Рішення №332656


ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД
Луганської області

91016, м.Луганськ
пл.Героїв ВВВ 3а
тел.55-17-32


ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ
СУД
Луганской области

91016, г.Луганск
пл.Героев ВОВ 3а
тел.55-17-32


П О С Т А Н О В А

Іменем України


01.12.06                                                                                 Справа № 9/735н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквасоюз», м. Луганськ

до 1. Луганської митниці.

2. Управління Державного казначейства у Луганській області

про визнання не дійсним рішення

в присутності представників:

від позивача –Вязовик В.Я., дов. № 33 від 10.10.06,

від 1-го відповідача - Яблоновська І.В. - нач. юр. відділу, дов. № 1-17/6031 від 12.07.06, Карпак А.М. - пров. інсп. відділу, дов. № 1-17/4562 від 30.05.06, Воробйова Г.Ф. - пров. інсп. відділу, дов. № 1-17/6172 від 17.07.06,

від 2-го відповідача –не прибув.


Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

1. Визнання протиправними дії Луганської митниці у затриманні митного оформлення товару, ввезеного на ім’я позивача за картками відмови № 702000001/6/00273 від 28.07.06р, № 702000001/6/00275 від 28.07.06р. та визнати вказані картки відмови недійсними.

2. Визнання протиправними та недійсними рішення Луганської митниці від 24.07.06р. № КТ-702-180-06.

3. Визнати протиправною та недійсною довідку Луганської митниці від 28.07.06р. № 1468.

4. Відшкодувати з Державного бюджету України позивачу майнову шкоду, завдану протиправними діями та рішеннями Луганської митниці на суму 22240 грн. 55 коп. та зобов’язати УДК у Ленінській області здійснити безспірне списання суми стягнення.

1-й відповідач, Луганська митниця, проти позову заперечує, посилаючись на норми Митного кодексу України, п. 26 Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затв. наказом Держмитслужби України від 20.04.05р. № 314, зареєстрованого в Мін’юсті України 27.04.05р. за № 439/10719 (далі –Порядок 314), п.п. 2.4, 2.5 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затв. наказом Держмитслужби України від 01.10.03р. № 646, зареєстрованого в Мін’юсті України 31.10.03р. за № 996/8317 (далі –Порядок 646), п. 2.1 Положення про Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи, затв. наказом Держмитслужби від 29.03.04р. № 220 в редакції наказу Держмитслужби України від 18.04.05р. № 300 (далі –Положення 300), норми Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.01р. № 2371-ІІІ та інші нормативні акти України.

2-й відповідач, УДК у Луганській області, відзивом на позовну заяву, наданим суду 14.11.06р., просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст. 35Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», п.п. 3, 15 Положення про Державне казначейство України та ст. 119 Бюджетного кодексу України.

В обгрунтування позову позивач виклав таке.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 09.06.06р. № 38, укладеного позивачем з фірмою «FELIXMARTE OU»(Естонія) остання поставила в липні 2006 року товар згідно специфікації до контракту для будівництва саун. Згідно із специфікацією до контракту та інвойсом від 09.06.06р. цим товаром є різні двері для саун, які вказані в експортній вантажно-митній декларації (ВМД) від 05.07.06р. № 06ЕЕ12100080460135, товарно-транспортній накладній (СМR) від 05.07.06р. та в Carnet TIR перевізника товару № ХN51936661 від 05.07.06р.

Всі двері для саун мають відповідний сертифікат відповідності від виробника № 11502 від 01.06.06р.

Для здійснення митного оформлення товарів позивач 14.07.06р. надав 1-му відповідачу ВМД разом з товаросупроводними та іншими документами, яка була прийнята митницею, про що свідчить реєстраційний номер 702000001/6/007161 на декларації.

Разом з ВМД від 14.07.06р. позивачем була надана декларація митної вартості для заявлення митної вартості поставлених дверей, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною контракту.

