Рішення №321792

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 листопада 2006 р.

№ 2-24/7302-2006

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Кота О. В., за участю представників: позивача –Коновалова О.К. дов. № 369 від 9.03.2006 року та відповідача –Коломацького М.Г. дов. № 136 від 25.09.2006 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року у справі за позовом ДП “Завод шампанських вин “Новий Світ” до ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” про стягнення боргу,


У С Т А Н О В И В:

У березні 2006 року Державне підприємство “Завод шампанських вин “Новий Світ” звернулось до суду з позовом до ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” про стягнення 177 798 грн. 03 коп., з яких 129973,53 грн. - борг за поставлену продукцію, 36915,54 грн. –втрата коштів від інфляції та 10908,96 грн. - три відсотки річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2006 року позов задоволено частково.

З ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” стягнуто 129 973,53 грн. боргу, 36 915,54 грн. втрати коштів від інфляції, 8 888, 06 грн. - три відсотки річних.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року апеляційну скаргу ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2006 року залишено без задоволення, а рішення суду - без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2006 року і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року та припинити провадження у справі.

На думку заявника, судами не з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального і матеріального права.

ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” зазначає, що питання наявності боргу досліджувались судом у справах № 2-19/12925-2004, № 2-3/1719.1-2005 та №2-14/10636-2005, у яких винесені рішення.

Крім того, наголошує, що у договорі № 2-а/03 від 15 січня 2001 року міститься третейське застереження, а частина вимог позивача стосується саме виконання зобов’язань за цим договором.

Також заявник вважає, що в тому випадку, якщо борг виник з позадоговірних стосунків, строк позовної давності за заявленими позивачем вимогами сплив.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.161 ЦК УРСР зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.

Аналогічне правило міститься у ст.526 ЦК України.

Як встановлено судом, у період з 29 травня 2000 року по 31 травня 2003 року між сторонами відбувалися взаємні поставки продукції і товарів та відбувалися розрахунки за них.

Взаємні поставки продукції і товарів здійснювалися сторонами на підставі видаткових накладних на відвантаження продукції і товарів та довіреностей на їх одержання.

Між сторонами виникали окремі спори з розрахунків, які вирішувались в межах судових справ № 2-19/12925, № 2-3/1719.1-2005, № 2-14/10636-2005.

31 травня 2003 року сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та складено акт, згідно з яким борг відповідача за вказаний період часу становить 199720,97 грн.

Листом № 645 від 20.08.2003 позивачем було пред'явлено відповідачу вимогу щодо сплати боргу станом на 31 травня 2003 року протягом 30 календарних днів.

Відповідач вимогу не виконав.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Суди встановили, що право на позов виникло у позивача лише 20 вересня 2003 року, а звернувся він з позовом 14 березня 2006 року.

Статтями 71 ЦК УРСР та 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлена у три роки.

Відтак, заперечення заявника стосовно спливу строку позовної давності не заслуговує на увагу як таке, що не ґрунтується на обставинах справи.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що господарський суд Автономної Республіки Крим не встановлював і не посилався на будь-які факти, обставини або документи, у тому числі на акт звірки взаємних розрахунків та договір № 2-а/03 від 15 січня 2001 року, які мали місце при вирішенні спорів між позивачем і відповідачем у справах № 2-19/12925-2004, № 2-3/1719.1-2005 і №2-14/10636-2005.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України перевірив заперечення заявника та встановив, що вони не можуть бути прийняті до уваги та задоволені, оскільки договір № 2-а/03 від 15 січня 2001 року не є предметом розгляду даної справи, а тому в даному випадку не може йти мови про застосування положень ст. 35 ГПК України в частині того, що факти встановлені рішенням господарського під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, твердження заявника про третейське застереження також є безпідставним та необгрунтованим.

Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Вирішуючи спір, господарський суд перевірив всі доводи сторін, дослідив та оцінив надані ними докази.

З огляду на викладене, господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми ЦК УРСР, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та ЦК України і обґрунтовано задовольнив позов в частині.

Доводи касаційної скарги, які стосуються дослідження та оцінки доказів, суд касаційної інстанції залишає поза увагою як такі, що виходять за межі його повноважень.

За таких обставин рішення суду законні і обґрунтовані, а тому зміні не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд



П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року –без зміни.



Головуючий                                          Т. Козир


Судді С. Владимиренко

О. Кот