Рішення №333955

 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

  Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції міста Севастополя про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 3 серпня 2004 року та рішення Апеляційного суду міста Севастополя від  24 березня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції міста Севастополя про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням  Нахімовського  районного  суду міста Севастополя від 3.08.2004 р. в позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 24.03.2005 р. рішення місцевого суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач вважав ухвалені рішення законними і обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень  відсутні, виходячи з наступного.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду про визнання дій державного виконавця при виконанні виконавчого провадження щодо позивачки неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 24 березня 2005 року  та частково залишене ним в силі рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 3 серпня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

     Є.Ф. Левченко

      Я.М. Романюк

      Ю.Л. Сенін