Рішення №321782


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.06р.


Справа № 3/349-06


За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Відкритого акціонерного товариства "Суха Балка", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 12 000 грн. 00 коп.


Суддя Юзіков С. Г.


ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача - Драний А.В. - начальник відділу, дов. №04 від 13.01.2006р.

відповідача - Павлова Н.Ф., заст. начальника правового відділу, дов. № 4785 від 09.12.2004р.


СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 12 000,00 грн. компенсації за моральну шкоду, виплачену Позивачем потерпілому.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що Позивач невірно застосовує норми ГК України та ЦК України, які не можуть регулювати правові відносин сторін. ЦК України може регулювати правові відносини сторін тільки в питаннях, не врегульованих Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". У ст. 6 Закону визначено, що Відповідач є страхувальником, а Позивач –страховиком. Обов’язки Відповідача як страхувальника визначені ст. 45 Закону, серед яких не має обов’язку сплачувати Позивачеві страхові виплати, які були сплачені Позивачем іншим особам. Статтею 46 Закону не передбачено стягнення грошових коштів у порядку регресу. Відповідно до ст. 21 Закону, у разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок його здоров’ю або у разі його смерті, виплачуючи йому або особам на його утриманні –грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. На момент відшкодування моральної шкоди потерпілий був застрахованою особою, страховий випадок та право на отримання страхових виплат у нього виникло під час дії Закону, тобто обов’язок з відшкодування шкоди, у тому числі й моральної, лежав на Позивачеві. До 01.04.2001р. Відповідач не домовлявся з потерпілим про відшкодування моральної шкоди та не отримував зазначені рішення компетентних органів. Таким чином, Відповідач не зобов’язаний був виплачувати потерпілому моральну шкоду до набрання чинності Законом.

          Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд


ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1, 15, 16 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) завданнями страхування від нещасного випадку є: … відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування є єдиним органом, який у межах наданих йому повноважень, здійснює керівництво та управління обов’язковим державним соціальним страхуванням, з боку держави.

Відповідно до Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд), відділення здійснює соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві на території м. Кривого Рогу, є підзвітним Управлінню виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області.

Згідно зі ст. 6 Закону суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник); Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Підпунктом "е" п.1 ч.1 ст. 21 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: ...е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2005р., за позовом Негоди Сергія Петровича до Фонду про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, стягнуто з Фонду на користь Негоди С.П. 12 000,00 грн. Судом встановлено, що потерпілий отримав професійне захворювання, працюючи на підприємстві "Суха Балка". Фонд вказане рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу виконав, сплативши Негоді С.П. 10 079,80 грн. платіжним дорученням № 905 від 21.09.2005р. та 2 020,00 грн. платіжним дорученням № 906 від 21.09.2005р.

За ч. 1, 3 ст. 28 Закону (у редакції, чинній на момент прийняття рішення Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу) страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Негода С.П. каліцтво отримав до набрання чинності Закону, що вбачається з матеріалів справи.

При цьому, до набрання чинності Закону, питання відшкодування заподіяної працівнику шкоди регулювались Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. № 472, пунктом 11 якого передбачалось, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

До матеріалів справи не надано доказів наявності: домовленості Негоди С.П. з Відповідачем про відшкодування моральної шкоди; рішення комісії по трудових спорах чи рішення суду про зобов'язання Відповідача відшкодувати потерпілому моральну шкоду.

На момент відшкодування Позивачем шкоди Негоді С.П., той був застрахованою особою, і відповідно, обов’язок відшкодування моральної шкоди лежав на Позивачеві.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак, виходячи з того, що саме Законом визначено порядок відшкодування моральної шкоди завданої у результаті нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з урахуванням матеріалів справи, суд не приймає доводи Позивача і вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Керуючись ст. 4, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд


ВИРІШИВ:

          У позові відмовити.

          

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане 21.12.2006р.