Рішення №348237


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



20.12.2006 Справа № А36/310



Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Білецької Л.М. (доповідача)

суддів

Науменка І.М. Голяшкіна О.В.

при секретарі судового


засідання: Клименко Ю.І.

за участю представників


сторін:

від позивача:

Бєлослудцева Марина Ігорівна, довіреність №б/н від 05.09.06, представник;

від відповідача:











від прокуратури:


Калга Роман Вікторович, довіреність №20048/10/10-1 від 27.09.06, завідуючий сектором відшкодування податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб;

Сависько Віктор Володимирович, довіреність №19599/10/10-1 від 20.09.06, головний державний податковий інспектор юридичного відділу;

Антонов Станіслав Володимирович, довіреність №12995/10/1-1 від 21.06.05, начальник відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління контрольно-перевірочної роботи;

Кондратов Володимир Гарійович, посвідчення № 205 від 07.12.05, помічник прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська;



розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю “КПП”

м. Дніпропетровськ

на постанову

від 31.10.06 року

господарського суду

Дніпропетровської області

у справі

№ А36/310

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “КПП”

м. Дніпропетровськ

до

лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у

м. Дніпропетровську

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: закрите акціонерне товариство “Агро банк” м. Дніпропетровськ


про

зобов’язання вчинити певні дії та скасування податкової вимоги.




ВСТАНОВИВ:


          Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.06р. у справі № А36/310 (суддя Кожан М.П.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “КПП” м. Дніпропетровськ до лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про зобов’язання вчинити певні дії та скасування податкової вимоги :

-          відмовлено в задоволенні клопотання позивача - про забезпечення позову;

-          відмовлено в задоволенні клопотання відповідача зобов’язати відповідача провести перевірку наданих позивачем сум його податкового зобов’язання, заявлених в податковій декларації;

-          скасовано податкову вимогу від 28.09.06р. № 1/691.

В іншій частині позову –відмовлено.

          Постанова мотивована тим, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають податкові зобов’язання, самостійно визначені платником податків саме у податковій декларації. Діючим законодавством не передбачено нарахування в особових рахунках платників податків окремо від податкових зобов’язань та кредиту, самостійно визначених платником податку у податковій декларації, зобов’язань та кредиту за податковими векселями. Податкові зобов’язання та податковий кредит, що виникають у зв’язку з випуском, обігом та погашенням векселів, які видаються на суму податку на додану вартість,, є складовою частиною тих показників декларації, за якими здійснюється розрахунок податкових зобов’язань та податкового кредиту, результатом якого зобов’язаний внести до особових рахунків платників податків податковий орган на підставі наданих податкових декларацій. Тому вимоги позивача зобов’язати відповідача відобразити в особовому рахунку з ПДВ позивача зобов’язання за податковими векселями та податковий кредит не базується на діючому законодавстві і не узгоджується з обов’язком органів ДПІ щодо порядку ведення оперативного обліку платників до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органом ДПС України.

          Порядок підтвердження суми податку, підлягає відшкодуванню з бюджету, встановлено п.п. 7.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Він передбачає здійснення податковим органом документальної невиїзної (камеральної) перевірки та позапланової виїзної перевірки (документальної)платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

          Позивач не надав доказів встановленою вказаною правовою нормою підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка обліковується в особовому рахунку позивача.

          Сторонами не надано суду доказів підтвердження актом документальної перевірки суми податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування і яка обліковувалась на особовому рахунку позивача у спірний період.

          Сам лише факт обліку в особовому рахунку суми переплати з податку не може бути доказом того, що це є підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування, оскільки податковий орган зобов’язаний внести до особового рахунку суми як податкових зобов’язань так і кредиту, заявлених платником податку у податкових деклараціях без здійснення їх перевірки під час прийняття податкових декларацій.

          Отже, законодавець обумовив виконання абз. 7 п. 11.5 Закону України “Про податок на додану вартість” саме виконанням диспозиції вказаної правової норми - підтвердженням саме податковим органом, а не визначенням її платником податку у податковій декларації чи обліку у особовому рахунку суми бюджетного відшкодування.

          Оскільки переплата обліковується, але не має підстав її поновлювати. Проведення перевірки наданих позивачем сум його податкових зобов’язань, заявлених у податковій декларації, є обов’язком податкового органу, що покладений на нього Законом.

          Оскільки податкового боргу не було, немає підстав приймати податкову вимогу.

          Позивач, не погодившись з постановою суду, звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови і прийняття нової.