Позивач стверджує, що аналогічний товар багаторазово на протязі кількох років ввозився через Луганську митницю, проте 1-й відповідач не здійснив митне оформлення пред’явленого товару 14.07.06р., мотивуючи це тим, що ним 11. 07.06р. направлено запит до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (ЦМУЛДЕР) з метою отримання пропозиції щодо коду товару, ввезеного для позивача. Позивач ввіз товар за кодом 4418 20 50 14.07.06р., а зазначений запит Луганської митниці, на думку позивача, був зроблений задовго до пред’явлення самого товару на митницю.

У зв’язку з цими обставинами, для зменшення шкоди від простою автотранспорту, яким було доставлено товар, позивач 14.07.06р. звернувся до 1-го відповідача про розміщення товару до завершення митного оформлення на складі тимчасового зберігання, але останній відмовив йому у такому розміщенні, чим додатково спричинив позивачу шкоди.

Після 24.07.06р., отримавши лист від ЦМУЛДЕР митниця відмовила позивачу в отриманні копії цього листа і навіть не ознайомила з викладеними у листі результатами. Проте після цього 1-й відповідач прийняв рішення від 24.07.06р. № КТ-702-180-06 про визначення коду ввезеного товару, яке довів до відома позивача лише через 4 дня (28.07.06р.). Згідно з цим рішенням 1-й відповідач змінив код ввезених дверей для саун, вказаній у графі 33 ВМД з 4418 20 80 00 на код 7020 00 80 00 та змінив опис дверей у графі 31 ВМД.

Позивач, посилаючись на загальні положення до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), пояснення до Комбінованої номенклатури ЄС (далі –КНЄС) та інші нормативні акти, стверджує, що листи із скла вставлені (поміщені) у раму із дерева не можуть відноситись до жодної товарної позиції групи 70, більше того, в пояснення до КНЄС ніякої товарної позиції 7020, чи товарної підпозиції цієї товарної позиції зовсім не існує. Таким чином, рішення Луганської митниці від 24.07.06р. про класифікацію дверей для саун кодом 7020 00 80 00 є безпідставним і протиправним з огляду на функціональне призначення та основний характер цього товару, як виключно дверей.

28.07.06р. 1-й відповідач разом з оскарженим рішенням надав позивачу картку відмови № 702000001/6/00273 від 28.07.06р. (далі – картка 1).

У той же день 28.07.06р. 1-й відповідач прийняв ще одну картку відмови № 702000001/6/00275 (далі –картка 2), якою від позивача вимагалося надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості або визначення митної вартості за митною оцінкою митного органу. Відмовивши позивачу в прийнятті митної декларації за карткою 2 1-й відповідач прийняв ще одне рішення –довідку № 1468 від 28.07.06р. про визначення митної вартості товарів, за якою декларант зобов’язаний був змінити митну вартість товару, яка дорівнює його фактурній вартості, з 74 356,15 грн. (графа 45 ВМД від 14.07.06р.) на 114 877,34 грн. (графа 45 ВМД від 28.07.06р.) у зв’язку зі зміною ставки митного тарифу з 0% до 10%.

Позивач сплатив митний збір відповідно до ВМД від 28.07.06р. в розмірі 229,75 грн., а відповідно до скасованої ВМД від 14.07.06р. митний збір складав 148,71 грн., майнова шкода з цього приводу становить 81,04 грн. (229,75 грн. –148,71 грн.).

Позивач сплатив мито за ставкою 10% з митної вартості, встановленої 1-м відповідачем, що складає відповідно до графи 47 ВМД від 28.07.06р. суму 11 487,73 грн., а відповідно до скасованої ВМД від 14.07.06р. ставка становить 0%, і сума мита дорівнює 0 грн.

Позивач сплатив ПДВ з суми митної вартості, встановленої 1-м відповідачем, збільшеної на суму мита за ставкою 10%, що складає відповідно до графи 47 ВМД від 28.07.06р. 25 273,01 грн., у той час, як відповідно до скасованої ВМД від 14.07.06р. ПДВ складає 14 871,23 грн., майнова шкода з цього приводу складає 10 401,78 грн. (25273,01 грн. –14871,23 грн.).

