Рішення №309558

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 грудня 2006 р.

№ 5/356


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий

Невдашенко Л.П.

Суддів

Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу



ВАТ “Полтава-Авто”

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року

у справі

№ 5/356 господарського суду Полтавської області

за позовом

ТОВ “Крим-Урал-Сервіс”

до

ВАТ “Полтава-Авто”

про

стягнення 57004,18 грн.

за участю представників сторін:

позивача

не з’явились,

відповідача

Ломаков О.М.



ВСТАНОВИВ:


Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.01.2006 року у справі № 5/356 (суддя: Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року (судді: Швець В.О., Рибченко А.О., Федоров М.О.) позов задоволено частково: розірвано договір № 01/03 від 01.03.2004 року, укладений сторонами у справі, стягнуто з відповідача на користь позивача 50000 грн. боргу, 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають з таких підстав.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, 01.03.2004 року сторони уклали договір підряду № 01/03, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов’язання протягом 30 діб після отримання попередньої оплати виконати плановий ремонт цистерн, а позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та провести оплату на підставі виставлених рахунків.

05.03.2004 року відповідач виставив позивачу рахунок № СФ-000069 на суму 50000 грн., який позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 26.03.2004 року.

Втім, відповідач підрядні роботи не здійснив, чим порушив умови договору № 01/03 від 01.03.2004 року. Відтак, господарські суди прийшли до висновку про задоволення вимог про розірвання договору підряду № 01/03 від 01.03.2004 року та стягнення 50000 грн.

Разом з тим, господарські суди не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню для правильного вирішення даного господарського спору.

Так, господарські суди не звернули увагу на те, що підстави розірвання договорів визначено ст. 651 ЦК України. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, суду належало перевірити наявність підстав для розірвання договору, тобто встановити факт істотного порушення умов договору або факт повідомлення позивачем відповідача про відмову від договору.

Окрім того, особливості правового регулювання відносин сторін за договором підряду визначені главою 61 ЦК України. Право замовника на відмову від договору підряду та відшкодування збитків передбачено ст. 849 ЦК України, відповідно до якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Зважаючи на те, що предметом позову у даній справі є також вимога про відшкодування збитків, господарським судам потрібно було перевірити чи можна вважати попередню оплату за договором збитками у розумінні ст. 22 ЦК України. Адже з аналізу вимог ст. 22 ЦК України вбачається, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відтак, судам слід було проаналізувати умови договору підряду №01/03 від 01.03.2004 року на предмет визначення наслідків розірвання договору.

Вищенаведене свідчить, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України господарські суди не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд місцевому господар ському суду.


Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у справі № 5/356 скасувати, а матеріали справи передати суду першої інстанції для нового розгляду.


Головуючий           Л.Невдашенко



Судді:                                                             М.Михайлюк


                                                                                          

                                                             Н.Дунаєвська