Рішення №317202

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________


07.12.06                                                                                           Справа № 8а/251-2897


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириськ

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006р.

у справі № 8а/251-2897

за позовом Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка Монастириського району

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириськ

про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2006р. № 0000102301/0; включення Державному підприємству „Ковалівський спиртовий завод” ПДВ в сумі 56554,17 грн. до податкового кредиту та повернення заборгованості по ПДВ в сумі 56554,17 грн. на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”

За участю представників сторін:

від позивача: Тиліщак І.М. - провідний юрисконсульт, доручення № 150 від 07.04.2006р.

від відповідача: Гладиш А.С. - завідувач юридичним сектором, довіреність № 98 від 16.04.2006р.

Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заява про відвід суддів не поступало.


ВСТАНОВИВ:


Постановою Господарського суд Тернопільської області від 28.08.2006р. у справі № 8а/251-2897 задоволено часткового позов Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка Монастириського району до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириськ та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.06.2006р. в частині виключення із складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми 35701,44 грн. заявленої до відшкодування в декларації за березень 2006 року, у задоволенні решти частини адміністративного позову - відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду в частині відмови в позові мотивована тим, що заявлення позивачем до відшкодування шляхом перерахування на його рахунок сплаченого ПДВ постачальникам в лютому 2006р. на суму 65207,27 грн. повністю узгоджується з правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”; заявлення до відшкодування за грудень 2005 року - 9242,23 грн., січень 2006 року - 11 570 грн., листопад 40,50 (всього 20852,73 грн.) суперечить правилам пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки сума 20852 грн. повинна використовуватись в якості податкового кредиту в наступні податкові періоди, тобто відшкодовуватись шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів; тобто врахування сум ПДВ, сплачених постачальникам в листопаді 2005р., грудні 2005р, січні 2006р., в якості податкового кредиту є правомірним, за виключенням визначення способу відшкодування ПДВ по сумі 20852,73 грн.

В частині задоволення позову постанова місцевого господарського суду мотивована, зокрема тим, що, виходячи з приписів Закону України „Про податок на додану вартість”, відсутність в первинних облікових документах товарно-транспортних накладних і дорожніх листів вантажного автомобіля підприємства постачальника не може бути підставою виключення даної суми із складу податкового кредиту і валових витрат підприємства. Висновок відповідача, що купівля-продаж (чи поставка) меліси не відбулася і ДП «Ковалівський спиртовий завод» не набув права власності на товар суперечить ст.658 ЦК України в частині того, що добросовісний набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, стає власником такого майна (набуває права власності на нього).

Скаржник, відповідач у справі, з постановою господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі, мотивуючи, зокрема тим, що позивач в порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкової накладної, виписаної ТзОВ „Інтелтрейд”, оскільки останній не був власником переданої позивачу меляси і поставка її в розумінні ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” не відбулась, а сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, не знаходить підтвердження в документах на перевезення меляси.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 9/337-4691 Господарського суду Тернопільської області, оскільки останнім відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Бучацької МДПІ (Монастирське відділення) до ДП „Ковалевський спиртовий завод” та ТзОВ „Інтелтрейд” про визнання недійсним господарського зобов”язання, яке виникло на підставі договору постачання меляси, а фінансово-господарські операції за вказаним договором слугували підставою винесення податкового повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.06.2006р., що є предметом оскарження у даній справі № 8а/251-2897.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, оскільки за результатами розгляду справи № 9/337-4691 податковий орган не позбавлений права подати заяву про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Ковалівський спиртовий завод»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період січень місяць 2006 року, про що складено акт № 4-23/00375059 від 29.03.2006р., за результатами якої встановлено, що від ТзОВ «Інтелтрейд»до ДП «Ковалівський спиртовий завод» надійшло 1100т. меляси. Згідно з Декларацією по ПДВ за січень 2006 року ТзОВ «Інтелтрейд»до бюджету податок на додану вартість не сплачувало, в зв'язку з чим проведено коригування податкового зобов'язання. Крім того, даною перевіркою встановлено, що позивачем 27.12.2005р. з ТзОВ «Інтелтрейд» укладено договір постачання № 27-12, згідно з яким «Продавець» (ТзОВ «Інтелтрейд») передає, а «Покупець» (ДП «Ковалівський спиртовий завод») приймає у власність мелясу і оплачує її вартість на підставі накладних. ТзОВ «Інтелтрейд» виписало на адресу ДП «Ковалівський спиртовий завод»податкову накладну № 6 від 15.01.2006р. на поставку товарів на загальну суму 357495,60грн., в тому числі ПДВ в сумі 59582,60грн,, яка включена позивачем у декларацію з податку на додану вартість за січень 2006 року. Відповідач вважає, що позивачем, завищено суму податкового кредиту по декларації за січень 2006 року на суму 59582,60 грн.; частину даного податкового кредиту в сумі 35701,44 грн., що була оплачена на користь ТОВ "Інтелтрейд" у лютому 2006 року, позивачем неправомірно включено до підсумку рядка 25 податкової декларації з ПДВ та рядків 3-4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2006р., як бюджетне відшкодування, чим порушено пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, відповідач стверджує, що згідно з інформаційної довідки відділу контрольно-перевірочної роботи сектору міжрегіональних взаємодій ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 14.03.2006р. № 4705/7/23-702 основні засоби ТзОВ «Інтелтрейд»відсутні; згідно з укладеними договорами доставка меляси здійснювалась силами покупця. В ході проведення перевірки ДП «Ковалівський спиртовий завод»товарно-транспортних накладних на мелясу, отриману від ТзОВ «Інтелтренд», не представлено. Позивачем були представлені документи на відпуск меляси з надписом «Товарно-транспортна накладна»довільної форми зі штампом ТОВ "Козова-цукор". Крім того, відповідач стверджує, що ТзОВ «Інтелтрейд»не є належним продавцем в розумінні ст.655 Цивільного кодексу України. З огляду на наведене відповідач стверджує, що - ТзОВ «Інтелтрейд», яким виписано податкові накладні, які були підставою формування податкового кредиту позивачем, поставку меляси позивачу фактично не проводив. Не відбулася жодна з подій, з якою у ТзОВ «Інтелтрейд»виникли б податкові зобов'язання, та, відповідно - вказане підприємство не здобуло права на виписування податкової накладної. Податкова накладна від 15.01.2006р. № 6 ТзОВ «Інтелтрейд»виписана з порушенням підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та не може бути підставою для включення ДП «Ковалівський спиртовий завод»відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та, відповідно, до бюджетного відшкодування.