У зв’язку з порушенням строку митного оформлення товару, 1-й відповідач спричинив позивачу майнову шкоду, пов’язану з простоєм автотранспорту з 15.07.06р. по 25.07.06р. та із знаходженням товару на складі тимчасового зберігання (СТЗ) з 26.07.06р. по 28.07.06р., коли було завершене митне оформлення товару. Відповідно до платіжного доручення від 31.07.06р. № 161 за знаходження товару на СТЗ позивач сплатив 270 грн.

Таким чином загальна сума майнової шкоди, завданої 1-м відповідачем складає 22240,55 грн. (81,04 грн. + 11487,73 грн. + 10401,78 грн. + 270 грн.).

Оцінивши доводи позивача, 1-го та 2-го відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Щодо спірного рішення.

1-й відповідач, Луганська митниця, стверджує, що при прийнятті спірного рішення від 24.07.06р. він керувався Порядком 646. Пунктом 1.3 цього Порядку передбачено, що класифікація товарів –це визначення коду товару згідно з Основними правилами інтерпретації класифікації товарів (далі –Основні правила класифікації) та вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Відповідно до ст. 311 Митного кодексу України (далі –МКУ) та Порядку 1863, УКТЗЕД основане та складається з ГС (перші шість знаків товарного коду, які визначають товарну позицію (чотири знака) та товарну підпозицію (шість знаків)), і КНЄС (сьомий та восьмий знаки товарного коду, які визначають товарну категорію товару.

В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями та товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з ГС, застосування якої передбачено Міжнародною конвенцією про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, договірною стороною якої є Україна з 17.05.02р. за Указом Президента України № 466/2002).

Для забезпечення єдиного тлумачення термінів, що використовуються в УКТЗЕД наказом ДМСУ від 31.01.04р. № 68 були затверджені Пояснення до УКТЗЕД, які містять переклад з англійської мови офіційного тексту Пояснень до ГС і Пояснень до КНЄС.

На думку позивача, спірне рішення не містить не тільки характеристик товару, які є, на думку 1-го відповідача, визначальними для класифікації товару, але воно не містить ніяких характеристик товару, які були встановлені 1-м відповідачем для класифікації товару.

У зв’язку з цим позивач вважає, що спірне рішення не відповідає вимогам п. 2.9 Порядку 646 та прийняте без встановлення ВКМВ та Н характеристик товару, які є визначальними для класифікації цього товару згідно з УКТЗЕД та є підставою для такого рішення.

Проте, як вбачається у спірному рішенні від 24.07.06р. (відповідно до п. 2 цього рішення зразки товару не відбирались), характеристика товару, який надійшов на адресу позивача, викладена наступним чином: двері скляні з дерев’яною рамою для саун (являють собою дверні скляні блоки, що складаються з дверного полотна, виготовленого з суцільного скла, яке кріпиться за допомогою завіс на дерев’яній рамі), в комплекті з пристосуванням для кріплення, дерев’яною ручкою…

Порівняно з цим, у первісній ВМД у графі 31 позивач задекларував товар наступним чином: двері скляні з дерев’яною рамою для саун…

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.1 Порядку 646, цей Порядок … визначає завдання, функції при здійсненні контролю за правильністю класифікації товарів, прийняття рішень про визначення коду товару… при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України… за напрямком класифікації товарів.

Відповідно до п. 2.9 Порядку 646 рішення про визначення коду товару приймається ВНК (ВКМВ та Н) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД.

Позивач вважає, що акт про проведення митного огляду товарів від 14.07.06р. повинен був містити інформацію, яка є визначальною для класифікації товару згідно з УКТЗЕД (функції товару, його комплектність, призначення, споживчі та інші характеристики товару, які впливають на його класифікацію), що прямо вказано у п. 7.3 встановленої законодавством форми акту), проте акт Луганської митниці у порушення п. 2.5 Порядку 646 нічого із зазначеного не містить.

Крім того, на думку позивача, цей акт суперечить опису, вказаному у графі 31 висновків рішення, а саме - не містить того, що двері для саун являють собою дверні скляні блоки. Порівняльний аналіз актів про проведення митного огляду товарів за ВМД від 14.07.06р. та за ВМД від 30.03.05р., разом з вказаними ВМД (№ 702000001/6/007161 та № 702000001/9/002420) свідчить про те, що ніякої різниці між описом дверей для саун у цих актах немає.

Пункт 7.3 акту про проведення митного огляду товарів що переміщується за ВМД від 14.07.06р., містить такий опис товару: вантаж представляє з себе скляні двері у дерев’яній рамі з металевими петлями. У коробці мається пакет з демонтованою дерев’яною ручкою, 2-ма металевими заглушками та 8-ма дерев’яними пробками для закривання монтажних отворів. Скляне полотно виготовлено з прозорого тонованого (бронза) та непрозорого (шин шила) скла. Рама виготовлена з деревини світлого кольору, склеєна. На рівні отвору для кріплення ручки вмонтована заскочка. На маркуванні маються розміри дверей, тип скла, виробник.

Згідно з Правилом 1 Основних правил класифікації для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток чи груп, якщо такі тексти найменувань та приміток не вимагають іншого.

Суд погоджується з твердженням позивача, що товар «двері»класифікуються у трьох товарних позиціях: 3925, 4418 та 7610, більше у жодній товарній позиції УКТЗЕД «двері»як окремий товар не класифіковано. При цьому у всіх товарних позиціях, в яких класифіковано товар «двері», поряд з «дверима»вказано «та їх рами», а «дверне полотно»взагалі не класифіковано. Проте позивач стверджує, що у перелічених товарних позиціях товар «двері»класифікуються в залежності від матеріалу рами, у той час, як у всіх них полотно дверей може бути одним і тим же –скляним. На думку позивача характеристикою дверей для саун, яка впливає на їх класифікацію як товарного виробу в цілому, є матеріал рами цих дверей.

1-й відповідач у судовому засіданні наполягає на тому, що товар, за яким здійснювалось митне оформлене, є готовою продукцією саме зі скла (скляні двері) у дерев’яній рамі (дерев’яна рама - частина цієї продукції, яка не впливає на класифікацію товару в цілому), тому цей товар не може класифікуватися як вироби з деревини (група 44 УКТЗЕД).

Натомість цей товар повинен класифікуватися як вироби зі скла, тому що до групи 70 УКТЗЕД включаються скло всіх форм і вироби зі скла, а скляні двері для саун, за твердженням митниці, є саме виробами зі скла, які повинні відноситися до товарної позиції 7020, оскільки не ввійшли в інші товарні позиції цієї групи або в інші групи Класифікації.

Щодо Правила 1 Основних правил класифікації, то товарна позиція 4418 має назву вироби столярні та теслярські будівельні деталі, включаючи пористі дерев’яні панелі, паркетні плити збірні, гонт і дранку для покрівель, яка входить до групи 44, яка має назву деревина і вироби з деревини, деревне вугілля, що входить до розділу ІХ, який має назву деревина і вироби з деревини; деревне вугілля; пробка та вироби з неї; вироби із соломи, альфи та інших матеріалів для плетення; кошикові та інші плетені вироби. У загальних положеннях до групи 44 зазначено, що до цієї групи включаються необроблена деревина, напівфабрикати з деревини та вироби з деревини в цілому.

