Рішення №321839

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

23 листопада 2006 р.                                                                                  

№ 38/49 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого -судді     

Ходаківської І.П.

суддів :

Савенко Г.В. Данилової Т.Б.

перевіривши матеріали касаційної скарги

ВАТ “Готель “Санкт-Петербург”

на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року

у справі

№ 38/49 господарського суду міста Києва

за позовом

ВАТ “Готель “Санкт-Петербург”

до  третя особа  про

Територіальної громади м.Києва в особі Київської міської Ради ЗАТ “Старий Хрещатик”  зобов'язання вчинити дії.

за участю представників сторін:

позивача: Юрченко Ю.Ю. дов. від 23.11.06 № 273

відповідача: Хлюпко О.І. дов. від 30.10.06 № 225-КР-1199

третьої особи: Довбиш С.П. дов. від 23.11.06

Голова правління Тарасов М.І. (протокол наглядової ради № 1 від 02.10.06)

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 23.11.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 13.10.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України  у складі: головуючого судді Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П. прийнято до провадження касаційну скаргу ВАТ “Готель “Санкт-Петербург”. Розгляд касаційної скарги призначено на 23.11.2006 року.

  В зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В.,  справа розглядалась 23.11.2006 року колегією суддів, у наступному складі: головуючий -Ходаківська І.П., судді Савенко Г.В., Данилова Т.Б. (розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.11.2006 року).

Відкрите акціонерне товариство “Готель “Санки-Петербург” (далі по тексту ВАТ  “Готель “Санки-Петербург”) звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до Територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради про зобов'язання останнього належним чином виконати обов'язок, передбачений п.5.4. установчого договору про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства “Старий Хрещатик”, а саме внести до статутного фонду третьої особи (закритого акціонерного товариства “Старий Хрещатик”) право дострокового користування земельною ділянкою кварталу, обмеженого будинками № 40-54 по вул.Хрещатик, № 2, 4 на бульварі Т.Шевченка, № 1,3 на вул. Б.Хмельницького строком на 49 років.

Рішенням господарського суду м.Києва від 28.03.2006 року у справі № 38/49 у позові ВАТ  “Готель “Санки-Петербург” відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року вказане рішення господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, рішенням від 26.12.2002 року вніс до статутного фонду третьої особи право користування земельною ділянкою кварталу, обмеженого будинками № 40-54 по вул.Хрещатик, № 2, 4 на бульварі Т.Шевченка, № 1,3 на вул. Б.Хмельницького строком на 49 років.

ВАТ  “Готель “Санки-Петербург” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від  08.08.2006 року за № 194, вважаючи, що рішення господарського суду м.Києва прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В касаційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає, що відповідач не виконує узяті на себе зобов'язання з внесення вкладу до статутного фонду третьої особи.

23.11.2006 року ВАТ “Готель “Санкт-Петербург” подано уточнення касаційних вимог по касаційній скарзі від 08.08.2006 за № 194. А саме: скаржник просить скасувати рішення господарського суду  м.Києва від 28.03.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Готель “Санкт-Петербург” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року  та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач прийняв рішення  від 26.12.2002 року № 218/378 “Про реставрацію та реконструкцію кварталу, обмеженого будинками № 40-54 по вул.Хрещатик, № 2, 4 на бульварі Т.Шевченка, № 1,3 на вул. Б.Хмельницького”, яким для практичного здійснення заходів, щодо реставрації та реконструкції будинків кварталу вирішив створити за участю власників приміщень третю особу.

Вказаним рішенням відповідач вніс до статутного фонду третьої особи право користування земельною ділянкою кварталу, обмеженого будинками № 40-54 по вул.Хрещатик, № 2, 4 на бульварі Т.Шевченка, № 1,3 на вул. Б.Хмельницького.

Господарськими судами також встановлено, що в установчому договорі про створення та діяльність третьої особи  від 22.08.2003 року засновники, у тому числі сторони у цій справі, узгодили, що вкладом відповідача до статутного капіталу третьої особи є право довгострокового користування земельною ділянкою кварталу,  обмеженого будинками № 40-54 по вул.Хрещатик, № 2, 4 на бульварі Т.Шевченка, № 1,3 на вул. Б.Хмельницького строком на 49 років.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства зобов'язані виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Згідно з ч.1ст.13 вказаного Закону, в редакції на час укладення установчого договору про створення та діяльність третьої особи, вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

В судових рішеннях також зазначено, що 20.08.2003 року та 26.03.2004 року повноважними представниками відповідача -Яловим В.Б. та третьої особи -Зайцевою В.Г. був складений акт прийому - передачі права користування земельною ділянкою до статутного фонду третьої особи. Відповідно до вказаного акту, відповідач на підставі вищевказаного власного рішення від 26.12.2002 року за № 218/378 передав як внесок до статутного фонду третьої особи право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будинки № 40-54 по вул.Хрещатик, № 2, 4 на бульварі Т.Шевченка, № 1,3 на вул. Б.Хмельницького, з прилеглою до цих будинків територією, а третя особа прийняла до свого статутного фонду право користування зазначеною земельною ділянкою, вартість якого, згідно експертної оцінки складає  2354900 грн. ( відповідач отримав 23549 акцій вартістю 2354900грн.). Вказане, зокрема, підтверджується експертним висновком, реєстром власників іменних цінних паперів від 24.11.2005 року,  фінансовим звітом третьої особи та карткою рахунку № 46 третьої особи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначають суди попередніх інстанцій, позивачем в сою чергу не надано жодного доказу в підтвердження не внесення відповідачем зазначеного вкладу до статутного фонду третьої особи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, постанова апеляційної інстанції винесена  з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст.111-5 , 111-7 ,111-9 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ВАТ “Готель “Санкт-Петербург” залишити без задоволення.

         

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року у справі № 38/49 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      І.Ходаківська

Судді                                                                                          Г.Савенко

 

                                                                                               Т.Данилова