Рішення №344469

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

                           Міщенка С.М.,       

суддів

          Стрекалова Є.Ф.   і  Кармазіна  Ю.М.

розглянула в судовому засіданні 24 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2004 року щодо ОСОБА_3

Вироком Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 березня 2004 року

                  

ОСОБА_3,

громадянина України, неодноразово судимого,

останній раз 28.12.2001 р. за ст. ст. 140 ч. 2, 81 ч. 2,

17, 81 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі,

на підставі ст. 7 Закону України “Про амністію”

від 05.07.2001 р. невідбуту частину покарання

скорочено наполовину і до відбування

призначено 1 рік 10 місяців 27 днів,

виправдано за ст. 94 КК України (1960 р.) за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

         У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 03 серпня 2004 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

         Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він 15 травня 2001 року приблизно о 22-ій год. 30 хв. у флігелі будинку АДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин під час сварки умисно вбив ОСОБА_4, завдавши йому декілька ударів металевим універсальним молотком і металевим ломом у голову і різні частини тіла та не менш 5 ударів ножем у шию.

         У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_1 і її представник         ОСОБА_2 порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи щодо ОСОБА_3 на новий апеляційний розгляд. Вказують на те, що суд не взяв до уваги наявні у справі докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства і які могли істотно вплинути на його висновки. Вважають, що на досудовому слідстві докази були зібрані з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а тому, на їх думку, вони є допустимими.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

         Доводи касаційних скарг потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд належно не проаналізував докази, які зібрані в справі та були предметом дослідження судом першої інстанції, є необгрунтованими.

         Як видно з матеріалів справи, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і порушував питання про скасування вироку щодо ОСОБА_3 та постановлення вироку апеляційним судом і визнання останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (1960 р.), перевірив всі доводи апеляції та виклав в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

         Так, у явці з повинною від 13 червня 2001 року ОСОБА_3 зазначав, що під час обопільної бійки з ОСОБА_4, яка виникла через його (ОСОБА_3) відмову приховати від працівників слідства факт здачі ним в пункт прийому металобрухту викрадений електродріт, вчинив його умисне вбивство.

У показаннях як підозрюваного від 16 травня 2001 року  ОСОБА_3 стверджував, що 15 травня 2001 року приблизно о 22-ій год. 10 хв. з метою взяти металевий лом зайшов у флігель до ОСОБА_4 У розмові з потерпілим вказав, що той поступає невдячно, оскільки працівникам міліції він не повідомив про отримання ОСОБА_4 викраденого електродроту. Не погодившись з ним, ОСОБА_4 став його ображати і він, розлютившись, вдарив потерпілого, коли той стояв спиною до нього, металевим універсальним молотком у голову. Після цього завдав       ОСОБА_4 ще близько 5 ударів металевим універсальним молотком в область спини і по боковим поверхням тіла. Після цього наніс йому чисельні удари металевим ломом і металевим універсальним молотком у різні частини тіла та двічі вдарив потерпілого ножем у шию. Також пояснював, що завдавав удари ОСОБА_4 як тупою, так і гострою частиною металевого молотка.

У подальших показаннях як підозрюваного ОСОБА_3 вказував, що між ним і ОСОБА_4 виникла бійка, в ході якої той вдарив його в обличчя. У відповідь наніс удари потерпілому в обличчя і груди, а потім завдав йому удари металевим універсальним молотком та ломом у різні частини тіла, ножем наніс не менш трьох ударів у шию.

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_3 показав на місці та розповів про обставини вчиненого злочину, підтвердивши, що завдавав ОСОБА_4 удари гострою і тупою частинами металевого універсального молотка, ломом у голову та тулуб, тричі наніс потерпілому удари ножем у шию.

У подальших показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_3, відмовившись від попередніх показань, вказував на те, що вбивства ОСОБА_4 не вчиняв, а визнавальні показання про це дав внаслідок застосування недозволених методів досудового слідства.