У п. 4 цих загальних положень зазначено, що вироби з деревини (а двері як товар у цієї групі мають бути саме виробами з деревини) належать до цієї групи, у т.ч. товарні позиції 4414 – 4421 (а отже й позиція 4418). За цими положеннями пристосування або частини зі скла, мармуру, металу чи інших матеріалів, подані разом з виробами з деревини, часткою яких вони є, класифікуються разом з ними незалежно від того, чи кріпляться вони на них чи ні. Товарні позиції 4414-4421 (а отже й позиція 4418), до яких включаються готові вироби з деревини (у т.ч. і двері) містять у собі такі вироби незалежно від того, чи виготовлені вони просто з деревини чи з деревостружкової плити чи аналогічних плит, деревоволокнистої плити, шаруватої або пресованої деревини.

У поясненнях до товарної групи 4418 зазначено, що до цієї товарної позиції включаються дерев’яні вироби…, які використовуються у будівництві будь-яких споруджень і так далі, як у складеному, так і розібраному вигляді… незалежно від того, чи мають вони такі металеві деталі як петлі, замки і т.п.

Суд вважає, що до товарної позиції 4418 повинні класифікуватися двері (також і для саун), які виготовлені саме з деревини, а не зі скла, а дерев’яна рама є частиною, яка не може впливати на класифікацію цих дверей як на готові вироби з деревини. Визначальною характеристикою для класифікації цього виду товару суд вважає саме вироби з деревини. Тому дані у графі 31 первісної ВМД позивача: двері скляні з дерев’яною рамою для саун не можуть відповідати коду, за яким було первинно задекларовано товар –4418 208000 і митний орган мав усі підстави звернутися до ЦМУЛДЕР з метою отримання пропозиції щодо коду товару, ввезеного для позивача.

Щодо товарної позиції 7020, то вона має назву інші вироби із скла та належить до групи 70, яка має назву скло та вироби із скла.

У загальних положеннях до групи 70 зазначено, що до цієї групи включаються скло всіх форм і вироби зі скла.

У поясненнях до товарної групи 7020 зазначено, що до цієї товарної групи включаються вироби зі скла (включаючи скляні частини різних предметів), що не ввійшли в інші товарні позиції цієї групи або в інші групи Класифікації.

Спірні правовідносини стосуються товару, який визначений як двері скляні з дерев’яною рамою для саун (варіант позивача) або як двері скляні з дерев’яною рамою для саун (являють собою дверні скляні блоки, що складаються з дверного полотна, виготовленого з суцільного скла, яке кріпиться за допомогою завіс на дерев’яній рамі), в комплекті з пристосуванням для кріплення, дерев’яною ручкою (варіант 1-го відповідача), таким чином, мова йде про двері як вироби саме зі скла, а дерев’яна рама є частиною, яка не може впливати на класифікацію цих дверей як на вироби зі скла. Визначальною характеристикою для класифікації цього виду товару суд вважає саме вироби зі скла.

Як правильно зазначив позивач, товар «двері»класифікуються у трьох товарних позиціях: 3925, 4418 та 7610, більше у жодній товарній позиції УКТЗЕД «двері»як окремий товар не класифіковано, тому суд вважає, що Луганська митниця правомірно своїм рішенням віднесла ці товари до коду 7020 008000 - інші.

Щодо першої позовної вимоги.

Відповідно до ст. 42 МКУ під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Заявлений до митного оформлення вантаж надійшов на митну територію України за контрактом від 09.06.06р. № 38, укладеного позивачем з фірмою «FELIXMARTE OU»(Естонія), а виробником товару є підприємство “ANDRESE KLAASSI JA DEKOORI AS” (Естонія), що свідчить про наявність третьої сторони та умов, які можуть мати вплив на ціну товарів, передбачених вимогами законодавства щодо застосування 1-го методу визначення митної вартості згідно з п. 2 ч. 4 ст. 267 МКУ.

