Рішення №308609

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

12.12.2006р.                                                              справа №34/188а


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:



головуючого:

Алєєвої І.В.

суддів:

Величко Н.Л., М'ясищева А.М.,



при секретареві судового засідання:

Горанська Д.В.





за участю представників сторін:


від позивача:

Калина П.Г. – за дов. від 12.04.2006р. №24/14-50

Беспалов О.В. – за дов. від 11.12.2006р. №17303/10-008,

від відповідача:

Євсєєва В.О. – за дов. від 11.12.2006р. №17300/10-008,




розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

Державної податкової інспекціі у м.Харцизьку



на постанову господарського суду:


Донецької області



від:

16.10.2006 року (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.)



по справі:

№34/188а



за позовом:

Відкритого акціонерного товариства "Сілур" (м.Харцизськ)

до:

Державної податкової інспекції (м.Харцизьк)

про:

скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0000562342/0


В С Т А Н О В И В:


Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Сілур” (м.Харцизьк) (далі за текстом –ВАТ “Сілур” (м.Харцизьтк), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку (далі за текстом –ДПІ у м.Харцизьку) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0000562342/0.

Постановою від 16.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №34/188а господарський суд Донецької області (суддя: Кододова О.В.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Харцизьку від 14.04.2006р. №0000562342/0.

Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями п.1.4 ст.1, п.1.16 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.7 ст.4, п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин і в редакції, яка не діяла у період спірних правовідносин), п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, нормами Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, які були надіслані листом ДПА України від 22.12.2005р. №25595/7/16-1517; тим, що податковий вексель на сплату податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України видається платниками податку на додану вартість на підставі і за умов, визначених п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104, який на момент спірних правовідносин передбачав, що податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено; тим, що норма п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” містить пряму норму, яка передбачає, що порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України; тим, що новою редакцією п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюється окремий порядок погашення податкових векселів в залежності від дати видачі податкових векселів і від наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування; тим, що на дату видачі податкових векселів органу митного контролю платник податку мав підтверджену суму бюджетного відшкодування, яка дорівнювала або була більша ніж сума зобов’язання по таким податковим векселям і погашення таких векселів здійснене у рахунок зменшення бюджетного відшкодування; тим, що відповідачем при дослідженні правомірності формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2005р. не враховані приписи абз.5 п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, який передбачає, що якщо термін сплати податкових зобов’язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету, при цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов’язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата; тим, що ВАТ “Сілур” не повинен був включати суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2005р., що не було враховано органом державної податкової служби при здійсненні перевірки і вплинуло на неправомірне визначення відповідачем бази оподаткування.

01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, ДПІ у м.Харцизьку, з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0000562342/0 щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 334284грн., у тому числі основний платіж –222856грн., штрафна санкція –111428грн. та подав апеляційну скаргу (в редакції уточнення вимог апеляційної скарги від 12.12.2006р.), посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що абзац 10 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в якому визначено, що порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України відміняє вимоги абзацу 7 цього пункту щодо включення суми по податковим векселям до податкового кредиту в разі погашення векселів за рахунок бюджетного відшкодування тільки в наступному податковому періоді після віднесення цієї суми до податкового зобов'язання; на те, що редакція Постанови Кабінету Міністрів України, згідно якої на момент спірних правовідносин передбачалось, що податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено, на яку посилається господарський суд, була розроблена ще до внесення змін в п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», які вступили в дію з 28.07.2005р.; на те, що у спірних правовідносинах відсутній конфлікт інтересів, визначений п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ; на те, що пунктом 20 Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104 дозволялось включати суми по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулося погашення векселя, тільки за умови оплати векселя раніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу.

Заявою від 12.12.2006р. відповідач в порядку ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України змінив апеляційні вимоги та звів їх до вимог про скасування постанови господарського суду Донецької області в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0000562342/0 на суму 334284грн., у тому числі щодо податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 222856грн. та штрафних санкцій на суму 111428грн. В іншій частині постанову місцевого господарського суду заявник апеляційної скарги просить залишити без зміни.

