Рішення №300418

          

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р.

Справа № 25/375-06-9421

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.11.2006 р.

від позивача за первісним позовом: Герасимчук М.О., довіреність НОМЕР_3171 від 21.04.2006р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області

від 16 жовтня 2006.

у справі №25/375-06-9421

за позовом Київського акціонерного товариства закритого типу „Каштан”

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 88877,70грн.

та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Київського акціонерного товариства закритого типу „Каштан”

про стягнення 123000грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладався на 28.11.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року по справі №25/375-06-9421 (суддя Малярчук І.А.) задоволено позов Київського АТЗТ „Каштан” до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 88877,70грн. повністю: стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_1 на користь Київського АТЗТ „Каштан” 88877,70 грн. заборгованості за договором зберігання, 888,77 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; та відмовлено СПД -ФО ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову до Київського акціонерного товариства закритого типу „Каштан” повністю з посиланням на те, що : 1) 01.08.2006р. Київським АТЗТ „Каштан” надіслано СПД-ФО ОСОБА_1 лист з вимогою повернути залишок товару, котрий було передано СПД-ФО ОСОБА_1 на зберігання за договором № НОМЕР_2, на суму 88877,70грн., проте відповідач за первісним позовом не надав відповіді на зазначений лист та вказане майно не повернув, що є порушенням вимог чинного цивільного законодавства, а саме ст. ст. 938,949 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості, а тому позовні вимоги Київського АТЗТ „Каштан” підлягають задоволенню; 2)проаналізувавши зміст наданого СПД-ФО ОСОБА_1 договору суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005р., суд першої інстанції не вбачає доказів того, що даний договір укладений СПД-ФО ОСОБА_1 саме з метою зберігання майна Київського АТЗТ „Каштан” за договором зберігання №НОМЕР_2, за відсутності жодної вказівки на це, крім того підприємцем не надано жодного доказу того, що майно АТЗТ „Каштан” зберігалося в орендованому нежитловому приміщенні за вказаним договором суборенди; 3) наявні в матеріалах справи рахунок НОМЕР_3. та квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_3 на суму 123000грн. не є належними та допустимими доказами, які підтверджують понесення СПД-ФО ОСОБА_1 саме витрат на зберігання майна Київського АТЗТ „Каштан”, оскільки вказані документи оформлені без посилань на договори, на виконання яких видавалися документи, адреси приміщення тощо; 4) умови договору №НОМЕР_2, стосовно визначення плати за зберігання за фактичними витратами на зберігання, зазначені сторонами без врахування вимог розумності та справедливості, оскільки з врахуванням переданого на зберігання майна вартістю 350293,5грн., вартість витрат на зберігання в сумі 123000грн. є надто великою в порівнянні з дійсною вартістю швейних виробів, що свідчить про неврахування принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.10.2006р. звернувся СПД -ФО ОСОБА_1, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року по справі №25/375-06-9421 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, котрим задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на зберігання, мотивуючи це тим, що : 1)відмовляючи в зустрічному позові, суд виходив з того, що сплата орендної плати за договором суборенди нежитлового приміщення не є витратами на зберігання, розмір орендної плати не погоджений з відповідачем і є необґрунтованим, проте такий висновок суду суперечить договору зберігання від 22.08.2005р., відповідно до п. 2.2 якого відповідач зобов'язався оплатити позивачу плату за зберігання на підставі виставленого рахунку по фактичним витратам на зберігання, вказаний договір не містить умови сплати витрат на зберігання та погодження розміру таких витрат з поклажодавцем.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

22.08.2005 р. між Київським АТЗТ „Каштан”(поклажодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1 (зберігач) укладено договір зберігання НОМЕР_2відповідно до умов п.1.1.-1.4. якого зберігач зобов'язаний за плату прийняти на зберігання майно, обумовлене в п.1.2 дійсного договору, передане йому поклажодавцем, і повернути це майно у схоронності, предметом дійсного договору є зберігання швейних виробів (згідно з Додатком 1, котрий є невід'ємною частиною договору), в строк з 23.08.2005р. по 23.08.2006р..

Відповідно до розділу 2 договору плата за зберігання не встановлена, проте передбачено, що плата за зберігання здійснюється на підставі виставлених рахунків за фактичними витратами на зберігання.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору зберігач зобов'язаний забезпечити наступні умови зберігання майна поклажодавця: схоронність належного зовнішнього вигляду товару.  Зберігач в підтвердження прийняття майна на зберігання видає підписану накладну на товар.

Згідно з п.3.5 договору поклажодавець зобов'язаний забрати майно у зберігача після закінчення строку зберігання, а зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві майно, вказане в п.1.2 дійсного договору, за першою вимогою поклажодавця, навіть, якщо строк його зберігання не закінчився.

За втрату або пошкодження майна зберігач несе відповідальність в розмірі вартості майна, переданого на зберігання ( п. 5.1 договору).