Як стверджує 1-й відповідач, надані в якості підтвердження митної вартості документи, мали ознаки, що унеможливлювали їх врахування, а саме:

·          у гр. 2 ВМД країни експорту зазначений відправник “REFETRA”, тоді як за СМR відправником товару є «FELIXMARTE OU», у гр. 44 ВМД країни експорту зазначені документи, які, на думку митниці, не мали відношення до оцінюваних товарів, а також на самому документі були відсутні які-небудь відмітки митних органів,

·          прайс-лист наданий від продавця «FELIXMARTE OU», тоді як згідно з п. 15 постанови КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України»від 28.08.03р. № 1375 (далі –Порядок 1375) в якості додаткового документу щодо підтвердження митної вартості передбачений прайс-лист виробника,

·          за ціновою інформацією ДМС України має місце митне оформлення подібного товару, що був імпортований на митну територію України за митною вартістю, яка вдвічі більша.

Виходячи з вищевикладеного, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих відомостей та правильності визначення митної вартості товару, у зв’язку з чим позивачу було запропоновано надати додаткові документи відповідно до п. 15 Порядку 1375. Позивач не надав митниці цих документів, про що декларантом 28.07.06р. зроблено відповідний запис у декларації митної вартості.

У зв’язку з тим, що дії Луганської митниці у затриманні митного оформлення товару, ввезеного на ім’я позивача за картками відмови № 702000001/6/00273 від 28.07.06р, № 702000001/6/00275 від 28.07.06р. пов’язані з тим, що 1-й відповідач правомірно не здійснив митне оформлення пред’явленого товару 14.07.06р., оскільки обґрунтовано здійснював визначення митної вартості та коду товару, позовна вимога щодо визнання протиправними дії Луганської митниці у затриманні митного оформлення товару, не підлягає задоволенню, а вказані картки відмови не підлягають визнанню недійсними.

Щодо вимог про відшкодування з Державного бюджету України позивачу майнової шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями Луганської митниці на суму 22240 грн. 55 коп. та зобов’язання УДК у Ленінській області здійснити безспірне списання суми стягнення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Загальні підстави відповідності за завдану майнову шкоду містяться у параграфі 1 глави 82 ЦК України.          

          Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Виходячи з цієї норми, для настання негативних наслідків для відповідачів за цим позовом необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

·          наявність шкоди;

·          протиправна поведінка заподіювача шкоди;

·          причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

·          вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.

Підставою для відшкодування шкоди, є протиправність дій відповідачів, наявність вини в їх діях та причинного зв’язку між діями відповідачів та заподіяною шкодою. Суд вважає, що позивач не надав належних доказів щодо наявності вини відповідачів зі спричинення майнової шкоди у сумі 22240 грн. 55 коп., тому ці вимоги не підлягають задоволенню з цих та вищевикладених підстав.

Щодо визнання протиправною та недійсною довідку Луганської митниці від 28.07.06р. № 1468.

Зазначена довідка була надана позивачу відділом контролю митної вартості та номенклатури (ВКМВ та Н) Луганської митниці на підставі документів, перелічених у п. 5 цього документу, якою визначено митну вартість товару двері скляні з дерев’яною рамою для саун виходячи з розрахунку вартості товарів за рахунком-фактурою на подібні товари, за листом відправника щодо формування ціни товару та інформації щодо транспортних витрат, що в результаті складає 17859,77 євро.

Відповідно до ст. 259 МКУ митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень митного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 262, 264 МКУ митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 17 Порядку 1375 митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у т.ч. за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до вимог митного законодавства митним органом було прийняте рішення про неможливість застосування 1-го методу оцінки за ціною угоди щодо спірних товарів та здійснено митну оцінку за 6-м методом з урахуванням вимог ст. 273 МКУ, про що була складена довідка № 1468 від 28.07.06р. про визначення митної вартості товарів, у п. 6 якої зазначені нормативні та інформаційні документи, на підставі яких була визначена митна вартість заявленого товару. Ця довідка відповідно до Порядку 1375 є рішенням про визначення митної вартості товару, що надійшов на митну територію України безпосередньо від виробника.


З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


п о с т а н о в и в:


1.У задоволенні позову відмовити.


Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 04.12.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.





Суддя                                                             А.Г.Ворожцов