Рішення №338909


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


22.12.2006 року Справа № 10/165

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 21.12.2006р. № 860)


при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.85);

відповідача –Ляшко М.В., дов. № б/н від 16.08.2006р.;


розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Кіровоград на постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2006 року

у справі № 10/165


за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Кіровоград

до приватного сільськогосподарського підприємства “Райпольське”, Кіровоградська область, Петровський район, с.Іванівка

про стягнення 7725 грн. 00 коп.


          В судовому засіданні було проголошено ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ч.4 ст.167, ч.1 ст.195, ст.ст.198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.


ВСТАНОВИВ:


          Постановою господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2006р. (суддя Жак В.В.) по справі № 10/165 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Кіровоград до приватного сільськогосподарського підприємства “Райпольське”, Кіровоградська область, Петровський район, с.Іванівка (далі –ПСП “Райпольське”) про стягнення 7 725 грн. 00 коп. в задоволенні позову було відмовлено.

          Постанова господарського суду Кіровоградської області мотивована фактом відсутності правопорушення, працевлаштуванням інвалідів відповідно до встановленої законом кількості.

          Не погодившись з вищезазначеною постановою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач –Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Кіровоград, оскаржує постанову на предмет її невідповідності нормам матеріального права, зокрема, ст.ст.18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, також посилається на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, ненадання оцінки наданим позивачем доводам, що призвело до прийняття постанови суду, яка суперечить чинному законодавству, зокрема:

- відповідачем у 2005 році подався звіт (за формою № 10-ПІ річна) до скаржника про зайнятість інвалідів, але всупереч вимог законодавства не у достатній кількості, сам визначив суму штрафу за нестворені робочі місця, але після звернення позивача з позовом подає уточнюючий звіт, який відрізняється від раніше подано, на цей факт господарський суд не звернув уваги; жодного доказу стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно чинного законодавства відповідач не надав;

- крім того, відповідач не звертався в державні органи працевлаштування з повідомленнями про наявність створених у нього робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно чинного законодавства.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач –ПСП “Райпольське” с.Іванівка Петрівського району Кіровоградської області –проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної постанови вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Враховуючи, що скаржника повідомлено належним чином про час та місце судового засідання (а.с.85), в апеляційній скарзі міститься клопотання останнього про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, то колегія суддів вважає за можливе задовольнити дане клопотання й розглянути справу за наявними матеріалами.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об’єднань), установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, недодержання якого тягне сплату підприємством, установою, організацією штрафних санкцій відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів згідно ст..20 зазначеного Закону, при цьому Кабінетом Міністрів України затверджується порядок і термін сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, відповідальність за незабезпечення вказаних нормативів несуть керівники підприємств.

Частиною 1 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767. Відповідно до п.11 Порядку, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Як зазначено в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік по формі № 10-ПІ (а.с.33), поданому відповідачем 25.05.2006р. Кіровоградському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньо облікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача в 2005 році складала 80 осіб, фонд оплати праці за 2005 рік становить 618 000 грн., норматив створення робочих місць для інвалідів складає 3 робочих місця, а працювало у відповідача в 2005 році 2 інваліди; середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача в 2005 році складала 7 725 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в строки, визначені вищезазначеним Порядком, відповідач самостійно не сплатив штрафні санкції згідно вимог статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та не працевлаштував кількість інвалідів з нормативом, визначеним законом.

Як свідчать матеріали справи, надані відповідачем докази, останнім на підприємстві у 2005 році працевлаштовано кількість інвалідів згідно з нормами діючого законодавства –3 інваліди: Кравець М.З. (працює з 30.04.1992р.), Суворов А.М. (працює з 12.04.1997р.), Біла Н.І. (працює з 09.10.1995р.), що підтверджується документальними доказами, поданими до суду першої інстанції (копіями наказів про прийняття на роботу, копіями довідок МСЕК, копіями посвідчень інвалідів).

Відповідно до ст..218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За цих обставин господарським судом зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для притягнення відповідача до майнової відповідальності, передбаченої ст..20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Посилання скаржника на Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1995р., не приймаються судом в силу п.4 цього ж Положення, оскільки робоче місце інваліда вважається створеним і введеним в дію лише шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті, оскільки фактично, як свідчать матеріали, обставини справи, відповідачем було виконано норматив працевлаштування інвалідів в 2005 році.

На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.167, ч.1 ст.195, ст.ст.198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -


УХВАЛИВ:


          Постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2006р. по справі № 10/165 –залишити без змін; а апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Кіровоград –залишити без задоволення.


Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.


          Дата виготовлення ухвали в повному обсязі –25.12.2006р.


Головуючий                               О.М Виноградник


Судді                               І.М.Науменко


                    О.В Джихур


З оригіналом згідно.

Помічник судді О.О.Головіна

25.12.2006