Рішення №308670

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.2006 р.                                                              справа №4/188а


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:


головуючого:

Волкова Р.В.

суддів

Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я.,



при секретареві судового засідання


Малко Л.Ю.

за участю представників сторін:


від позивача:

Розсошенко І.І. - начальник юридичного відділу, довір. б/н від 01.11.2006р.,

від відповідача:

не з'явився,


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу



товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", м. Харків

на постанову господарського суду


Донецької області

від

14.09.2006 року

по справі

№ 4/188а (суддя С.Ю.Гринько)

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", м. Харків

до

Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, м. Донецьк

про

визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами вДонецькій області № 63 від 22.05.2006р.


В С Т А Н О В И В:


          Постановою господарського суду Донецької області від 14.09.2006 року по адміністративній справі за № 4/188а відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон. Телеком” до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним Рішення відповідача за № 63 від 22.05.2006 року.

          Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач по адміністративній справі, товариство з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон. Телеком” звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матерального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 42, 71, 86, 151-153, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 7, 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення”.

          Відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Просить суд постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, суд встановив наступне:                              Відповідачем по адміністративній справі, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області (далі- відповідач) було проведено перевірку Донецької філії позивача, товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційної компанії „Велтон. Телеком” (далі-позивач) відповідно до вимог статгі 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000року № 1819 "Питання Державної інспекції з контролю за цінами" та п.8 Плану роботи на 1-е півріччя 2006року за період 2004 –січень 2006 року. За результатами перевірки складено акт за № 394 від 10.03.2006 року та прийнято рішення за № 63 від 22.05.2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

          Як вбачається з Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 63 від 22.05.2006 року (далі-Рішення), відповідачем в ході перевірки встановлено: застосування тарифів з порушенням запроваджених методів регулювання, а саме: розрахунки за надані телекомунікаційні послуги з комунальним підприємством "Редакція газети "Наш дом +" та ЗАТ "Редакція газети "Донбас" (колективна форма власності) здійснювались за тарифами як для інших підприємств, а не за тарифами як для бюджетних організацій, а також застосування тарифу за послугу, яка не передбачена нормативно-правовими актами: необгрунтовано стягувалась плата за поштову доставку щомісячних розрахунків про належну суму платежу за отримані послуги.

Загальна сума економічної санкції згідно Рішення складає 58160,19 грн.

Вказане Рішення прийнято з посиланням на ст.6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", п. 106, 107 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005року № 720, п.44, 46 розділу 1 наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07 червня 2002року № 120, ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” та закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Позивач просить суд визнати недійсним вказане рішення.

Дійсно, відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

          Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" за № 507-ХІІ від 03.12.1990р. вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

          Згідно ст.8 вищеназваного закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів або граничних відхилень від державних фіксований цін і тарифів.

          Законом України "Про телекомунікації" врегульована правова основа діяльності у сфері телекомунікацій (електрозв'язку) і визначено повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами,

          Статтею 32 Закону України "Про телекомунікації" визначено перелік прав споживачів телекомунікаційних послуг, до яких, зокрема за підпунктом 6 пункту 1 надається право споживачам отримувати безоплатно від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпну інформацію щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг та право отримувати за письмовою заявою рахунки за надані телекомунікаційні послуги безпосередньо в оператора та/або провайдера телекомунакацій.

          Статтею 66 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікації самостійно, але за винятком, коли встановлено державне регулювання граничних або фіксованих тарифів, до яких підлягають тарифи на загальнодоступні послуги і тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікації, які займають монопольне (домінуюче) становище на рину цих послуг.

          Граничні тарифи на основні послуги електрозв'язку та тарифи на виплату державних пенсій та грошової допомоги затверджені Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07 червня 2002року № 120 (далі - Наказ № 120) передбачені тарифи, які установлені для бюджетних та комунальних телерадіоорганізацій, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій на підставі документів чи належним чином завірених копії, що підтверджують фактичне здійснення відповідної діяльності (пункт 6 доповнено абзацом другим згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 05.04.2004року № 69).

          Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог законодавства, оскільки позивачем телекомунікаційні послуги Комунальному підприємству "Редакція газети „Наш дом +” з комунальною формою власності і ЗАТ "Редакція газети „Донбас” - з колективною формою власності, основним видом діяльності яких є видання та друкування газет.послуги надавались з порушенням вимог Законів України „Про ціни і ціноутворення”, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Наказу Державного комітету з'язку та інформатизації України від 07 червня 2002року "Граничні тарифи на основні послуги нектрозв'язку та тарифи на виплату державних пенсій та грошові допомоги.", тобто за тарифами як „для інших підприємств”, а не „для бюджетних організацій”.

