Рішення №312849

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА


"30" листопада 2006 р.

Справа № 34/430-06-11125А


30 листопада 2006р. в 11 год.40хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем’євій В.В.,

за участю представників від позивача: Ковачова О.М. –головного державного податкового інспектора сектору супроводження справ у судах юридичного відділу ДПІ у Приморському району, діючого на підставі довіреності від 19.10.06р. №30200/К/10-0117;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №416 в м. Одесі адміністративну справу №34/430-06-11125А

за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

до відповідача Приватного підприємства „ЮГКРАНГРУПП”

про стягнення податкової заборгованості на суму 5932,17грн.


ВСТАНОВИВ:


ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на підставі ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.) податковий борг по податку на додану вартість на суму 5932,17грн., у т.ч. по пені по цьому податку на суму 0,17грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав у зв’язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.3 ст.1 названого закону податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.1.4. ст. 1 цього Закону по пені – це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. При цьому у п.1.2 ст.1 цього закону встановлено поняття податкового зобов'язання, яким є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами і доп.) активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання) можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до суду із позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 5932,17грн., у т.ч. 0,17грн. пені, посилаючись на виникнення у відповідача заборгованості в результаті несплати узгодженої суми податкового зобов’язання згідно наданої податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2006р. (вх.№46955).

Відповідно до діючого законодавства Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси були надіслані відповідачу перша податкова вимога №1/984 від 10.05.2006р. та друга податкова вимога №2/1593 від 27.06.2006р.

Вказана заборгованість не сплачена відповідачем, про що свідчать дані картки особового рахунку відповідача по зазначеному податку, яка ведеться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123).

Доказів скасування в адміністративному порядку оскарження або визнання недійсним, скасування чи визнання нечинним судом зазначених першої та другої податкових вимог Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відповідач суду не надав.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, забезпечення податкової політики держави, згідно з частиною 3 статті 116 Конституції України, віднесено до компетенції органів виконавчої влади.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, клопотання Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси №30668/9/10-0117 від 23.10.06р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належить відповідачу судом відхиляється, оскільки позивачем не доведені підстави, встановлені ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Покладення на відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею не передбачено. На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на відповідача обов’язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „ЮГКРАНГРУПП” (код 33915130; 65012 м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 18) на користь бюджету (р/р31116029600008, код платежу 14010100, одержувач УДК у Одеській області, код ОКПО 23213460, банк УДК у Одеській області, МФО 828011) заборгованість по податку на додану вартість, на суму 5932(п’ять тисяч дев’ятсот тридцять дві)грн.17коп., у т. ч. 0,17грн. пені.

3.          Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.


Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.


Суддя Фаєр Ю.Г.