Рішення №341224

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

     

головуючого

Кравченка К.Т.

суддів

Кияшка А.Я., Жука В.Г.

за участю прокурора

Брянцева В.Л.

захисників

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_ОСОБА_6

засуджених

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у судовому засіданні  21 вересня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами  засуджених  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 21 квітня 2006 року  щодо  ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

         Цим вироком до позбавлення волі засуджені:                    

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженець і житель м. Дніпропетровська,

раніше судимий:

-11 грудня 1981 р. Заводським районним

судом м. Дніпродзержинська

за ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 229-6 КК України

на чотири роки позбавлення волі;

                   -19 березня 1990 р. Дніпровським

районним судом м. Дніпродзержинська

за ст. 19, ч. ОСОБА_6 ст. 142, ч. 1 ст. 221 КК України

на 14 років позбавлення волі.

Звільнений 17 жовтня 200ОСОБА_6 року,

 

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 26ОСОБА_6 КК України на 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

                   ОСОБА_5,

                   ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець

                   м. Торез Донецької області, без постійного

                   місця проживання, раніше судимий:

                            -20 травня 1998 р. Здолбунівським районним

судом Рівненської області за ч. 2 ст. 140,

ч. ОСОБА_6 ст. 140, ч. ОСОБА_6 та ч. 4 ст. 81 КК України

на ОСОБА_6 роки 6 місяців позбавлення волі;

-2ОСОБА_6 лютого 2001 року Акимовським

районним судом Запорізької області

за ч. ОСОБА_6 ст. 140, ст. 4ОСОБА_6 КК України на

ОСОБА_6 роки 6 місяців позбавлення волі.

Звільнений 2 лютого 2004 року,

-   за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-   за ч. 1 ст. 26ОСОБА_6 КК України на ОСОБА_6 роки;

-   за ст. ОСОБА_648 КК України на 10 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

                   ОСОБА_6,

                   ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженець

                   м. Донецьк, мешканець м. Новоград-Волинський,

                   судимості не має,

         - за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

         - за ч. 1 ст. 26ОСОБА_6 КК України на 2 роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

         За ст. 257 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано.

         Постановлено стягнути у солідарному порядку на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь:

         ОСОБА_7 - ОСОБА_6 9ОСОБА_62 грн. 78 коп.;

         ОСОБА_8 - 1 ОСОБА_610 грн., а також на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 - 2 500 грн., ОСОБА_8 - 1 500 грн.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по ОСОБА_6 57 грн. 04 коп. судових витрат, з кожного.

         ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили розбійний напад за попередньою змовою групою осіб із проникненням у житло, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, із погрозою застосування такого насильства та організованою групою.

         Крім того, ці особи незаконно придбали, носили та зберігали вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, а ОСОБА_5 вчинив замах на вбивство працівників міліції, котрі виконували свої службові обов'язки.

         За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 5 лютого 2004 року, перебуваючи у м. Новоград-Волинський Житомирської області, за пропозицією ОСОБА_6, зорганізувались у стійке злочинне об'єднання - організовану групу, з метою розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7

         Готуючись до нападу, вони захопили  із  собою  пістолет “ТТ” і 5 набоїв калібру 7,62 мм. та гранату “Ф-1”, яку також незаконно придбали  у  м. Н.-Волинський.

         Того ж дня, тобто 5 лютого 2004 року, приблизно о 2 годині, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проникли у квартиру АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_6 завдав потерпілому декілька ударів по голові і разом із іншими учасниками нападу заштовхали ОСОБА_7 на кухню. Завдаючи удари по голові та спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, нападники вимагали у нього гроші.

         ОСОБА_4, виявляючи психічне і фізичне насильство, демонструючи зброю, на очах потерпілого перезарядив пістолет. Після цього ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 гранату, і залишивши його із ОСОБА_7, вийшов до спальної кімнати, де знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Завдавши удар пістолетом по голові ОСОБА_9, а ногою по тулубу ОСОБА_10, погрожуючи застосуванню зброї, примусив їх скласти різне майно потерпілих у поліетиленові пакети.

         Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, демонструючи зброю та погрожуючи ОСОБА_8, вимагали у неї гроші. Обшукуючи кімнату, вони пошкодили оббивку меблів.

         Під час нападу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи різним майном ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму 11 992 грн. 78 коп., а також майном ОСОБА_9 на 1 705 грн. та ОСОБА_10 на ОСОБА_650 грн.

         Того ж дня, 5 лютого 2004 року, приблизно о 4 годині, ОСОБА_5, знаходячись у ІНФОРМАЦІЯ_4 у будинку ОСОБА_11 на АДРЕСА_2, з метою уникнення кримінальної відповідальності за розбійний напад на ОСОБА_7, тримаючи в руках ніж та гранату “Ф-1”, погрожував вбивством працівникам міліції  ОСОБА_12,  ОСОБА_13  і  ОСОБА_14, котрі виконували свої службові обов'язки.

         Свій злочинний намір ОСОБА_5 не довів до кінця, оскільки був затриманий і роззброєний працівниками міліції.

         На вирок суду захисник ОСОБА_2,  засуджені  ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 подали касаційні скарги.

         Захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок апеляційного суду і постановити щодо ОСОБА_5 новий вирок, яким виправдати її підзахисною за інкримінованим йому обвинуваченням.

         Вважає, що висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 суперечать встановленим у справі обставинам і ґрунтуються на припущеннях. У вироку не вказано і не обґрунтовано, що розбій ОСОБА_5 було вчинено у складі організованої групи.

На думку захисника, не є доведеною й винність ОСОБА_5 у розбійному нападі, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих.       

         Не зібрано доказів про кількість і перелік викраденого майна, крім того, що було вилучено з будинку ОСОБА_11

         Висновок суду щодо вчинення замаху ОСОБА_5 на вбивство працівників міліції із використанням гранати, суперечать доказам у справі.

        

         Захисник  ОСОБА_2  вважає,  що  суд безпідставно визнав ОСОБА_5 винним у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї і набоїв до пістолета. Звертає увагу на те, що суд помилково вказав у вироку, що ОСОБА_5 був раніше судимий за ч. 4 ст. 81 КК України.

         Засуджений ОСОБА_5 вважає, що суд безпідставно визнав його винним, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки зібрані докази свідчать про протилежне.

         Визнаючи той факт, що він та інші особи перебували у квартирі потерпілого, ОСОБА_5 вказує на іншій характер вирішення відносин між потерпілим і ОСОБА_6, які не є кримінальними.

         Вважає, що його дії можливо було б кваліфікувати за ст. 186 або ст. ст. ОСОБА_655 ч. 2 чи ст. ОСОБА_656 КК України.

         Наводячи свої доводи, ОСОБА_5 просить виправдати його за ст. ОСОБА_648 КК України.

         Засуджений також вважає, що суд призначив йому надто суворе покарання без урахування усіх обставин справи.

         З додатку до касаційної скарги видно, що ОСОБА_5 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_4 також вважає, що суд безпідставно визнав його  винним у злочинах, яких він взагалі не вчиняв. Матеріали кримінальної справи, на думку ОСОБА_4, сфальшовані. Розслідування у справі проведено із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, і зокрема, ст. 174 КПК України.

Суд припустився неповноти судового слідства і не допитав низку свідків, належним чином не перевірив його алібі, тим самим порушив його право на захист.

Вважає, що вирок апеляційного суду слід скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

У додатках до касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 посилається на те, що його фактично позбавили права на захист, не призначивши йому захисника, якого він бажав мати.

Вказуючи на порушення закону, які, на думку засудженого, були допущені апеляційним судом, а також на недоведеність його участі і винності у злочинах, за які його засуджено, ОСОБА_4 просить виправдати його у даній кримінальній справі, а вказану справу, яку сфальшовано щодо нього, провадженням закрити.

Засуджений ОСОБА_6 просить вирок щодо нього змінити і пом'якшити йому покарання, оскільки вважає, що суд неправильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 КК України замість ч. 2 ст. 186 КК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що досудове і судове слідство проведені поверхово, однобічно з обвинувальних ухилом.