Разом з тим, відповідно до п.6 Загальних положень Граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07.06.2002 р. №120 зареєстрованим в Мін'юсті України від 19.07.2002 р. за №595/6883 (далі Граничні тарифи), (арк.спр.66-74) зазначено, що «редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих ...трудовими колективами. ... користуються послугами ... телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій на підставі документів чи належним чином завірених копій, що підтверджують фактичне здійснення відповідної діяльності». Крім того, зазначено, що тарифи, встановлені для бюджетних організацій і підприємств, застосовуються на підставі довідки фінансових органів про повне фінансування організацій і підприємств за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до п. 98 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. №720 пільги споживачу (абоненту) надаються за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Крім того, матеріали справи містять копію листа Державного комітету зв'язку та інформатизації України №7135/10-05-04 від 09.12.2002 (а.с.45), надісланого на адресу позивача, в якому зазначено, що "такими документами можуть бути засвідчені в установленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію, установчих документів, свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавництв, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції, а також копії договорів на озповсюдження зазначених у Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів»друкованих видань. Надання послуг зв'язку за тарифами, встановленими для бюджетних організацій, повинно бути забезпечено з часу надання цими підприємствами відповідних документів".

Разом з цим, матеріали справи (а.с. 104-107) містять переписку позивача з абонентами комунальним підприємством "Редакція газети "Наш дом +" та ЗАТ "Редакція газети "Донбас", з якої вбачається, що названі абоненти не звертались до позивача з заявами з питання застосування тарифів, встановлених для бюджетних організацій.та не надавали ніяких документів з цього приводу.

Таким чином, відповідач помилково дійшов висновку про наявність порушення з боку позивача в частині застосування тарифів до вищеназваних абонентів.

Крім того, судом першої інстанції підтримано висновок відповідача який полягає в тому, що Телефонною компанією була незаконно стягнута з абонентів - юридичних осіб плата за надіслання рахунку, так як в рахунках є тільки обов'язкова інформація про належну суму платежу за отримані послуги, яка повинна бути надана кожному споживачу телефонного зв'язку (в тому числі і юридичним особам) згідно пункту 107 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг і відсутня будь-яка додаткова інформація, яка не передбачена вказаною статтею.

Проте, відповідно до ст. ст.38 Закону України «Про телекомунікації»оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів, згідно ч.2 ст.66 Закону України «Про телекомунікації», підлягають тарифи на загальнодоступні послуги, до яких згідно ст.ст.62 Закону України «Про телекомунікації», відносять послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку, за винятком таких послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу, в тому числі служб екстреного виклику, послуги довідкових служб, зв'язку за допомогою таксофонів та переговорних пунктів, факсимільного і телеграфного зв'язку.

Тобто, як вірно зазначив заявник апеляційної скарги, послуга ''доставки щомісячного рахунку за послуги зв'язку, розшифровки розмов та іншої кореспонденції" не є загальнодоступною послугою і Позивач має право самостійно встановлювати на неї тариф.

Крім того, статею 32 того ж Закону передбачено, що споживачі під час замовлення телекомунікаційних послуг мають право на вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг, а саме: отримати рахунок безпосередньо у відділі по роботі з абонентами позивача чи замовити послугу «доставки рахунку за послуги зв'язку, розшифровки розмов та іншої кореспонденції»за яку треба сплачувати. Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005року № 720 передбачено надання телекомунікаційнійних послуг абонентам за плату.

Такою послугою з боку позивача є сама доставка абоненту рахунку за надані телекомунікаційні послуги або додаткової інформації в ньому, а не плата за рахунок.                               Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративого судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення позивачем ст.ст.7, 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», а саме: встановлення цін на послуги, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про наявність порушень з боку позивача діючого законодавства зазначеного в Рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області за № 63 від 22.05.2006 року, та як наслідок, - відмову у позові.

Відповідно до п.4ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст. 162, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ст. 198, п. 4 ст. 202, п.3 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -


ПОСТАНОВИВ:


          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", м. Харків на постанову господарського суду Донецької області від 14.09.2006р. по справі № 4/188а –задовольнити.

          Постанову господарського суду Донецької області від 14.09.2006р. по справі № 4/188а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", м. Харків до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, м. Донецьк про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 63 від 22.05.2006р. –скасувати.

          Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", м. Харків - задовольнити.

          Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 63 від 22.05.2006р. визнати недійсним.

          Судові витрати покласти на відповідача.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі 12.12.2006 року.



Головуючий:          Р.В. Волков


Судді:           М.Д. Запорощенко


          Г.Я. Старовойтова


          








































































Надруковано: 4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС