Рішення №287907


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


07.11.2006 Справа № 37/109(38/178(28/112))

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Сизько І.А.., Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Новікова Л.О., довіреність №б/н від 19.04.06;

від відповідача : Паначенко О.М., довіреність №5577/П/10 від 03.04.06, Ковтунова О.В., довіреність №3395/К/10 від 27.02.06

розглянувши апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.06р. у справі № А37/109/38/178(28/112)

за позовом державного підприємства “Трансмаш”, м.Кривий Ріг

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

про визнання недійсними актів та податкових повідомлень-рішень


ВСТАНОВИВ:


- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2006р. у справі № А37/109/38/178(28/112) (суддя Кеся Н.Б.) товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Трансмаш” визнано позивачем, позов задоволено частково, податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції (далі-МДПІ) у м.Кривому Розі від 26.02.2004р. №0000611801/0/3285/10/153/242, №0000601801/0/3288/10/153/241, №0000591801/0/3287/10/153/243, №0000621801/03286/10/153/243 та №00006311801/03342/ 10/153-245 визнані недійсними, в решті позову провадження у справі закрито;

- приймаючи постанову, господарський суд виходив з невідповідності положенням Закону України “Про плату за землю” визначення відповідачем періоду прострочення сплати земельного податку із розрахунку щомісячних платежів згідно з нормами Законів України про державний бюджет, з неузгодження з нормами податкового законодавства спрямування відповідачем в період з 2001 року по березень 2003 року поточних платежів з земельного податку в рахунок погашення наявного податкового боргу, оскільки в цей період Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не дозволяв погашати податковий борг платника податків його поточними платежами з погашення податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, а також з незаконності нарахування відповідачем штрафних санкцій за фактом прострочення сплати реструктуризованого податкового боргу;

- при закритті провадження по справі господарський суд посилався на те, що акти перевірок, які просив визнати недійсними позивач, не є актами в розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з чим відповідні позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства;

- не погодившись з постановою суду, Північна МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийняти нову постанову та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про невірність висновків суду стосовно того, що в період з 2001 року по 26.03.2003р. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не дозволяв погашати податковий борг платника податків його поточними платежами з погашення податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, оскільки протягом всього спірного періоду позивач мав борг, тому поточні платежі зараховувалися спочатку на погашення існуючого податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, про те, що податковими роз’ясненнями щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13.11.2002р. №540 визначено: кошти, які надійшли на сплату зобов’язань з податку, спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу в порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати, така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і стосується як самостійно розрахованих платником податків зобов’язань, так і податкових зобов’язань розрахованих контролюючим органом, про невірність висновків суду відносно нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 18 названого Закону або за умовами договору про розстрочення, оскільки, в даному випадку, позивачеві було нараховано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкових зобов’язань на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, а також про те, що Законами України про державний бюджет на відповідний рік дію ст.17 Закону України “Про плату за землю” зупинено щодо строків сплати земельного податку та встановлено нові терміни сплати останнього за базовий період, який дорівнює календарному місяцю;

- позивач вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що спрямування коштів в рахунок погашення податкового боргу суперечить п.4 ст.24 Закону України “Про підприємства в Україні”, на неможливість застосування судом роз’яснення Державної податкової адміністрації України внаслідок відсутності державної реєстрації цього роз’яснення в Міністерстві юстиції України, на те, що Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачені штрафні санкції за несвоєчасну сплату розстроченого податкового боргу, який виник у період з 01.01.2000 по 01.01.2001р.р., а також на правомірність сплати податку на землю один раз на квартал до 15 числа наступного за звітним кварталом, що передбачено ст.17 Закону України “Про плату за землю”, який є спеціальним законом про оподаткування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2004р. державне підприємство “Трансмаш” звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсними актів перевірок граничних строків сплати місцевих, ресурсних платежів №368/153 від 18.12.2003р. та №29/153 від 25.02.2004р., складених Північною МДПІ.