Суд, відхиляючи його клопотання порушив його право на захист, не урахував показання щодо його попередньої злочинної діяльності із потерпілим, і належним чином не встановив мотив, котрим він керувався, перебуваючи у квартирі ОСОБА_7

На вирок апеляційного суду касаційне подання прокурором не принесено.

Заслухавши доповідача,  пояснення  засуджених  ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, котрі підтримали свої касаційні скарги, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, міркування прокурора про  можливість часткового задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах засуджених та їх захисників, колегія суддів знаходить, що скарги засуджених та захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду щодо винності  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, і є правильним.

На підтвердження свого висновку щодо винуватості засуджених у розбійному нападі суд підставно послався на показання ОСОБА_6 і ОСОБА_5, котрі визнавали той факт, що 5 лютого 2004 року, вночі   перебували в квартирі ОСОБА_7  ОСОБА_5 підтвердив, що у потерпілого забрали відеокамеру, фотоапарат та інше майно.  ОСОБА_5  також  пояснював,  що  саме тоді ОСОБА_7 ніби-то дав їм пістолет і гранату. Цю гранату він забрав із собою, поклавши до кишені.

ОСОБА_6 у своїх поясненнях визнавав, що, перебуваючи в квартирі ОСОБА_7, посварився із потерпілим, вдарив його спочатку рукою, а потім рукояткою пістолета по голові. Підтвердив, що у ОСОБА_7 забрали деякі речі, але це було передано потерпілим у рахунок боргу.

Суд на спростування доводів засуджених про некримінальний характер вирішення стосунків між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підставно послався на послідовні і детальні пояснення потерпілих та свідків.

Зокрема, потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стверджували, що 5 лютого 2004 року до їх квартири вдерлися ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Першим ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_6 відразу при вході у квартиру. Потім, потерпілого заштовхали на кухню, де били, вимагаючи гроші. ОСОБА_4 бив пістолетом по голові, а через деякий час він же пересмикнув затвор пістолета і сказав, що вб'є.

Той же ОСОБА_4 передав гранату ОСОБА_6, якою останній завдав потерпілому удари по голові.

ОСОБА_5 у цей час збирав речі в іншій кімнаті. ОСОБА_7 стверджував, що саме ОСОБА_4 зірвав у нього з шиї золотий ланцюжок і забрав перстень-печатку. Чув як братів ОСОБА_9, котрі перебували в іншій кімнаті, примушували складати речі  у сумки.

Викрадене майно у 4-х сумках виносили  ОСОБА_6  та  ОСОБА_5

Потерпіла ОСОБА_8 на досудовому слідстві стверджувала, що вночі 5 лютого 2004 року, до них у квартиру вдерлися засуджені, які, погрожуючи зброєю, забрали відеотехніку, одяг та інші речі. Потерпіла пояснювала, що першим до кімнати, де вона знаходилася, зайшов ОСОБА_5, котрий відразу забрав мобільні телефони. ОСОБА_4, який зайшов до кімнати із пістолетом у руці, наказав ОСОБА_5 шукати гроші та цінні речі. До кімнати заходив і ОСОБА_6, озброєний гранатою, і також запитував про гроші.

Вона чула, як нападники погрожували братам ОСОБА_9 і вимагали складати речі.

З показань потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 видно, що активну участь у нападі брав ОСОБА_4, котрий заходив до них у кімнату із пістолетом. Він же вдарив пістолетом по голові ОСОБА_9 і завдав удар ногою ОСОБА_10 Погрожуючи пістолетом, він примусив їх складати речі у целофановий пакет. У них особисто було забрано дублянку і шкіряну куртку.

ОСОБА_9 стверджував, що після уходу нападників бачив побитого ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_15 показала, що вночі до неї прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і розповіли про вчинений на них розбійний напад. ОСОБА_7 говорив, що двох нападників він добре знає.

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що вночі 5 лютого 2004 року, до нього додому прийшли його онуки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і розповіли про обставини розбійного нападу на ОСОБА_7, а також про, що під час нападу у них забрали шкіряну куртку та дублянку.

