Рішення №348213


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


19.12.2006 Справа № А27/88

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Швець В.В. Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Патика А.В., довіреність №90 від 21.04.06

від відповідача: Сагарьова О.В., довіреність №25 від 05.03.06


розглянувши апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.06р. у справі №А27/88

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольський м’ясокомбінат”, м.Нікополь

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень


ВСТАНОВИВ:


- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2006р. у справі №А27/88 (суддя В.О.Татарчук) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Нікопольський м’ясокомбінат” задоволено, податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –ОДПІ) від 27.02.2006р. №№0002292342/2/7060, 0002282342/2/7061 та від 19.04.2006р.№№0002292342/3/15459, 0002282342/3/15458 визнані недійсними;

- приймаючи постанову, господарський суд виходив з неправомірності висновків податкової інспекції про заниження товариством податкових зобов’язань по податку на додану вартість та податку на прибуток;

- не погодившись з прийнятою постановою, нікопольська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення ним норм матеріального права, просить цю постанову скасувати, ухвалити нове судове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про віднесення господарським судом без належного законодавчого обґрунтування до механізму справляння податку на додану вартість визначення бази оподаткування цим податком та про те, що господарський суд не застосував у зв’язку з цим до спірних правовідносин сторін положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, якими визначена база такого оподаткування , а також про ненадання господарським судом оцінки обставинам, встановленим перевіркою податкової інспекції, у тому числі, і по віднесенню товариством до складу валових витрат витрат на придбання стріч-карт для мобільних телефонів його працівників;

- 19.12.2006р. представник скаржника в судове засідання не з’явився, направивши клопотання про призначення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника;

- подане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки провадження по справі зупинено до 19.12.2006р. і апеляційний суд не має можливості виходити за межі строків розгляду справ, встановлених ч.1 ст.122 КАС України.

- позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2006р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002292342/2/7060, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ “Нікопольський завод продовольчих товарів” (правонаступником якого є позивач) по податку на додану вартість в розмірі 139 767грн. 99 коп., у тому числі, 93 178грн. 65коп. –основний платіж, 46 589грн.34коп. –штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури апеляційного узгодження 19.04.2006р. податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0002292342/3/15459, яким визначено податкове зобов’язання по тому ж податку та в такій же сумі.

Перелічені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №144/231. 32358146 від 28.09.2005р., складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання товариством вимог податкового законодавства в період діяльності з 01.07.2004 по 30.06.2005р.р.

Даною перевіркою встановлено, що в порушення ст.9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” товариство реалізувало готову продукцію за договірними цінами, які були значно нижче ніж фактичні витрати на її виготовлення у зв’язку з чим, сума заниженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість за період січня-березня 2005р. склала 49 058грн. 35коп.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. №2285-ІV база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) , але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів ( обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

П.31 ст.73 названого Закону п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції Закону України від 15.07.99р. №977-ХІV на 2005 рік зупинено.

З огляду на наведені норми та враховуючи, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість по операціях з поставки готової продукції товариство не врахувало різниці між їх договірною (контрактною) вартістю та фактичними витратами на їх виготовлення, висновки податкової інспекції про заниження ним податкового зобов’язання за січень-березень 2005 року є обґрунтованими.

Наданий в матеріалах справи розрахунок (т.1, а.с.156) свідчить про те, що за наслідками виявленого порушення податковою інспекцією донараховано податок на додану вартість в сумі 43 178грн.75 коп. та застосовані штрафні(фінансові) санкції в сумі 21 589грн.38 коп.. Отже загальна сума визначеного податкового зобов’язання за цим порушенням складає 64 768грн.13 коп.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002292342/2/7060 та №0002292342/3/15459 в цій частині слід відмовити, а постанову місцевого господарського суду - скасувати, як таку, що прийнята при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд помилково не прийняв до уваги вимоги ст.9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. №2285-ІV, оскільки протягом січня-березня 2005 року, тобто на момент здійснення товариством спірних господарських операцій, даний Закон був чинним і таким, що не відповідає Конституції України не визнаний.

При вирішенні даного питання господарський суд не врахував вимоги ч.2 ст.4 гл.1 Бюджетного кодексу України, згідно з яким при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Слід зазначити також, що п.11.4 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, на який посилається господарський суд, було викладено в новій редакції Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України “ від 25.03.2005р. №2505, який набрав чинності тільки з 31.03.2005р.

Доводи товариства про неналежний розрахунок податковою інспекцією фактичних витрат на виготовлення продукції без врахування товару та особливостей бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції колегією суддів визнані безпідставними, оскільки контрозрахунок з зазначенням цих позицій товариством не надано у зв’язку з чим з’ясування такої неналежності є неможливим, а як вбачається з акту перевірки відповідні дані використані податковою інспекцією із звітів по собівартості готової продукції та із проводок бухгалтерського обліку.

Перевіркою також встановлено, що в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 , п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” в листопаді 2004 року товариством безпідставно зменшено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на 50 000грн., що призвело до нарахування даної суми податку та застосування штрафних санкцій в сумі 25 000грн.

Так, 30.09.2004р. між ТОВ “Нікопольський комбінат продовольчих товарів”(продавцем) та ТОВ “СВК Торгова компанія”(покупцем) були укладені договори №285-П/1 і №285-П/2 купівлі-продажу ковбасних , рибних виробів і м’ясопродуктів. З урахуванням специфікацій сума договорів склала 300 000грн. і 310 000грн. відповідно.

Листом 312 від 01.10.2004р. ТОВ “СВК Торгова компанія” вказало на розірвання договору №285-П/1 від 30.09.2004р. у зв’язку із зміною ціни на товар. Також, в листі зазначено, що грошові кошти (передплата) підлягають поверненню на розрахунковий рахунок ТОВ “СВК”, яке на підставі договору уступки права вимоги є новим кредитором.