Такі висновки відповідача є помилковими та спростовуються наступним.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) продавець складає податкову накладну, що є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами з врахуванням пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари і складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Згідно з пп.7.5.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Враховуючи наведені приписи Закону України „Про податок на додану вартість" та те, що оплата за придбаний товар (мелясу) проведена позивачем згідно з платіжним дорученням № 750 від 13.02.2006р. та № 3 від 01.02.2006р., ДП «Ковалівський спиртовий завод» правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2006 року суму податку на додану вартість в розмірі 35701,44 грн. (яка оспорюється відповідачем), нараховану і сплачену в ціні придбання товару (меляси) у ТзОВ «Інтелтрейд», на підставі отриманої від ТзОВ «Інтелтрейд»у березні 2006 року податкової накладної від 15.01.2006р. № 6 на загальну суму 357495,60 грн. Відсутність в первинних облікових документах товарно-транспортних накладних і дорожніх листів вантажного автомобіля підприємства постачальника не може бути підставою виключення даної суми із складу податкового кредиту.

Висновок відповідача, що купівля-продаж (чи поставка) меліси не відбулася і ДП «Ковалівський спиртовий завод»не набув права власності на товар суперечить ст.658 ЦК України в частині того, що добросовісний набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, стає власником такого майна (набуває права власності на нього).

Як вбачається з акту перевірки та апеляційної скарги, суть порушення ДП «Ковалівський спиртовий завод»полягає в тому, що позивач зайво відніс до складу податкового кредиту накладні, виписані ТзОВ «Інтелтрейд», оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією у продавця товарів. Однак, у відповідності до вимог чинного законодавства України позивач не наділений повноваженнями щодо контролю за своєчасністю і правильністю сплати податків та подання звітності контрагентами за господарськими операціями. В той же час податковий орган не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку на додану вартість суб'єкту підприємницької діяльності –порушнику податкового законодавства –контрагенту позивача, оскільки виходячи з приписів ст.61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, та Закону України „Про податок на додану вартість”, несплата суб”єктом підприємницької діяльності до бюджету ПДВ з операції з позивачем не може впливати на результати діяльності останнього і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності. Крім цього, ні Законом України "Про систему оподаткування", а ні жодним іншим нормативним актом, для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, в тому числі щодо зарахування до бюджету іншим платником податків сплаченого їм ПДВ у ціні придбаних товарів.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволено вимогу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 23.06.2006р. в частині виключення із складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми 35701,44 грн., заявленої до відшкодування в декларації за березень 2006 року.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову не спростовано, правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в скасованій частині не доведено.

Апеляційний господарським судом враховано, що судове рішення першої інстанції в частині відмови в позові не оспорюється.

З огляду на викладене, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -


Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:


Постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006р. у справі № 8а/251-2897 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.




Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.


Суддя                                                                                                    Процик Т.С.


Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.