Рішення №309517

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 листопада 2006 р.

№ 1/288-28/129


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:




Т. Дроботової –головуючого


Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

Позивача

Кравчука В.М. дов. від 15.03.06 р.


Відповідачів


Копик Л.Є. дов. від 26.09.06 р.

Миськіва В.І. дов. від 28.07.06 р.


розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційне

подання

Заступника прокурора Львівської області


на постанову


від 22.05.2006року Львівського апеляційного господарського суду


у справі


№ 1/288-28/129

господарського суду Львівської області


за позовом


Товариства з обмеженою відповідальністю “Анкербуд”


до





третя особа без самостійних

вимог







про


-          Державного територіально-галузеве

об'єднання “Львівська залізниця”

-          Управління капітального будівництва

Львівської міської ради,


-Львівська міська рада
-Управління архітектури і містобудування

-Львівська обласна державна адміністрація

-Колективне підприємство “Завод

будівельних деталей”

-Львівське обласне державне комунальне

бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки


відшкодування збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень, в сумі 873 238 грн.


ВСТАНОВИВ:


Товариство з обмеженою відповідальністю "Анкербуд" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської державної залізниці та Управління капітального будівництва Львівської міської ради про стягнення солідарно 873 238 грн. - збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень, а також покласти на відповідачів солідарно оплату судових витрат.

Ухвалою суду від 03.06.2005 року було залучено до участі в справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Львівську міську раду, Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради та Львівську обласну державну адміністрацію. Ухвалою суду від 27.09.2005 року було залучено до участі в справі тре тіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Колективне(спільне) підприємство „Завод будівельних деталей" та Львівське обласне державне комуна льне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Письмовим клопотанням від 15.09.2005 року позивач просив включити до складу судових витрат витрати на правову допомогу адвоката в сумі 12450 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2005р. у справі №1/288-28/129 позов задоволено частково: стягнуто з УКБ на користь ТзОВ „Анкербуд" 873 238 грн. збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень; 1700 грн. держмита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 12450грн. витрат на послуги адвоката. В задоволенні позовних вимог до Львівської державної залізниці, правонаступником якого є Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", відмовлено.

За апеляційною скаргою Управління капітального будівництва Львівської міської ради постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Заступник прокурора Львівської області подав до Вищого господарського суду України касаційне подання на постанову Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування норм матеріального права.

В касаційному поданні прокурор зазначає, що господарськими судами не прийнято до уваги, що відповідно до вимог приписів частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Тобто, в таких випадках матеріальна відповідальність настає за наступних умов: наявність шкоди; заподіяння її підрядником; вчинення такої на виконання завдання замовника.

8.12.2003р. Львівська державна залізниця добровільно взяла на себе обов'язки замовника по забезпеченню завершення будівництва, що підтверджується листом-вказівкою від 08.12.2003р. № п-6 486 „Про організацію контролю керівництва Львівської залізниці за завершенням будівництва 1-ї черги автошляхопроводу по ст. Персенківка".

Крім того, заявник вказує, що між відповідачами не укладено жодної цивільно-правової угоди, в яких ДТГО «Львівська залізниця»виступала б підрядником по виконанню робіт з будівництва шляхопроводу, чи знесення об'єктів нерухомого майна відповідача.

Позивач у відзиві проти доводів касаційного подання заперечує та просить рішення та постанову залишити без змін.

Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця” також проти доводів касаційного подання заперечує.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків, завданих знесенням виробничих та побутових приміщень.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи 19 березня 2001 року між ТзОВ „Анкербуд" та КСП „Завод будівельних деталей" було укладено Договір № 1 купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу, за яким позивач набув права власності на приміщення бетонної дільниці КСП „Завод будівельних деталей" за адресою м.Львів, пр. Червоної калини, 18, що також підтверджується реєстраційним посвідчен ням від 20.03.2001 року № 1477.

В лютому 2004 року, у зв’язку із закінченням будівництва об’єкту "Шляхопровід на пе ретині пр. Червоної Калини з залізничними коліями ст. Персенківка" та "Транспортна розв’язка на перетині вулиць Луганська-пр. Червоної Калини", виробничі та побутові приміщення ТзОВ „Анкербуд" за адресою м.Львів, пр. Червоної калини, 18 були знесені, чим позивачу завдані збитки.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за рахунок Управління капітального будівництва Львівської міської ради суди не прийняли до уваги, що згідно статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Стосовно суті спору, суди керувались статтею 1166 Цивільного кодексу України та виходили з того, що відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу XII „Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради", затвердженого Рішенням виконкому Львівсь кої міської ради від 09.07.02 року № 174, пункту З статті 5 „Положення про Управління капітального бу дівництва Львівської міської ради", затвердженого Рішенням виконкому Львівської міської ради від 07.08.02 року № 259, в зазначений період до повноважень Управління капітального будівни цтва Львівської міської ради віднесено виконання функцій замовника будівництва, ремонту та реконструкції об’єктів транспорту. Той факт, що замовником будівництва вищезазначеного об’єкту було Управління капітального будівництва ЛМР(відповідач 2), підтверджує і сам відпо відач 2 у листі від 17.05.2005 року № 21/727, наданому на адвокатський запит адвоката Кравчука В.М.(див.арк.129 І тому справи), вбачається це і з листа відповідача 2 від 25.07.2005 року №21/1172 (арк.2 II тому справи), в якому відповідач 2 підтверджує факт наявності у нього про ектно-кошторисної документації по будівництву об’єкта.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно статті 1166 Цивільного кодексу України, на яку посилались суди, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності, передбаченої зазначеною статтею необхідною є наявність складу правопорушення: протиправної поведінки особи шкідливого результату такої поведінки / шкоди/; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Отже предметом доказування у таких справах є факти неправомірності дій, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяння ним шкоди.

При цьому слід мати на увазі, що згідно частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Тому для вирішення питання по суті спору необхідно було, встановити за яких обставин та на підставі чого були знесені спірні будівлі –за завданням замовника або з власної ініціативи підрядника. Дії, які зобов’язаний виконувати підрядник за завданням замовника, а також правове становище замовника та підрядника регламентовані главою 61 Цивільного кодексу України.

Крім того, для вирішення питання щодо правового становища сторін слід мати на увазі, що відповідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, в зв’язку з чим, насамперед необхідно встановити підстави виникнення прав та обов’язків замовника та підрядника у даному випадку та надати їм правову оцінку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:


Рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року у справі № 1/288-28/129 господарського суду Львівської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційне подання Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.


Головуючий                                                    Т.Дроботова

Судді:                                                              Н. Волковицька

                                                                                          Л.Рогач