Згідно з листом ТОВ „СВК" №30 від 01.10.2004р. позивача було повідомлено, що відповідно до ст.512 ЦК України була здійснена уступка права вимоги боргу між ТОВ „СВК Торгова компанія" (кредитором) і ТОВ „СВК" (новим кредитором) на суму 300 000грн. з вказівкою на необхідність повернення коштів на рахунок ТОВ „СВК".

01.10.2004р. між ТОВ „СВК Торгова компанія" (кредитором) і ТОВ „СВК" (новим кредитором) укладений договір уступки прав вимоги виконання ТОВ "Нікопольський комбінат продовольчих товарів" (боржником) зобов'язань з повернення грошових коштів в сумі 300000грн., перерахованих як передплата за договором №285-П/1, укладеного між кредитором і боржником від 30.09.2004р.

Згідно з платіжним доручення №2733 від 01.10.2004р. ТОВ "Нікопольський комбінат продовольчих товарів" було перераховано ТОВ „СВК" 610 000грн. з призначенням платежу: „погашення заборгованості згідно з договором №25/05-04 від 25.05.04".

Листом №261 від 04.10.2004р. ТОВ "Нікопольський комбінат продовольчих товарів" на
адресу ТОВ „СВК" повідомило, що у вказаному платіжному дорученні допущена помилка в
призначенні платежу. Вірним слід вважати призначення платежу: погашення заборгованості
згідно договору №25/05-04 від 25.05.04 в сумі 310000грн.. Повернення грошових коштів по
договору №285-П/1 від 30.09.2004р. (на підставі договору уступки права вимоги боргу) в сумі
300000грн., у тому числі, податок на додану вартість в сумі 50 000грн.

В даному випадку Нікопольська ОДПІ посилається на порушення товариством п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки мало місце виключення з валового доходу суми зменшення кредиторської заборгованості перед ТОВ „СВК Торгова компанія", що призвело до заниження валового доходу на 250 000грн.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону).

Фактично операція з продажу товарів не мала місце, оскільки було лише зарахування товариством передплати на розрахунковий рахунок, а товар не передавався у зв'язку з розірванням договору. Така операція не підпадає під визначення понять поставки товарів (п. 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість") і продажу товарів (п.1.31 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Операція з зарахування передплати була здійснена ТОВ "Нікопольський м'ясокомбінат" в податковому обліку відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за III квартал 2004р. У зв'язку з поверненням коштів платіжним дорученням №2733 від 01.10.2004р. товариством і було здійснено коригування. Заборона на проведення такого коригування Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлена.

Тому посилання податкової інспекції на порушення товариством п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими, оскільки даний пункт передбачає перерахування податку у разі зміни суми компенсації за продаж товарів.

Цілком вірно господарським судом зазначено і те, що посилання податкової інспекції на норми ЦК України не містять будь-яких висновків про порушення таких норм товариством та його контрагентами, так само як і доводи щодо назначеного строку між укладенням договору та його розірванням.

З урахуванням викладеного, перелічені вище податкові повідомлення-рішення слід визнати недійсними в цій частині, а постанову господарського суду залишити без змін.

Штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями №0002282342/2/7061 від 27.02.2006р. та №0002282342/3/15458 від 19.04.2006р. в сумі 170грн. були застосовані до товариства у зв'язку з порушенням п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у вигляді завищення валових витрат на суму 5 950грн., які складають витрати по оплаті послуг мобільного зв'язку, що не пов'язані з його господарською діяльністю. При цьому податкова інспекція посилається на недостатність підтвердження зв'язку вихідних дзвінків мобільного зв'язку з господарською діяльністю підприємства (відсутність журналу обліку дзвінків із зазначенням номеру телефону, мети дзвінків та їх тривалості).

Колегія суддів погоджується з позицією господарського суду щодо помилковості висновків податкової інспекції за результатами перевірки в даній частині.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 наведеного Закону встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В матеріалах справи наявні копії наказів директора ТОВ "Нікопольський комбінат продовольчих товарів" №30 від 19.01.2005р. "Про використання мобільного зв'язку в господарській діяльності підприємства" (встановлений перелік осіб, яким забезпечуються комплекти мобільного зв'язку, граничні ліміти користування), правила використання мобільного зв'язку, платіжні документи про сплату вартості послуг мобільного зв'язку.

Наведене дозволяє стверджувати про правомірність віднесення 5 950грн. до валових витрат.

В порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України податковою інспекцією не доведено, що вказані витрати товариством здійснювались поза межами власної господарської діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При задоволенні вимог в цій частині господарський суд правильно вказав на те, що Нікопольською ОДПІ знову ж таки не доведено порушення зазначеної
норми, оскільки не вказано якими саме правилами податкового обліку передбачена наявність
документів, вказаних в акті перевірки.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, отже постанову господарського суду в цій частині слід також залишити без змін.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.


Керуючись ст.ст. 160, 167, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:


- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.06р. у справі №А27/88 скасувати частково;

- викласти постанову в наступній редакції:

“Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0002292342/2/7060 від 27.02.2006р., №0002292342/3/15459 від 19.04.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольський комбінат продовольчих товарів” по податку на додану вартість в розмірі 75 000грн., у тому числі, основний платіж 50 000грн., штрафні(фінансові) санкції –25 000грн. та №0002282342/2/7061 від 27.02.2006р., №0002282342/3/15458 від 19.04.2006р.;

- в решті у позові відмовити;

- стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольський м’ясокомбінат” 1 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.”;

- постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.


Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя В.В.Швець

Суддя Л.О.Чимбар


Дата виготовлення у повному обсязі 25.12.06р.