У суді ОСОБА_3, не визнававши вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4, показав, що 15 травня 2001 року близько 22-ої год. підійшов до прийомного пункту металобрухту, де працював ОСОБА_4, щоб взяти в нього металевий лом. Він деякий час дзвонив, але йому ніхто ворота не відчиняв. У цей час він зустрів ОСОБА_5 і розмовляв з ним, а після того, як той пішов, переліз через паркан на дах господарської будівлі, звідти взяв металевий лом, який стояв біля воріт. Цей металевий лом він використав у ту ж ніч як знаряддя при вчиненні крадіжок чужого майна.

Суд належно дослідив та обгрунтовано визнав показання ОСОБА_3 про вчинення ним даного злочину суперечливими і такими, що не узгоджуються з наявними у справі доказами.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала від гострого малокрів”я внутрішніх органів, яке розвинулось внаслідок множинних різаних ран передньої поверхні шиї, більше справа, з повним пересіканням загальної сонної артерії, яремної вени справа (т. 2 а.с. 172-173).

Із даних висновку комісійної судово-медичної експертизи видно, що показання ОСОБА_3 про механізм заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не відповідають об”єктивним даним судово-медичної експертизи трупа, оскільки в області тулуба потерпілого, куди з його слів наносились удари молотком і ломом, будь-які тілесні ушкодження відсутні (т. 3 а.с. 281-288).

За даними висновку обстеження ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень у нього виявлено не було, що ставить під сумнів його показання, згідно з якими між ним і потерпілим виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якого вони наносили один одному тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві та суді показував, що 15 травня 2001 року приблизно о 22-ій годині, коли йшов з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, почув тріск дошок і побачив, як з території, що межує з будинком, в якому знаходився пункт прийому металобрухту, через паркан перестрибнули і втекли троє молодих чоловіків. Пройшовши за ріг вулиці, вони зустріли ОСОБА_3, який стояв на тій же території. Після розмови з ним вони пішли, а ОСОБА_3 залишився стояти на вулиці.

Про обставини зустрічі з ОСОБА_3 15 травня 2001 року давав аналогічні показання свідок ОСОБА_6.

При відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 на вказаному ним місці по вулиці Коксостроївській з тильної сторони паркану було виявлено, що на паркані відламано шматок з верхньої планки довжиною 15 см.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 показали, що на території їх домоволодіння НОМЕР_1 знаходився пункт прийому металу, де працював ОСОБА_4 і приймав метал, у тому числі й вночі. Після того, як вранці 16 травня 2001 року виявили труп ОСОБА_4, при огляді з”ясували, що були вибиті двері з прийомного пункту в приміщення, де вони вирощували гриби, а в самій кімнаті прийомщиків була пожежа. Також вони підтвердили, що поблизу воріт стояли металеві ломи, які можна було дістати, якщо перелізти через паркан на господарську будівлю.

Як вбачається з даних висновків судово-цитологічних експертиз, у змивах з ножа, металевого універсального молотка і лома, на светрі, брюках, сорочці, футболці та чоботах, вилучених у ОСОБА_3, а також при дослідженні піднігтьового змісту його рук, кров виявлено не було (т. 2 а.с.192-196, т. 3 а.с. 278-280).

Згідно з даних висновку комісійної судово-медичної експертизи визначити в категоричній формі механізм утворення виявлених на куртці ОСОБА_3 при судово-цитологічній експертизі двох слідів крові крапкового розміру, змитих при її проведенні, не має можливості. Такими слідами могли бути або слабо виражені помарки, які виникли при контакті куртки з предметом, який мав на своїй поверхні невелику кількість рідкої крові, або сліди одиничних крапкових бризків, походження яких установити неможливо (т. 3 а.с. 281-288).

У судовому засіданні експерти Строкіна О. та Антонов О., підтвердивши дані висновків експертиз, пояснили, що встановити давність утворення виявлених на куртці ОСОБА_3 двох дрібнокрапкових плям крові, розмір яких до 1 мм, медичним шляхом неможливо, а їх виникнення не виключено від контакту з предметом, на яких була кров.