Суд підставно послався й на показання свідка ОСОБА_17, котрий підтвердив, що вночі 5 лютого 2004 року він бачив, що двоє осіб виносили з будинку, де мешкав ОСОБА_7 великі сумки.

Показання цього свідка узгоджуються із поясненнями ОСОБА_7, а також засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, котрі визнавали, що саме вони виносили речі із житла потерпілого.

Дані, що містяться у протоколі огляду квартири ОСОБА_7, на АДРЕСА_1, свідчать про те, що під час нападу засуджені викидали речі із шаф, продукти з холодильника, пошкодили оббивку меблів.

Суд послався й на дані, що містяться у протоколах впізнання. Зокрема, потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 впевнено впізнали на фото ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як осіб, котрі вчинили на них розбійний напад.

Відповідно до даних, що є у протоколі огляду та вилучення, видно, що у будинку ОСОБА_11 у с. ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучено, крім пістолета “ТТ”, ще й велику кількість речей, котрі були викрадені з квартири ОСОБА_7  

Потерпіла ОСОБА_8 серед інших речей впізнала свій масажер, яким засуджені заволоділи під час розбійного нападу, про що свідчать дані відповідного протоколу.

Згідно із даними, що містяться у висновках судово-медичних експертиз у ОСОБА_7 виявлені синці і садна на голові та обличчі, котрі віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, а у ОСОБА_9 - легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я.

Вказані тілесні ушкодження могли бути заподіяні 5 лютого 2004 року.

Проведеними товарознавчими експертизами визначена вартість майна, яким заволоділи засуджені під час розбійного нападу на ОСОБА_7 та інших потерпілих. Суд дав оцінку цьому висновку і підставно урахував його при вирішенні цивільних позовів.

Таким чином, апеляційний суд, на підставі наведених та інших досліджених доказів, дійшов обґрунтованого висновку щодо вчинення  розбійного нападу на ОСОБА_7 та інших, котрий мав місце 5 лютого 2004 року, в якому брали участь ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Суд належним чином перевірив доводи ОСОБА_4 про те, що він не брав участі у нападі і, умотивувавши своє рішення, визнав їх безпідставними.

Даних про те, що потерпілі обмовили ОСОБА_4, у справі не знайдено.

Колегія суддів вважає це рішення суду переконливим.

Проте, як убачається із вироку, суд кваліфікуючи злочинні дії винних за ч. 4 ст. 187 КК України, за ознакою вчинення розбійного нападу організованою групою, припустився помилки.

За змістом ст. 28 КК України, злочин може визнаватися вчиненим організованою групою, лише у тому разі, якщо в його готуванні або вчиненні, брали участь члени цієї групи, які попередньо не тільки домовились, але й здійснили певні організаційні дії.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_5,  ОСОБА_6  та ОСОБА_4 не були об'єднані єдиним, цілеспрямованим планом і стабільністю відносин у зв'язку із підготовкою до вчинення нападу.

Крім того, у справі відсутні будь-які дані, котрі свідчили б про попередню підготовку, планування з розподілом обов'язків членів групи, або кожного члена угрупування особисто.

Як видно із мотивувальної частини вироку, суд поверхово проаналізував зміст і спрямованість умислу осіб, котрі визнані винними і безпідставно допустив змішування форм співучасті, у якій було вчинено злочин.

Розбійний напад на ОСОБА_7 та інших потерпілих, який фактично вчинено за попередньою змовою групою осіб, суд помилково розцінив, як злочин, вчинений організованою групою.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку рішення суду про вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 злочину у складі організованої групи і перекваліфікувати їх дії з ч. 4 ст. 187 на ч. ОСОБА_6 ст. 187 КК України, пом'якшивши покарання за цим законом на 1 рік, кожному.

Винність ОСОБА_5 у замаху на вбивство працівників міліції у зв'язку із виконанням ними службових обов'язків також є доведеною і правильність прийнятого судом рішення сумнівів не викликає.

