Рішення №327389

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України

у складі:

головуючого - судді

Паневіна В.О.,

суддів

Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 5 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 8 грудня 2005 року

                                            ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та жителя м. Червонограда Львівської області,

 раніше судимого 12.07.2004 року Червоноградським міським судом за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 1 рік,

засуджено за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 12 липня 2004 року і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_3, щодо якого касаційна скарга чи подання не внесені.

 Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 7 березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як визнав суд, 18 червня 2005 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2 на відкрите викрадення грошей у неповнолітнього ОСОБА_4 зупинили його біля будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 почав вимагати від потерпілого позичити йому грошей, а коли останній відмовився, то обидва засуджені завели його за будинок АДРЕСА_2, там силоміць утримували ОСОБА_4, який намагався від них втекти, почали наносити йому удари, порвали светра, повалили на землю та стали обшукувати кишені його одягу, намагаючись забрати його гроші в сумі 165 грн., однак злочин не   довели до кінця, оскільки були затримані працівниками міліції на місці його вчинення.  

У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд безпідставно обґрунтував свій висновок про доведеність винності  ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, тільки показаннями працівників міліції та показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4, його законного представника ОСОБА_5, даними ними під час досудового слідства, від яких вони  в судовому засіданні відмовилися, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_2 закрити за відсутністю в його діях  складу злочину. 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

Зокрема, сам  ОСОБА_2 не заперечував, що він разом з ОСОБА_3 застосовував до потерпілого насильство, коли той відмовився дати їм грошей і намагався втекти.

Винуватість ОСОБА_2 підтверджена також дослідженими судом і наведеними  у вироку  показаннями  потерпілого ОСОБА_4, які він давав під час досудового слідства, про те, що дії засуджених при  спробі його пограбування були спільними. Після того, як він відмовся дати ОСОБА_3 грошей і намагався втекти, останній разом з ОСОБА_2 стали наносити йому удари, повалили на землю, обшукували кишені.

 Ці показання  потерпілий підтвердив і під проведення очної ставки з ОСОБА_2

Зазначені показання підтверджені і показаннями свідка ОСОБА_6, з яких видно, що, почувши крик про допомогу, він прибіг на місце події і побачив, як засуджені, колінами притискуючи потерпілого до землі, наносили останньому удари, а  ОСОБА_3 намагався засунути руку в кишені його штанів.

 Даними, які містяться в протоколі огляду місця події, встановлено, що в потерпілого ОСОБА_4 розірвано одяг, а в його кишені були гроші в сумі 165 грн.

Наведеними та іншими зазначеними у вироку доказами спростовані доводи касаційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб замаху на відкрите викрадення чужого майна.

 Належну оцінку суд дав розбіжностям в показаннях потерпілого ОСОБА_4, які той давав під час досудового слідства та при судовому розгляді справи,  й  обґрунтовано визнав правдивими його послідовні, логічні показання, дані в ході досудового слідства. 

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, доводи захисник висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі захисника не наведено інших, не досліджених судом доводів, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями. 

Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і, давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи покарання засудженому, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

 

Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.

 

 Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1.

Судді:

 Паневін В.О.                 Кліменко М.Р.                     Глос Л.Ф.