Зазначені експертизи були належно оцінені судом і його рішення про те, що дані висновку судово-цитологічної експертизи про виявлення на куртці двох слідів крові крапкового розміру не можуть бути прийняті як доказ вини ОСОБА_3, є обгрунтованим.

Так, свідок ОСОБА_9 показав, що йому як слідчому прокуратури, який розслідував вбивство ОСОБА_4, принесли вилучені в ході огляду місця події, а також в ОСОБА_3 речі, які були складені в одному мішку. Згодом ці речі були описані та опечатані належним чином. Також він підтвердив, що вказав прізвище ОСОБА_10 у протоколі помилково, опис даний ним є повним і плям, схожих на кров, на одязі  ОСОБА_3 він не виявив.

З даних протоколів огляду квартири ОСОБА_3, в ході якого була вилучена його куртка; огляду речових доказів від 16 травня 2001 року, складеного слідчим прокуратури ОСОБА_9, де помилково зазначено, що куртка належить ОСОБА_10, видно, що на вилученій куртці будь-яких слідів, схожих на кров, не виявлено.

Про те, що відомості відображені в протоколах огляду правильно, підтвердили в суді свідок ОСОБА_11, а також свідки ОСОБА_12 та         ОСОБА_13, які брали участь при проведенні цієї слідчої дії як поняті.

Суд належно також проаналізував дані висновків судово-спектрографічної, додаткової комісійної судово-медичної експертиз, згідно яких забійна рана в тім”яно-потиличній області голови і багатооскольчатий перелом правої бокової поверхні черепа утворився від декількох ударів ломом, наданим на експертизу, і обгрунтовано визнав їх сумнівними, оскільки вони не підтверджені відповідними дослідженнями про індивідуалізацію даного знаряддя.

Крім того, як показав у суді експерт Самотой В., ідентифікувати надані на дослідження металевий універсальний молоток і лом, як знаряддя травм, отриманих ОСОБА_4, не видається можливим.

У судовому засіданні також перевірялись показання ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві, в частині мотиву вчинення вбивства  ОСОБА_4 і з наведенням відповідних мотивів, вони обгрунтовано були визнані такими, що містять припущення та не підтверджуються об”єктивними доказами.

Допитані в суді свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 підтвердили факт проведення ними як співробітниками Кіровського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області бесід з ОСОБА_3 про обставини вбивства ОСОБА_4, а також факт його знаходження в райвідділі без визначеного процесуального статусу.

Аналіз показань вищезазначених свідків, даних протоколу затримання ОСОБА_3 дало можливість суду дійти обгрунтованого висновку, що ОСОБА_3 був фактично затриманий працівниками міліції 16 травня 2001 року о 09-ій годині 30 хвилин, а протокол його затримання в порядку ст. 115 КПК України був оформлений у той же день о 21-ій годині 30 хвилин.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали, що показання ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів слідства не позбавлені підстав і об”єктивно не спростовані, а тому його показання про обставини вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 не можно визнати добровільними.

Безпідставними також є доводи в касаційних скаргах потерпілої ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 про те, що суд не взяв до уваги даних висновку судово-психологічної експертизи, оскільки дані цієї експертизи були предметом дослідження, за результатами якого суд прийняв обгрунтоване рішення.

 Всебічно, повно і об”єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд з наведенням у вироку переконливих мотивів дійшов висновку, що вони є небезспірними і сумнівними.

Враховуючи ту обставину, що можливість отримання додаткових доказів вичерпана і виходячи із принципу презумпції невинуватості, суд наявні сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_4 обгрунтовано витлумачив на його користь та постановив виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.

Таким чином, доводи в касаційних скаргах потерпілої ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 про необгрунтованість виправдання ОСОБА_3 є безпідставними.

Отже, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов”язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

        

у задоволенні касаційних скарг потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відмовити.

судді:

   

С.М. Міщенко                 Є.Ф. Стрекалов                 Ю.М. Кармазін