Рішення №300712


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України


06 грудня 2006 року


Справа № 2-22/12354-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Заплави Л.М.,

                                                                                          Видашенко Т.С.,


секретар судового засідання                                        Долгова М.В.


за участю представників сторін:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,


розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 04.10.2006 у справі № 2-22/12354-2006А

за позовом           Агропромислового кооперативу "Степь" (вул. Леніна, 36, с.Миколаївка, Сімферопольський р-н, 97546)

до          Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Павленка, 54, місто Сімферополь, 95051)

про визнання недійсним рішення


                                                            ВСТАНОВИВ:


          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2006 року у справі № 2-22/12354-2006А (суддя Яковлєв С.В.) позов задоволено. Суд визнав нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 101 від 02.06.2006 року та постановив повернути Агропромисловому кооперативу "Степь" з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що позивач був двічі притягнутий до відповідальності одного виду - сплати штрафу - за одне й те саме правопорушення, а саме: неповну сплату страхових внесків у серпні, вересні та грудні 2003 року, а також у січні-березні 2004 року. Крім того, позивач був притягнутий до відповідальності за порушення, які мали місце у серпні, вересні та грудні 2003 року, у січні-березні 2004 року та були виявлені відповідачем 30.08.2005 року, в той час, як стаття 250 Господарського кодексу України визначає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення.

Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 101 від 02.06.2006 року про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату збору на суму 2570,75 грн. позивач отримав 07.06.2006 року, не оскаржив його та штраф не погасив. Даний факт з`явився підставою звернення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим з позовною заявою до господарського суду АР Крим про стягнення з Агропромислового кооперативу "Степь" заборгованості в сумі 2570,75 грн.

Відповідач вважає, що діючими нормативними документами не передбачені конкретні строки застосування фінансових санкцій до платників, що припустили порушення у системі законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та посилається на норму частини 15 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, згідно з якою, строки давності по стягуванню недоїмки, пені та штрафів не застосовуються. Виключно Законом України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, строки застосування фінансових санкцій і стягнення заборгованості за цими внесками. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Позивач у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явися, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був сповіщений належним чином ухвалою та повісткою від 14.11.2006 року. Факт належного сповіщення підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Позивач зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим за номером 24404461.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.

Статтею 58 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання , пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб не накопичувальних пенсійних рахунках.

Згідно зі статтею 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються за нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем було проведено планову перевірку достовірності розрахунків позивача з Пенсійним фондом за період часу з 01.07.2003 року по 01.07.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами вказаної перевірки відповідачем був складений Акт № 53 "Ю" від 31.08.2005 року, в якому зафіксовано порушення з боку позивача вимог пункту 1.2 статті 1 та пункту 4.1.1 статті 4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо неправомірного зменшення суми зобов'язань, на які повинна була здійснюватись сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вказані порушення мали місце у серпні, вересні та грудні 2003 року, а також січні-березні 2004 року.

На підставі зазначеного вище акту № 53 "Ю" від 31.08.2005 року, 02.09.2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим було прийнято рішення № 238, яким позивачеві донараховувались суми збору у розмірі 1958,98 грн. та фінансові санкції у розмірі 979,49 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на розгляді господарського суду АР Крим знаходився адміністративний позов Агропромисловому кооперативу „Степь” до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про визнання недійсним рішення № 238 від 02.09.2005 року. На наслідками розгляду вказаного позову, 25.05.2006 року господарським судом АР Крим у справі № 2-19/7305-2006А було винесено постанову, якою спірне рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим №238 від 02.09.2005 року визнано недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, при розгляді господарським судом АР Крим адміністративної справи №2-19/7306-2006А встановлено, що спірне рішення № 238, про донарахування позивачеві суми збору у розмірі 1958,98 грн. та фінансових санкцій у розмірі 979,49 грн. прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на підставі акту № 53 "Ю" від 31.08.2005 року. При винесенні рішення № 238 Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим керувалось нормами Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами за державними цільовими фондами”. 09.07.2003 року був прийнятий Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 року відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень якого до приведення законодавства України у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону.

Господарським судом АР Крим у справі № 2-19/7305-2006А також встановлено, що Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до статті 5, регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Оскільки при прийнятті рішення № 238 про донарахування позивачеві суми збору у розмірі 1958,98 грн. та фінансових санкцій у розмірі 979,49 грн. Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим замість норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” були помилково застосовані норми Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами за державними цільовими фондами”, господарський суд АР Крим прийшов до висновку про необхідність визнання недійсним зазначеного вище рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим № 238 від 02.09.2005 року.

Таким чином, господарський суд АР Крим у постанові від 25.05.2006 року у справі № 2-19/1305-2006А встановив факт, що має значення для правильного вирішення даного спору, а саме: необгрунтованість донарахування позивачеві суми збору у розмірі 1958,98 грн. та фінансових санкцій у розмірі 979,49 грн., зроблених на підставі акту перевірки № 53 "Ю" від 31.08.2005 року.

Стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Відповідно до частини 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі - з дня складання в повному обсязі.

Однак, 02.06.2006 року відповідачем було прийнято рішення № 101 про застосування до Агропромисловому кооперативу "Степь" фінансових санкцій в сумі 2570,75 грн. за несвоєчасне необчислення та несплату страхових внесків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підтвердженням неподання заяви про апеляційне оскарження постанови господарського суду АР Крим від 25.05.2006 року у справі № 2-19/7305-2006А свідчить факт винесення відповідачем рішення № 101 від 02.06.2006 року про застосування до Агропромисловому кооперативу "Степь" фінансових санкцій в сумі 2570,75 грн. - також на підставі акту № 53-„Ю”.

У зв`язку з цим, постанова господарського суду АР Крим від 25.05.2006 року у справі № 2-19/7305-2006А набирала законної сили через десять днів з дня її проголошення, тобто 04.06.2006 року.

Саме до набрання законної сили постанови господарського суду АР Крим у справі № 2-19/7305-2006А відповідач прийняв рішення № 101 щодо застосування до позивача фінансових санкції у розмірі 2570,75 грн.

Судова колегія вважає обгрунтованим застосування судом першої інстанції норми стаття 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що 02.06.2006 року позивач фактично вдруге був притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення –сплату штрафу за неповноту страхових внесків у серпні, вересні та грудні 2003 року, а також січні - березні 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування.

Частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду доказів правомірності повторного винесення рішення про застосування фінансових санкцій на підставі акту перевірки № 53-„Ю” від 31.08.2005 року.

Господарським судом АР Крим при розгляді даної справи надано вірну оцінку тим обставинам, що рішенням № 101 від 02.06.2006 року позивач був притягнутий до відповідальності за порушення, які мали місце у серпні, вересні та грудні 2003 року, у січні-березні 2004 року та були виявлені відповідачем 30.08.2005 року, в той час, як норма статті 250 Господарського кодексу України встановлює можливість застосування адміністративно-господарських санкцій протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення.

Однак, рішення № 101 прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим з порушенням вимог статті 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для ї скасування відсутні.

Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                  

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2006 року у справі № 2-22/12354-2006 залишити без змін.


Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.


Головуючий суддя                                         В.А. Лисенко


Судді                                                                       Л.М. Заплава


                                                                       Т.С. Видашенко