Заявою від 12.07.2004р. №485 позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсними перелічені вище акти перевірок і податкові повідомлення-рішення Північної МДПІ №№0000631801/03342/10/153-245, 0000621801/03286/10/153/243, 0000591801/0/3287/ 10/153/243, 0000601801/0/3288/10/153/241 та 0000611801/0/3285/10/153/242.

Матеріали справи свідчать також і про те, що 26.02.2004р. Північною МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000631801/03342/10/153-245, згідно з яким за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на землю в розмірі 51 586грн. ДП “Трансмаш” зобов’язано сплатити штраф в розмірі 20 процентів від цієї суми, що складає 9 178грн 12 коп., №0000621801/03286/10/153/243, згідно з яким за затримку на 157 календарних днів узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 131 897грн. 75 коп. підприємство зобов’язано сплатити штраф в розмірі 20 процентів, що складає 26 379грн. 55 коп., №000060801/0/3288/10/153/241, згідно з яким за затримку на 90 календарних днів узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 69 101грн82коп. підприємство зобов’язано сплатити штраф в розмірі 20 процентів, що складає 13820грн.36коп. та №0000611801/0/3286/10/153/242, згідно з яким за затримку на 29 календарних днів узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 27 558грн. 20коп. підприємство зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10 процентів від цієї суми, що складає 2 755грн.82коп.

Відповідно до пояснень представників відповідача в судовому засіданні, зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 25.02.2001р. №29/153, складеного за результатами перевірки граничних строків сплати місцевих, ресурсних платежів.

Даною перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі-Закон №2181), яке полягає у несвоєчасній сплаті останнім узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на землю за період з серпня 2001 по вересень 2003 р.

Виявлені порушення призвели до нарахування підприємству штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про плату за землю” земельний податок сплачується платниками рівними частками щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Між тим, Законами України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”, “Про Державний бюджет України на 2002 рік”, “Про Державний бюджет України на 2003 рік” дію ч.1 ст.17 Закону України “Про плату за землю” щодо строків сплати земельного податку зупинено на 2001-2003 р.р.

Згідно з нормами перелічених Законів земельний податок сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду відносно невідповідності визначення відповідачем періоду прострочення сплати земельного податку із розрахунку щомісячних платежів, зроблених на підставі ст.7 Закону України “Про систему оподаткування” згідно з якою, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому господарським судом не враховані приписи ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України.

Даною нормою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Таким чином, визначення податковою інспекцією як базового податкового (звітного) періоду для сплати позивачем земельного податку періоду, що дорівнює календарному місяцю є вірним.

Такий же період визначено і самим позивачем, що підтверджується наданими в матеріали справи платіжними документами. Призначення платежу в даних документах здійснено з посиланням на місячні періоди оплати спірного податку.

Як вбачається з акту перевірки податкової інспекції, затримка сплати узгодженої суми податкового зобов’язання встановлена податковою інспекцією за серпень, вересень, жовтень 2001 року, січень, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень, 2002р. та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2003 року, у тому числі, і по розстрочених платежах.

Надані позивачем на вимогу колегії суддів як обґрунтування своєчасної сплати земельного податку, платіжні документи (т.4. а.с.82-132) колегією суддів не приймаються до уваги як таке належне обґрунтування.

Так наприклад, сума земельного податку, яка підлягала сплаті позивачем за серпень 2001 року дорівнювала 12 654грн.45коп.

Однак матеріали справи містять лише один платіжний документ, призначенням сплати в якому вказано “за серпень 2001 року” (т.4. а.с.87), але сума податку, вказана в ньому до сплати, дорівнює 57грн.70 коп.

Одночасно колегія судді не погоджується з посиланням господарського суду на неможливість погашення податкового боргу платника податків його поточними платежами з огляду на те, що п.7.7. ст.7 Закону України №2181 в редакції до 26.03.2003 року не дозволяв здійснювати таке погашення.

Аналіз положень цього пункту свідчить про те, що останній не містить конкретної заборони на виконання відповідних дій податковим органом, а стосується лише порядку черговості погашення податкового боргу платників податків при наявності останнього перед різними бюджетами або державним цільовими фондами.