Позивач, ВАТ “Сілур” (м.Харцизьк), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104, розробленим відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюються єдині правила випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов’язання; на те, що оскільки нормативні акти допускають неоднозначне (множинне) трактування обов’язків платника податку на додану вартість, внаслідок чого існує можливість прийняття рішення як на його користь, так і на користь податкового органу, виникає конфлікт інтересів, рішення по якому відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ повинно прийматись на користь платника податку; на те, що норма п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” містить пряму норму, яка передбачає, що порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України; на те, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що позивач не повинен був включати суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2005р.

Ухвалою від 22.11.2006р. відкрите апеляційне провадження по справі №34/188а.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М’ясищев А.М.) для розгляду апеляційної скарги ДПІ у м.Харцизьку на постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) по справі №34/188а.

Ухвалою від 27.11.2006р. справа №34/188а була призначена до апеляційного розгляду.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Харцизьку від 14.04.2006р. №0000562342/0, яким з посиланнями на п.п.4.4.2 “б” п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, п.10.1 ст.10-, п.11.5 ст.11, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.7 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 375967,50грн., у тому числі основний платіж –250645грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 125322,50грн. (ДПІ у м.Харцизьку зазначене податкове повідомлення-рішення оспорюється в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 334284грн., у тому числі основний платіж –222856грн., штрафна санкція –111428грн., в редакції заяви-уточнення до апеляційної скарги від 12.12.2006р.).

Згідно п.1 ст.185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Оспорене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі матеріалів акта від 05.04.2006р. №576-23/3-00191046, складеного за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Сілур” за період з 01.01.2005р. по 31.09.2005р.

В акті від 05.04.2006р. №576-23/3-00191046 перевіряючими зазначено, що ВАТ “Сілур” (м.Харцизьк) в порушення п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповнення) включено до складу податкового кредиту у вересні 2005р. суми зобов’язань по податковим векселям, наданим органу митного контролю 01.09.2005р. та включеними до податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вересні 2005р., а саме:

-          від 01.09.2005р. №693393450208 на суму 100486,52грн.;

- від 01.09.2005р. №693393450209 на суму 94793,45грн.;

- від 01.09.2005р. №693393450210 на суму 27576,27грн.

на загальну суму 222856,24грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2005р. на суму 222856грн.

Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Згідно абз.10 п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань, платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено. Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком. До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, векселів, суми яких включено до податкових зобов'язань цього звітного періоду.

Згідно нової редакції п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104 (в редакції, яка не діяла на момент спірних правовідносин) якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Господарський суд першої інстанції вірно визначився, що податковий вексель на сплату податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України видається платниками податку на додану вартість на підставі і за умов, визначених п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104, який на момент спірних правовідносин передбачав, що податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено.

Як свідчать матеріали справи, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень №2005р. була подана позивачем до органу державної податкової служби 20.10.2005р. (див.11арк.справи).

Податкові векселі від 01.09.2005р. №693393450208 на суму 100486,52грн., від 01.09.2005р. №693393450209 на суму 94793,45грн, від 01.09.2005р. №693393450210 на суму 27576,27грн. на загальну суму 222856,24грн. були погашені ВАТ “Сілур” 20.10.2005р., про що свідчить надпис на векселях, яка скріплена печаткою та підтверджена підписом керівника податкового органу (див.13-14арк.Іт.справи).

Абзацем 4 п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Згідно абз. 7 п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Відповідно до абз.5 п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що позивач не повинен був включати суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень 2005р., що не було враховано органом державної податкової служби при здійсненні перевірки і вплинуло на неправомірне визначення відповідачем бази оподаткування.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна інстанція приймає доводи позивача, що оскільки нормативні акти допускають неоднозначну (множинну) трактовку обов’язків платника податку на додану вартість, внаслідок чого існує можливість прийняття рішення як на його користь, так і на користь податкового органу, виникає конфлікт інтересів, рішення по якому відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ повинно прийматись на користь платника податку.

Згідно з п.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ДПІ у м.Харцизьку не підлягають задоволенню, оскільки постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.

Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 16.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №34/188а.

Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.55, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.199, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.211, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду


У Х В А Л И Л А:


Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Харцизьку на постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №34/188а –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 16.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №34/188а –залишити без зміни.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена в повному обсязі 18.12.2006р.


Головуючий:          І.В. Алєєва


Судді:           Н.Л. Величко


          А.М. М'ясищев