Рішення №336952

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2006 р.

Справа № 4/336-4417(2/149-2728)


Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіс Плюс”, м. Івано-Франківськ.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини", м. Тернопіль.

про стягнення 2785 грн. 98 коп. штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань


За участю представників сторін:

позивача:          не з’явився.

відповідача: не з’явився.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Аксіс Плюс”, м. Івано-Франківськ звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини", м. Тернопіль 2785 грн. 99 коп. штрафу.

Відповідач витребуваного судом відзиву на позов не представив, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою про прийняття матеріалів справи до провадження від 10.11.2006р. (повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача №685100 від 16.11.2006р.).

Спір розглянуто у відповідності до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 08.06.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Аксіс Плюс” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №142, відповідно до умов якого Продавець зобов’язався передати у власність, а Покупець зобов’язався прийняти медикаменти (товар) та оплатити їх вартість.

Згідно п.2.3 розділу 2 вказаного Договору «Ціна і порядок оплати», відповідач повинен провести оплату за отриманий товар в національній валюті протягом строку вказаного в документі на відпуск товару (накладній, специфікації) після отримання товару, незалежно від способу доставки товару.

Між сторонами у справі склалися взаємовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.


Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини отримав від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіс Плюс” по накладних №ОС-0022537 від 15.03.2006р., №ОС-0022219 від 09.03.2006р., №ОС-0021812 від 01.03.2006р., №ОС-0021419 від 22.02.2006р., №ОС-0021078 від 15.02.2006р., №ОС-0020696 від 08.02.2006р., №ОС-0020267 від 01.02.2006р., №ОС-0019983 від 25.01.2006р., №ОС-0019623 від 18.01.2006р., №ОС-0019324 від 12.01.2006р. медикаменти та ін. лікарські препарати на загальну суму 27859 грн. 88 коп. (факт одержання товару засвідчують підписи повноважних представників сторін на накладних та відтиски їх печаток).

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, ст. 173 Господарського кодексу України зазначає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: застосування штрафних санкцій.

П. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

П. 3.2 Договору встановлено, що за неналежне виконання договірних зобов’язань, в тому числі прострочки в оплаті більше 30 днів, ніж встановлено п.2.3 цього Договору, винна сторона додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми договору.

Із матеріалів справи слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини" термін оплати товару, отриманого по зазначених вище накладних відповідачем не дотримано, сума боргу 27859 грн. 88 коп. стягнута господарським судом Тернопільської області рішенням у справі №2/149-2128 як прострочена з відповідним нарахуванням пені, тому вимога позивача про стягнення 2785 грн. 99 коп. штрафу, (що складає 10% від суми договору згідно п.3.2. Договору), як учасника господарських відносин права та законні інтереси якого порушено, підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлена.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український регіональний фонд народної медицини", м. Тернопіль, вул. Дружби, 9, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14028918:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аксіс Плюс”, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 49, ідентифікаційний код 32605346 –2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п’ять) грн. 99 коп. штрафу, 13 (тринадцять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого при поданні позовної заяви державного мита та 51(п’ятдесят одну) грн. 0 коп. в повернення сплаченого при поданні касаційної скарги державного мита.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.


На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "27" грудня 2006 року через місцевий господарський суд.



Суддя                                                                                          Н.М. Бурда