Рішення №348236


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


18.12.2006 Справа № 31/284-06


Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Білецької Л.М. (доповідача)

суддів

Голяшкіна О.В. ,Науменка І.М.,

при секретарі судового

засідання: Клименко Ю.І.

за участю представників


сторін:


від позивача:

Драний Андрій Валерійович заступник начальника юридичного відділу, довіреність №71 від 08.11.06;

від відповідача:


Дульський Анатолій Леонідович представник, довіреність №53-02/1522 від 05.06.06;



розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі


на рішення

від 04.10.06 року

господарського суду

Дніпропетровської області

у справі

№31/284-06


за позовом

відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі

до

відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” м. Кривий Ріг

про

стягнення 23000,00 грн.





ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року позивач - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” м. Кривий Ріг, про стягнення 2300,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.06 р. у справі № 31/284-06 (суддя Мороз В.Ф.) в позові відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, в тому числі моральної, врегульовані спеціальним законом - ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” і фінансування заходів на ці цілі покладено на відповідача, а отже немає підстав для застосування ст. ст. 1172, 1191 ЦК України. Правомірність відшкодування моральної шкоди відповідачем Лосєву І.О. підтверджена рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13.06.2005р., яке набрало законної сили.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 23000,00 грн., посилаючись на те, що базовим законом не передбачено порядок розрахунку і порядок визначення розміру моральної шкоди, відносно страхових випадків зі стійкою втратою працездатності. Видаткові статті бюджету Фонду не передбачають відшкодування за моральну шкоду зі стійкою втратою працездатності. Скаржник вважає, що сума 23 000,00 грн. має відшкодовуватись роботодавцем, а не Фондом, оскільки не було відповідного висновку медичних органів з встановленням факту причинення моральної шкоди.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Вважає, що рішення прийнято господарським судом на законних підставах, без порушень норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 18.12.06р.;

У судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволені апеляційної скарги, а представник відповідача проти її задоволення заперечує.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та вивчивши апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13.06.2005р., яке набрало законної сили, (а.с.5) з відділення Фонду на користь Лосєва І.О. на підставі ст. ст. 21, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" стягнуто моральну шкоду в сумі

23 000,00 грн. у зв’язку з отриманням останнім ушкодження здоров'я під час роботи у відповідача. Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, що підтверджується копією платіжного доручення ( а.с.7).

Судова колегія вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон).

Відповідно частини 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Згідно частини 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

          Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (стаття 25 Закону), а можливість відшкодування Фондом моральної шкоди передбачена частиною 3 статті 28 Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Частиною 3 статті 46 Закону встановлено, що кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 47 Закону страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати: фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону; створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

За викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців і Закон не передбачає права Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат. Враховуючи те, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди, в тому числі моральної, врегульовані спеціальним законом - Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для застосування ст.ст. 1172, 1191 ЦК України.

Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування

рішення суду першої інстанції твердження скаржника про те, що моральну шкоду має відшкодовувати роботодавець, а не Фонд, оскільки правомірність покладення на позивача обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди потерпілому Лосєву І.О. визначена рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13.06.05 р., яке набрало законної сили.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.


Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -



ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.06р. у справі № 6/460-06 - залишити без змін, а апеляційну скаргувідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського суду України.



Головуючий суддя Л.М. Білецька


Суддя І.М. Науменко


Суддя О.В. Голяшкін