. та юридичною особою Відкритим акціонерним товариством "Тороднянський завод продтоварів", і суд, прийнявши позовну заяву та вирішивши між суб'єктом підприємницької діяльності та юридичною особою спір по суті, вийшов за межі компетенції в порушення вимог ст. 15 ЦПК України.

За таких обставин, рішення суду в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу б/н від 1 1.02.2005 року, укладеним між ВАТ 'Тороднянський завод продтоварів" та ОСОБА_1. в частині купівлі-продажу майна, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого по вул. АДРЕСА_1 в м. Городня, Чернігівської області підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки відповідно до ч.і п.1 ст. 205 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 п.1 ст.205, ст.ст.303, 307, 308, 310,314,315,317,319 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2006 року в частині визнання частково недійсним договору купівлі-продажу б/н від 11.02.2005 року, укладеного між ВАТ 'Тороднянський завод продтоварів" та ОСОБА_1 в частині купівлі-продажу майна, а саме:    ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого по вул.

АДРЕСА_1 в м. Городня, Чернігівської області скасувати і провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців