Рішення №312892

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"28" листопада 2006 р.

Справа № 15/451-06-12039А

10 год. 25 хв. м. Одеса


Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Стойковій М.Д.


За участю представників сторін:

Від позивача – Сєвєров В.С.;

Від відповідача - Фанін О.В., Гульницький І.В., Стефко Д.О.,

Від 3-ї особи - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)” до Одеської митниці про зобов’язання виконати певні дії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Компанії „YUROL UK LTD”,


ВСТАНОВИВ:


Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)” звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності Одеської митниці щодо ухилення від закінчення митного оформлення та випуску теплоходів „Al Qawiyyu” та „Pagane” за межі України, посилаючись на те, що відповідач без законних підстав відмовляє у митному оформленні відходу теплоходу „Al Qawiyyu” та відмовляє у випуску вказаних теплоходів випуску за межі України, чим порушує права позивача, що приводить до матеріальної шкоди у вигляді демереджу від простоїв суден, псування зерна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/451-06-12039А та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2006 р. у справі № 15/451-06-12039А до участі у справі залучено Компанію „YUROL UK LTD” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд також зобов’язати відповідача закінчити митне оформлення суден та випустити теплоходи „Al Qawiyyu” та „Pagane” за межі України.

Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає свої дії правомірними.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2006 р. провадження у справі № 15/451-06-12039А в частині вимог позивача про визнання протиправними дій та бездіяльності Одеської митниці щодо ухилення від закінчення митного оформлення та випуску теплоходів „Al Qawiyyu” та „Pagane” за межі України закрито.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

25.07.2006 р., 04.08.2006 р., 07.08.2006 р. та 22.08.2006 р. ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)” уклало з компанією „Yurol UK Limited” (Великобританія) зовнішньоекономічні контракти № 100/250706, № 100/040806, № 100/070806, № 100/220806 на поставку пшениці продовольчої загальною кількістю 35 318,115 тон.

Крім того, 19.09.2006 р. ТОВ „Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)” уклало з компанією „Yurol UK Limited” (Великобританія) зовніш ньоекономічний контракт № 400/190906 на поставку ячменя фуражного загальною кі лькістю 50000,00 тон.

22.09.2006 р. Одеською митницею було проведено митне оформлення пшениці продовольчої для навантаження на т/х „Al Qawiyyu” за контрактом 100/250706 від 25.07.2006 р. у кількості 4149,405 тон (вантажна митна декларація № 500060000/6/004905) і за контрактом 100/040806 від 04.08.2006 р. у кількості 12265,930 тон (вантажна митна декларація № 500060000/6/004906). Митне оформлення вказаного вантажу проведено згідно вимог діючого законодавства (ст. 10 Митного кодексу України) і проведено в повному обсязі, про що свідчать відмітки Одеської митниці на вантажних митних деклараціях, а саме: печатки в графі „Д” ”під митним контролем” і особистої номерної печатки від 22 вересня 2006 року.

Проте, 03.10.2006 р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1364 від 28.09.2006 р. „Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2006 році”.

Але вказану вище продовольчу пшеницю у кількості 35318,115 тон оформлено до набрання чинності зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України № 1364.

Після набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.2006 р. було оформлено 5626,950 тон пшениці продовольчої відповідно до контракту № 100/220806 від 22.08.2006 і на підставі разової ліцензії на експорт № 006133600000890, виданої Міні стерством економіки (вантажна митна декларація № 500060000/6/005355), а також 13275,830 тонн пшениці продовольчої відповідно до контракту № 100/070806 від 07.08.2006, на підставі разової ліцензії на експорт № 006133600000892 (вантажна мит на декларація № 500060000/6/005356). Митне оформлення вказаного вантажу проведено в повному обсязі згідно відміток Одеської митниці на вантажних митних деклараціях, а саме: печатки в графі D: під митним контролем і особистої номерної печатки від 14 жовтня 2006 року.

Так, 16 жовтня 2006 р. згідно контрактів № 100/250706 від 25.07.2006 р., № 100/040806 від 04.08.2006 р., № 100/070806 від 07.08.2006 р., № 100/220806 від 22.08.2006 р. на причалі № 29 Одеського морського торговельного порту закінчив навантаження т/х „Al Qawiyyu” (прапор Панама) з вантажем пшениці продовольчої у кількості 35318,115 тон.

Вказана продовольча пшениця у кількості 35318,115 тон, оформлена згідно вантажних митних деклараціях № 500060000/6/004905, № 500060000/6/004906, № 500060000/6/005355, № 500060000/6/005356, була наванта жена на судно повністю.

Як встановлено судом, після закінчення навантаження т/х „Al Qawiyy” у транзитно вантажний відділ № 2 митного посту „Одеса-Порт” Одеської митниці відповідно до технологічної схеми Одеської митниці, позивачем надані всі необхідні документи для випуску судна за межі України, про що свідчить „Опис документів, наданий на відхід”, прийнятий інспектором митниці 17.10.2006 р.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні теплоходу „Al Qawiyyu”, хоча у судовому засіданні представник відповідача заявив про те, що відповідач згоден здійснити митне оформлення теплоходу „Al Qawiyyu”, у зв'язку з чим позивач має звернутися до відповідача із такою заявою.

Також, як встановлено судом, 01.11.2006 р. було проведено митне оформлення ячменя фуражного для навантажен ня на т/х „Pagane” за контрактом 400/190906 від 19.09.2006 р. і на підставі разової ліцензії на експорт № 006133600000931, виданої Міністерством економіки України від 25.10.2006 р., у кіль кості 48550 тон. Вказаний вантаж був оформлений по вантажній митній декларації № 500060000/6/005706, також митне оформлення вказаного вантажу проведено згідно вимог діючого законодавства, а саме: постанови КМУ № 1364 від 28.09.2006 р. та листа-роз'яснення Міністерства економіки № 101-28/1117 від 18.10.2006 р. Митне оформлення проведено в повному обсязі, про що свідчать відмітки Одеської митниці на вантаж них митних деклараціях, а саме: печатки в графі D: під митним контролем і особистої номерної печатки від 01 жовтня 2006 року.

05.11.2006 р. т/х „Pagane” (прапор Панама) закінчив навантаження на причалі № 29 Одеського морського торговельного порту ячменя фуражного в кілько сті 47411,870 тон.

06.11.2006 р. після закінчення навантаження т/х „Pagane” у транзитно вантажний відділ № 2 т/п „Одеса-Порт” Одеської митниці відповідно до технологічної схеми Одеської митниці позивач надав всі необхідні документи для випуску судна за межі України. Однак, у прийомі документів позивачу було відмовлено на підставі листів Державної митної служби України № 11/4-18/12400-ЕП від 02.11.2006 р. „Про втрату сили постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 28.09.2006 р.” та № 11/2-18/12508-ЕП від 03.11.2006 р. „Про призупинення митного оформлення таких товарів”.

Однак, на думку суду, відмова відповідача у митному оформленні та випуску теплоходів „Al Qawiyyu” та „Pagane” за межі України є неправомірною, виходячи з наступних підстав.

По-перше, згідно ст. 80 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно п. 2 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 року № 1227, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Однак, в порушення вимог вказаних положень законодавства відповідачем така картка відмови не видавалась.

По-друге, посилання відповідача на листи Державної митної служби України № 11/4-18/12400-ЕП від 02.11.2006 р. „Про втрату сили постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 28.09.2006 р.” та № 11/2-18/12508-ЕП від 03.11.2006 р. „Про призупинення митного оформлення таких товарів” як на підставу відмови у митному оформленні теплоходів є необґрунтованими, оскільки жодним нормативним актом не передбачена така підстава. Більш того, згідно листа Державної митної служби України № 11/2-18/12877-ЕП від 14.11.2006 р. листи Державної митної служби України № 11/4-18/12400-ЕП від 02.11.2006 р. та № 11/2-18/12508-ЕП від 03.11.2006 р. втратили чинність.

Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.2006 р. № 1364 умовою для експорту продовольчої пшениці є наявність відповідної ліцензії. Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від № 1418 від 11.10.2006 р., що набрала законної чинності 17.10.2006 р., вказана Постанова КМУ № 1364 втратила чинність. Але Постановою Кабінету Міністрів України від № 1418 також передбачена необхідність отримання ліцензії на експорт продовольчої пшениці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав разову ліцензію на експорт № 006133600000931 від 25.10.2006 р., дію якої, як стверджує відповідач, зупинено, про що зазначено у листі Державної митної служби України від 14.11.2006 р. № 11/2-18/12877-ЕП. Проте, доказів про зупинення дії вказаної вище ліцензії від 25.10.2006 р. органом, що її видав, відповідач не надав.

Більш того, ні Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ні Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” не передбачена процедура зупинення дії ліцензії.

Зокрема, відповідно до ст. 16 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування. Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щомісяця інформує центральний орган виконавчої влади в

галузі митної справи про видані ліцензії на експорт (імпорт) товарів, що підпадають під режим ліцензування. Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи щомісяця подає центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики інформацію про обсяги експорту (імпорту) товарів за виданими ліцензіями.

Також митне оформлення товарів здійснюється за умови подання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Вказана ліцензія відповідачу надавалась, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість митного оформлення теплоходу „Pagane” у зв'язку з зупиненням дії разової ліцензії на експорт продовольчої пшениці, виданої позивачу, є безпідставними, адже ж митне оформлення продовольчої пшениці відповідачем було здійснено.

Тому підстави для затримки теплоходів на митній території України відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. “Про судове рішення” із змінами, питання про припинення провадження у справі повинне бути вирішено окремим процесуальним документом і може постановлюватися одночасно з рішенням. Тому відносно вимог позивача про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними, судом одночасно з постановленням рішення, постановлюється відповідна ухвала.


Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -


ПОСТАНОВИВ:


1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)” до Одеської митниці про зобов’язання виконати певні дії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Компанії „YUROL UK LTD” задовольнити.

2.          Зобов’язати Одеську митницю закінчити митне оформлення суден та випустити теплоходи „Al Qawiyyu” та „Pagane” за межі України.


Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.


Повний текст постанови складено 28.11.2006 р.овний текст постанови складено 28.11.2006 р.

Суддя Петров В.С.