Рішення №291369

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2006 р.

Справа № 5/258-06-7152А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Л.В. Поліщук

суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.,

за участю представників сторін

від позивача: В.О. Кутателадзе, Ю.О. Муравіна          

від відповідача: Г.Л. Біляк, В.Б. Кузнєцова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області від 20.09.2006р.          

у справі № 5/258-06-7152А

за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс”

до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” з питань перевірки відшкодування ПДВ по Деклараціям з податку на додану вартість за листопад та грудень 2005р., про що складено акт № 252/23-22447500 від 06.03.2006р.(а.с.27-44).

В ході перевірки встановлено порушення підприємством п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, так як безпідставно застосовувало нульову ставку в листопаді –грудні 2005 року за операціями з поставки супутніх послуг по навантаженню та розвантаженню товарів, що були експортовані, оскільки в податковій декларації з ПДВ за листопад 2005 року позивач визначив ПДВ в сумі 1674777,0грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду, тоді як за наслідками перевірки у позивача виникло позитивне значення з ПДВ на суму 2480455,0грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення–рішення від 09.03.2006р. № 0000272301/0, в якому визначив позивачу податкові зобов’язання по податку на додану вартість на суму 947038,0грн. та застосував штрафні санкції на суму 378815,0грн., та № 0000262301/0, в якому зменшив позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2005 року на суму 331831,0грн. та за грудень 2005 року на суму 199871,0грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, ДПА в Одеській області та ДПА України і рішеннями від 31.03.2006р. № 1974/10/10-013/с, від 21.04.2006р. № 7586/25-0007 та від 05.07.2006р. № 7385/6/25-0115 залишені без змін. За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 31.03.2006р. №0000262301/1, №0000272301/1, від 25.04.2006р. № 0000262301/2, № 0000272301/2 та від 10.07.2006р. № 0000262301/3, № 0000272301/3.

Вважаючи, неправомірними вищевказані податкові повідомлення-рішення, ТОВ „Трансінвестсервіс” звернулося до господарського суду Одеської області із адміністративним позовом і просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 10.07.2006р. № 0000262301/3, №0000272301/3.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність визначення йому відповідачем податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 1325853,0грн. у тому числі штрафні санкції на суму 378815,0грн., а також неправомірність зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2005 року на суму 331831,0грн. та за грудень 2005р. на суму 199871,0грн. у зв’язку з відсутністю допущених порушень положень п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями).

Постановою господарського суду Одеської області від 20.09.2006р. (суддя С.К. Могил) позов задоволено. Вищеназвані податкові повідомлення-рішення скасовані з підстав правомірності заявлених вимог.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, а позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”. На думку скаржника, судом не враховано, що саме ця норма закону повинна розглядатися у сукупності із положеннями п.п. 7.7.9 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з’ясування і доведеність, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи із наступного.

19.12.2002р., 01.09.2005р., 01.03.2000р., 09.07.2004р., 08.08.2005р., 23.09.2005р. ТОВ „Трансінвестсервіс” укладено з іноземними фірмами „Leamar Anstalt” (Ліхтенштейн), „Leman Commodities S.A.” (Швейцарія), „Stork Handelsges m.b.H.” (Австрія), „A.C.I. Trading Limited” (Кіпр), „Artemis Hendels GmdH” (Австрія), „Iridium Partners Limited” (Кіпр) договори про транспортно-експедиційне обслуговування нерезидентів. На виконання умов названих договорів, позивач у листопаді, грудні 2005р. виконав роботи по організації вантажно-розвантажувальних робіт, здійснив транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці вантажів, які експортувались за межі митної території України. Виконання названих послуг підтверджується актами виконаних робіт, розрахунковими документами, інвойсами, ВМД, листами Одеської та Рівненської митниць про включення в митну вартість вантажів за цими ВМД послуг по перевантаженню вантажів і ці обставини не оспорюються податковим органом.

Під час розгляду даної справи, встановлено, що спір виник із-за різного тлумачення сторонами п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Податкова служба вважає, що застосування нульової ставки надано експортерам товарів, а підприємства, які надають послуги по перевантаженню, вивантаженню товарів, що експортуються, такого права не мають, оскільки послуги таких підприємств здійснюються на митній території України.

Позивач вважає, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування, тому що названа норма Закону не пов’язує застосування нульової ставки з місцем надання послуг.

Згідно до п. 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції від 25.03.05 р., при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування.

Пунктом 1.14 ст. 1 названого Закону визначено термін супутніх послуг, це - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України –митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Із аналізу вказаних норм випливає, що нульова ставка з податку на додану вартість застосовується при наявності трьох обов’язкових умов:

здійснення експорту товарів;

надані послуги повинні бути супутніми даному експорту товарів;

вартість цих послуг повинна бути включена у митну вартість товарів, що експортуються. При цьому законодавець не пов’язує застосування нульової ставки по ПДВ з місцем надання послуг.

Враховуючи, що наявність цих обов’язкових умов підтверджена матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про правомірність застосування позивачем нульової ставки при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Посилання скаржника на п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про ПДВ” не приймається судовою колегією до уваги, оскільки вказане положення стосується поставки товарів та послуг, тоді як у даному випадку мало місце вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (п.п. 3.1.3 п. 3.1. ст. 3 названого Закону) і ці операції оподатковуються за нульовою ставкою згідно з п.6.2 ст.6 Закону України „Про ПДВ”.

Доводи скаржника на неврахування судом першої інстанції положень підпункту 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 вищеназваного Закону не заслуговують на увагу, тому що зазначена норма застосовується до цивільно-правових угод, які не передбачають переходу права власності на експорт товарів (сукупних послуг), а позивачем такі угоди не укладались.

На підставі викладеного, господарський суд Одеської області обґрунтовано дійшов висновку про невідповідність правової позиції відповідача чинному податковому законодавству та правомірно скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв’язку з чим підстави для зміни або скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 20.09.2006р. у справі № 5/258-06-7152А –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.


Головуючий суддя                                                                      Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                           Л.І. Бандура

Суддя                                                                                          В.Б. Туренко