Рішення №300559

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р.

Справа № 12/331-06-7487А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Жукової А. М.

суддів :                     Величко Т.А.

Бойко Л.І.


при секретарі : Храмшиній І.Г.


за участю представників сторін:                    

від позивача –Тернова Т.В.

від відповідача –не з"явився


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ Будівельної компанії „Дорсервіс” Одеська обл. с. Визирка

на постанову господарського суду Одеської області

від 17.10.2006р.

про справі: № 12/331-06-7487 А

за позовом : Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до : ТОВ Будівельної компанії „Дорсервіс” Одеська обл. с. Визирка

про стягнення штрафу за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 31 680,62 грн.

встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 17.10.2006 року,(суддя Юдова В.З.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 31680,62 грн. штрафних санкцій в тому числі пені 922,74грн. та в доход держбюджету державне мито 316,80 грн.

ТОВ Будівельна компанія „Дорсервіс” Одеська обл. с. Визирка не погодившись із постановою місцевого суду, звернулось 30.10.06 р. із апеляційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Представник позивача (ФСЗІ) заперечуючи доводи скаржника просить залишити постанову місцевого суду без змін з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи колегією суддів встановлено таке.

Згідно звіту №10-ПІ за 2005 рік наданого відповідачем до Одеського обласного відділення ФСЗІ зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по коду рядка 01 склала 95 осіб. Відповідно до ст.19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, що для підприємства складе 4 особи (95 х 4%). За нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів Одеським обласним відділенням ФСЗІ застосовано штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 30 757,88 грн.

Відповідно до п.4 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” затв. Постановою КМУ №1767 від 28.12.2001 року підприємства сплачують штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітнім. У зв'язку з ненадходженням суми боргу, позивачем з метою врегулювання спору в досудовому порядку, заявлено претензію №03-1/1947 від 22.05.06 р. яка залишена без задоволення у зв'язку з чим заявлено позов про стягнення заборгованості та пені в загальній сумі 31 680,62 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (ст.19,20), „Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів” затв. 10.06.04 р.

Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги вмотивував постанову доводами позивача, нормами матеріального права та дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги п.3,5,14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, не інформував Центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів; не створив жодного місця для працевлаштування інвалідів, оскільки підприємство зобов'язано створити місця для працевлаштування інвалідів за власні кошти.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” (п.3-5) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Пунктом 5 цього Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включення їх до колективного договору, інформування Центру зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення ФСЗІ про створення(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємство інформувало Центр зайнятості та Управління праці і соціальної політики про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами форми 3-ПН, листами №415 від 18.05.06 р., №04-818 від 12.05.06 р. (а.с. 10-19) Атестовано 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів за участю представників підприємства та УПСЗН Комінтернівського р-ну. Згідно ст.18 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Мінпраці України, Мінсоцзахисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів(органи працевлаштування). Тоб-то, безпосереднє створення робочого місця для працевлаштування інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи, тому необхідно щоб органи працевлаштування направляли інваліда на підприємства з метою створення для нього робочого місця відповідної нозології, атестації робочого місця за наявності заяви інваліда про його працевлаштування. Із положень закону, які діяли у 2005 році вбачається, що обов’язок підприємства щодо створення робочого місця для інваліда не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інваліда на створені робочі місця.

На підставі викладеного, постанова місцевого суду не відповідає обставинам, фактичним матеріалам справи, що є підставою для її скасування.


Керуючись ст. ст.160, 198,202,205,207,212,254 КАСУ, суд

постановив:


Постанову господарського суду Одеської області від 17.10.2006р. у справі №12/331-06-7487 А –скасувати, у позові - відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду України.



Головуючий суддя                               А.М. Жукова


Суддя                                                                        Т.А. Величко


Суддя                                                                                 Л.І. Бойко