На виконання умов договору Київське АТЗТ „Каштан” передало СПД-ФО ОСОБА_1 на зберігання майно за накладними: НОМЕР_3., НОМЕР_4, НОМЕР_5.,НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, всього поклажодавцем передано на зберігання товару на суму 350293,50 грн.

СПД-ФО ОСОБА_1 повернув поклажодавцю майно за накладними: НОМЕР_11.,НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17 НОМЕР_18, всього зберігачем повернуто товару на загальну суму 261415,80 грн.

01.08.06р. поклажодавець надіслав СПД-ФО ОСОБА_1. лист з вимогою повернути залишок товару, що знаходиться у останнього на зберіганні за договором зберігання НОМЕР_2, на суму 88877,70 грн., проте зберігач не надав відповіді на зазначений лист та майно, вартістю 88877,70 грн., яке знаходилось у нього на зберіганні, не повернув, змусивши Київське АТЗТ „Каштан” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до зберігача. Відповідач -СПД-ФО ОСОБА_1 в своєму відзиві на позов визнав заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтями 938 та 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частиною 1 ст.949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (ч.1 ст.953 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовні вимоги Київського АТЗТ „Каштан” щодо стягнення 88877,70 грн., так як на свою вимогу поклажодавець не отримав від СПД-ФО ОСОБА_1 залишок товару, переданого на зберігання за договором НОМЕР_2, тобто фактично втратив зазначений товар.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні зустрічного позову СПД-ФО ОСОБА_1 до Київського АТЗТ „Каштан” про стягнення 123000грн. та судових витрат, з огляду на наступне.

Зустрічні позовні вимоги СПД-ФО ОСОБА_1 до Київського АТЗТ „Каштан” про стягнення 123000 грн. ґрунтуються на тому, що на виконання своїх зобов'язань по зберіганню майна поклажодавця за договором зберігання № НОМЕР_2, зберігач уклав з СПД-ФО ОСОБА_3 договір суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005р., при цьому п.5.1 вказаного договору суборенди встановлено, що орендна плата на весь строк дії договору становить 123000 грн..

За твердженням СПД-ФО ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що є предметом вищевказаного договору суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005р., використовувалось ним для зберігання товару Київського АТЗТ „Каштан” за договором зберігання НОМЕР_2, у зв'язку з чим орендну плату в розмірі 123000 грн., сплачену за договором суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005 р., зберігач вважає витратами, понесеними на зберігання майна поклажодавця за договором зберігання, при цьому СПД-ФО СПД ОСОБА_1 посилається на п. 2.2 договору зберігання НОМЕР_2, надаючи в обґрунтування заявлених ним зустрічних позовних вимог договір суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005 р., рахунок НОМЕР_3 від 01.08.06 р. на 123000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру НОМЕР_3 на суму 123000 грн.

Відповідно до умов п.п.1.1, 2.1, 5.1 договору суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005р. ПП ОСОБА_3 (орендар) передає, а СПД-ФО ОСОБА_1 (суборендар) приймає в суборенду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для зберігання швейних виробів суборендаря, орендна плата за дійсним договором на весь строк дії договору складає 123000 грн., строк дії договору встановлено сторонами до 01.08.2006р. (п.4.1. договору)

Дослідивши зміст договору суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005р., колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає доказів того, що даний договір укладений СПД-ФО ОСОБА_1 саме з метою зберігання майна Київського АТЗТ „Каштан” за договором зберігання № НОМЕР_2, так як у договорі суборенди відсутнє будь-яке посилання на договір зберігання, п.2.1 договору суборенди нежитлового приміщення від 25.08.2005р. передбачено надання суборендарю нежитлового приміщення в оренду для зберігання швейних виробів суборендаря, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції.

Вірним є також висновок господарського суду Одеської області про те, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі підтверджують зберігання СПД-ФО ОСОБА_1 в орендованому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, взагалі будь-якого майна.

Наявні в матеріалах справи рахунок НОМЕР_3 від 01.08.2006 р. на 123000 грн. та квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_3 на суму 123000 грн. свідчать, що СПД-ФО ОСОБА_3 виставлено до оплати суборендарю рахунок на 123000 грн. на оплату за суборенду приміщення за серпень 2005-серпень 2006 по договору від 25.08.2005р., та СПД-ФО ОСОБА_1 сплатив цей рахунок готівкою, отже за умови відсутності оформлення вищенаведених документів та рахунку НОМЕР_3 від 22.09.2006р., виставленого відповідачем Київському АТЗТ „Каштан”, без посилань на майно, яке зберігалось в приміщенні, договори, на виконання яких видавались дані документи, адреси приміщення, в якому знаходилось на зберіганні майно, вищевказані документи не є належними та допустимими доказами, які підтверджують понесення СПД-ФО ОСОБА_1 витрат саме за зберігання майна поклажодавця.

На підставі вищенаведеного, апеляційна скарга СПД - фізичної особи ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105,  ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року по справі №25/375-06-9421 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                  Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                   Я.Ф. Савицький

  

          Суддя:                                                                                       О. Т. Лавренюк