Обґрунтовуючи своє рішення щодо злочинних дій ОСОБА_5 відносно працівників міліції, суд підставно послався на показання потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, частково на пояснення засудженого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_11

Зокрема, суд навів детальні показання потерпілого ОСОБА_13 щодо обставин затримання ОСОБА_5  Як пояснив цей потерпілий, після отримання із міськрайвідділу міліції повідомлення про розбійний напад на ОСОБА_7, він, ОСОБА_14, ОСОБА_12 та працівник ДАІ виїхали у ІНФОРМАЦІЯ_4 до будинку ОСОБА_11 - співмешканки ОСОБА_4. Коли ОСОБА_11 відкрила вхідні двері, ОСОБА_14 представився працівником міліції, показав посвідчення і лише після цього вони увійшли до приміщення.

Як стверджував ОСОБА_13, ОСОБА_4  вдалося  втекти,  а  ОСОБА_5, озброївшись гранатою “Ф-1”, погрожував її підірвати.  ОСОБА_13 повідомив, яким чином йому вдалося зафіксувати руку засудженого із гранатою, при цьому великий палець руки ОСОБА_5 був  просунутий у кільце гранати. Другу руку винного, у якій був ніж, схопив ОСОБА_12

ОСОБА_13 підтвердив свої попередні показання про те, що ОСОБА_5 протягом майже 2-х годин не віддавав гранату, висовував різні вимоги, погрожував підірвати присутніх.

Під час обшуку квартири ОСОБА_11 були знайдені речі ОСОБА_7, а також пістолет “ТТ”.  Про те, що він, (ОСОБА_13), ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є працівниками міліції ОСОБА_5 було відомо.

Аналогічні за змістом є й пояснення потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_14, які підставно навів суд, у вироку.

Суд навів і пояснення свідка ОСОБА_11, котрі доповнюють показання вказаних потерпілих щодо обставин замаху на їх життя.

Крім того, ОСОБА_11 підтвердила, що речі ОСОБА_7, які були вилучені із її квартири, приніс ОСОБА_5 Визнавала вона і те, що з її помешкання було вилучено пістолет “ТТ”.

Суд вказав у вироку, чому не бере до уваги  показання свідка ОСОБА_11 в частині того, що ОСОБА_5 не було відомо про те, що до її квартири зайшли працівники міліції і що ОСОБА_4 не було у неї вдома. Наведені судом доводи є переконливими.

Колегія суддів вважає, що посилання захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 на те, що висновки суду щодо  винності  ОСОБА_5, не відповідають зібраним у справі доказам, не можна визнати підставними, оскільки вони спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами.

Також не ґрунтуються на матеріалах справи й посилання ОСОБА_5 на те, що йому не було відомо, що особи, які намагалися забрати у нього гранату, є працівниками міліції.

Згідно із висновком вибухотехнічної експертизи,  вилучена у ОСОБА_5 граната, є бойовою осколковою ручною гранатою “Ф-1”, виготовленою заводським способом і відноситься до категорії боєприпасів.

За наведених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ОСОБА_5, перебуваючи у помешканні ОСОБА_11, - співмешканки ОСОБА_4, де проживав ОСОБА_4, після вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 та інших, використовуючи гранату, яку йому передав ОСОБА_4, вчинив замах на вбивство працівників міліції ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які виконували свої службові обов'язки.

Ураховуючи те, що ОСОБА_5 після відповідних дій працівників міліції, не довів свій злочинний намір до кінця, а дозволив забрати у нього гранату, колегія суддів знаходить за можливе знизити винному призначене за ст. ОСОБА_648 КК України до 9 років позбавлення волі.

Що стосується носіння, зберігання бойових припасів, то як убачається зі справи, кваліфікація злочинних дій за ч. 1 ст. 26. КК України  ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не оспорюється.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_4 він себе винним у вчиненні цього злочину також не визнає.

Суд на обґрунтування свого висновку щодо винуватості ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 26ОСОБА_6 КК України, послався як на показання ОСОБА_6 та ОСОБА_5,  потерпілих  ОСОБА_7, ОСОБА_8 та братів ОСОБА_9, а також свідка ОСОБА_11 і потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, так і на дані, що містяться у протоколах огляду місць події,  вилучення зброї та боєприпасів, висновках експертиз.

Колегія суддів знаходить висновок суду щодо винності засуджених у незаконному поводженні зі зброєю та боєприпасами правильним.

Проте, як убачається зі справи, органи досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачували у незаконному поводженні зі зброєю і боєприпасами, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - лише у незаконному поводженні із боєприпасами.

У судовому засіданні було встановлено, що пістолет “ТТ” з набоями і граната знаходилися у ОСОБА_4  Гранату “Ф-1” свідки і потерпілі бачили у ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Пістолет “ТТ” постійно знаходився у ОСОБА_4 і його було вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 у домоволодінні його співмешканки ОСОБА_11

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково кваліфікував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за такими кваліфікуючими ознаками, як незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї.

Тому з мотивувальної частини вироку вказані кваліфікуючі ознаки підлягають виключенню.

Також підлягає виключенню із вироку посилання суду на те, що ОСОБА_5 є раніше судимим за ч. 4 ст. 81 КК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд безпідставно призначив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 26ОСОБА_6 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, оскільки вироком цього ж суду від 2 червня 2005 року, який було скасовано колегією суддів Верховного Суду України 6 жовтня 2005 року у зв'язку із порушенням права ОСОБА_4  на  захист  йому  було  призначено  ОСОБА_6 роки позбавлення волі. Тому ОСОБА_4 слід вважати засудженим за ч. 1 ст. 26 КК України на ОСОБА_6 роки позбавлення волі.

Заява ОСОБА_6 про застосування до нього незаконних методів ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе, була предметом прокурорської перевірки і не знайшла свого підтвердження. Інших даних, котрі свідчили про підставність заяви засудженого у справі не виявлено.

Не знайдено підстав вважати, що засуджені обмовили себе, або свідки та потерпілі обмовили винних.

Як убачається зі справи, колегія суддів апеляційного суду при призначенні засудженим покарання дотрималася вимог статей 65, 66 та 67 КК України і дійшла обґрунтованого висновку щодо призначення всім засудженим, з урахуванням даних про їх особи та ступеню їх участі, покарання саме у виді позбавлення волі.

Колегія суддів знаходить за можливе залишити покарання у тих межах, що були призначені у вироку суду  першої інстанції з урахуванням змін внесених касаційною інстанцією.

Інших порушень вимог кримінально-процесуального та кримінального законів, що тягнуть скасування вироку не виявлено.

Керуючись ст. ст. 95, 96 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційні скарги захисника ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

         Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 21 квітня 2006 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, змінити.

         Виключити з вироку щодо засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 кваліфікуючу ознаку вчинення розбійного нападу організованою групою і перекваліфікувати їх злочинні дії з ч. 4 ст. 187 на ч. ст. 187 КК України, призначивши їм покарання за цим законом, відповідно

-    ОСОБА_4 - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-    ОСОБА_5 - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-    ОСОБА_6 -  7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Виключити з вироку щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кваліфікуючу ознаку - “придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї”, залишивши кваліфікацію їх злочинних за ч. 1 ст. 26 КК України - як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також посилання суду на те, що ОСОБА_5 є раніше судимим за ч. 4 ст. 81 КК України 1960 р., за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 травня 1998 року.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 26ОСОБА_6 КК України на ОСОБА_6 роки позбавлення волі.

Пом'якшити ОСОБА_5 покарання за ст. ОСОБА_648 КК України до 9 років позбавлення волі.

Вважати засудженими:

ОСОБА_4 за ч. ст. 187 та ч. 1 ст. 26 КК України і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточно на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

ОСОБА_5 за ч. ОСОБА_6 ст. 187, ч. 1 ст. 26 та ст. 48 КК України і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточно на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

ОСОБА_6 за ч. ст. 187 та ч. 1 ст. 26 КК України, а за сукупністю злочинів, відповідно до вимог ст. 70 КК України остаточно на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке його особистою власністю.

У решті цей вирок залишити без зміни.  

судді:

   Кравченко К.Т.                                   Кияшко А.Я.                                               Жук В.Г.