При цьому відповідно до п.5.3, п.5.4 розділу 5 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом головної Державної податкової інспекції України від 03.09.2001р. №342 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001р. за №887/6078 дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. Облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Тому зарахування податковою інспекцією поточних платежів, здійснених позивачем з вересня 2001 року по березень 2003 року в рахунок погашення існуючого податкового боргу колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі п’ятидесяті відсотків погашеної суми податкового боргу.

Слід зазначити також, що ст.18 Закону №2181 встановлений порядок розстрочення податкового боргу платника податків, яким передбачено його надання під проценти, а також у випадку дострокового розірвання договору про розстрочення встановлений обов’язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих на розстрочену суму податкового боргу. Однією з підстав дострокового розірвання договору про розстрочення податкового боргу є накопичення платником податків нового податкового боргу або несплата чергової частки реструктурованого податкового боргу.

З аналізу наведеної статті Закону вбачається, що відповідний порядок не передбачає нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату чергової частки реструктурованого податкового боргу.

Матеріали справи також свідчать, що укладений між сторонами по справі договір про розстрочення №39 від 30.07.2001 року (т.1, а.с.39) не передбачає нарахування штрафних санкцій за спірними обставинами, крім того, на момент видання спірних повідомлень-рішень, вказаний договір не був розірваний.

Таким чином, нарахування відповідачем штрафних санкцій за фактом прострочення сплати реструктуризованого податкового боргу визначена судом цілком вірно як незаконне.

Згідно з розрахунком, наданим відповідачем (т.4, а.с.53) , сума штрафних санкцій, нарахованих на розстрочений податковий борг згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000611801/0/3285/10/153/242 складає 1 068грн.37коп., згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000601801/0/3288/10/153/241 –4 217грн. 75коп. та з податкового повідомлення-рішення №000631801/03342/10/153-245 –2 136грн. 73 коп..

Отже перелічені податкові повідомлення-рішення в зазначених сумах штрафних санкцій підлягають визнанню недійсними.

В решті в задоволенні позову слід відмовити по наведених вище апеляційним судом обставинах.

Також слід відмовити і у задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000591801/0/3287/10/153/243, оскільки останнє в матеріалах справи відсутнє, докази прийняття такого рішення податковою інспекцією позивачем не надані.

У цьому зв’язку постанову господарського суду у відповідних частинах слід скасувати.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на описку при формуванні позовних вимог колегією суддів не прийняті до уваги тому, що перелік оскаржуваних податкових повідомлень-рішень чітко з’ясований ним у заяві №485 від 12.07.2004р. (т.1, а.с.85,86), під час розгляду справи в господарському суді цей перелік не змінено.

Оскаржувана постанова прийнята господарським судом відносно даного переліку. Ухвали про виправлення описок або помилок господарським судом не виносилися.

Відповідно до ч.3 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.06р. у справі № А37/109/38/178(28/112) скасувати частково;

-          викласти абзаци третій, четвертий та п’ятий постанови у наступній редакції:

“Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі від 26.02.2004р. №0000611801/0/3285/10/153/242 в частині зобов’язання державного підприємства “Трансмаш” сплатити штраф в сумі 1 068грн. 37 коп., №0000601801/0/3288/10/153/241 в частині зобов’язання сплати штрафу в сумі 4 217грн. 75 коп. та №0000631801/03342/10/153-245 в частині зобов’язання сплати штрафу в сумі 2 136грн. 73 коп.;

- в частині визнання недійсними актів перевірок граничних строків сплати місцевих, ресурсних платежів №368/153 від 18.12.2003р. та №29/153 від 25.02.2004р. провадження у справі закрити;

- в решті в позові відмовити;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш” судові витрати в сумі 28 грн. 50 коп.”

- в інших частинах постанову залишити без змін;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш” в доход Державного бюджету 1грн. 70 коп. збору, видати виконавчий лист;

- видачу виконавчого листа доручити господарському суду Дніпропетровської області;

- постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.А.Сизько

Суддя Л.О.Чимбар

Дата виготовлення у повному обсязі 13.11.2006р.