          Зокрема, органи ДПС повинні нарахувати в особових рахунків платників податків зобов’язання, самостійно визначені платником податків у податковій декларації, що всупереч п.4.2.1, 4.2.2 Інструкції № 276 не було зроблено відповідачем.

          Відповідно до абз. 7 п.11.5 ст.11 Закону України Про податок на додану вартість” платник податку має право включити суму податкових зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний період (податковий), в якому його поставка органу митного контролю, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов’язання по такому векселю.

          Тому позивач має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період. Позивач просить відобразити в особовому рахунку платника податку з ПДВ зобов’язання та кредит за податковими векселями саме у складі податкових зобов’язань та кредиту, самостійно визначених платником податків у податковій декларації.

          На дату поставки податкових векселів органу митного контролю платник податку подав податкову декларацію, в якій узгоджено суму бюджетного відшкодування. Таке узгодження підтверджено відповідним записом в картці особового рахунку платника податку про наявність задекларованої суми бюджетного відшкодування, і сума бюджетного відшкодування у розмірі, не меншому, ніж сума податкового векселя, залишається невідшкодованою на дату погашення податкового векселя.

          Отже, видаючи податкові векселі з 01.08.06 р. По 22.08.06 р. зі строком погашення на тридцятий день з моменту їх видачі, позивач мав право включити суми за такими податковими векселями до складу податкового зобов’язання у податковій декларації за серпень 2006 р. Згідно абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” і такі податкові векселі будуть погашеними.

          Просить скасувати постанову суду і задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі вважає, що доводи позивача в апеляційній скарзі є необґрунтованими і такими, що не базуються на нормах права, не відповідають наявним матеріалам у справі. Просить залишити рішення суду першої інстанції по справі без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року відкрите апеляційне провадження, ухвалою від 01.12.2006

року розгляд справи призначено на 11.12. 06 року, 11.12. 06 року у судовому засіданні оголошена перерва до 18.12.06 року, 18.12.06 року.

У судовому засіданні позивач наполяже на задоволенні апеляційної скарги, а відповідач проти її задоволення заперечує.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач як імпортер перемістив товар на митну територію України і надав митниці податкові векселі у серпні 2006 року, сума податкових зобов’язань по яких становить 2 318 932 грн. 76 коп. У податковій декларації за цей податковий період позивач вказав цю суму у складі податкового зобов’язання у рядку 6.

          Водночас, станом на 22.08.06 р. в особовому рахунку позивача обліковувалася переплата 4 855 460 грн. 60 коп. яка складається з суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем до відшкодування в період з 3.07.06 р. сума бюджетного відшкодування, що обліковується в особовому рахунку позивача як переплата, підтверджена податковим органом у сальдівці станом на 22.08.2006 р., підписаній начальником відділу обліку та звітності відповідача Казановською В.В. і завіреною печаткою відповідача.

          Цим самим спростовуються доводи, викладені в постанові суду першої інстанції про те, що сума бюджетного відшкодування не підтверджена відповідачем. Помилковим є також висновок про те, що така сума має бути підтверджена тільки шляхом проведення документальної перевірки. При цьому суд неправильно послався на п.п. 7.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, який не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки він регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України(бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків. Йдеться про платника податку, який не тільки має право на отримання бюджетного відшкодування, але і прийняв рішення про повернення йому повної суми бюджетного відшкодування. Дані податкової декларації такого платника податку мають бути перевірені шляхом проведення камеральної перевірки, а у разі невідповідності - шляхом проведення виїзної документальної перевірки (п.п. 7.7.4 та 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”). Ця норма закону не регламентує порядок підтвердження суми бюджетного відшкодування в розумінні абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”. Не можуть бути прийняті за основу Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування, видачі та погашення податкових векселів, направлених податковим органом листом ДПА України від 29.08.06р. №16071/7/16-1517, які не мають нормативної сили і не обов’язкові для застосування, а мають тільки рекомендаційний характер.

          Тому до даних правовідносин підлягає застосуванню абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума податкового зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму податкових зобов’язань по такому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді. З цією нормою узгоджуються і позиції п. 19 розділу 5 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 1.10.97р. аналогічного змісту.

          За таких обставин суд першої інстанції мав задовольнити позовні вимоги в редакції збільшення їх розміру від 5.10.06 р. (т.1 а.с.128) п.3 та зобов’язати відповідача погасити податкові векселі. З такою вимогою позивач звернувся 29.08.06 р.(т.1 а.с.57), але йому було відмовлено відповідачем, тому що на дату поставки векселів позивач нібито не мав підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування (т.1 а.с.60). Натомість відповідач звернувся до банку (т.1 а.с.65) з вимогою перерахувати грошові кошти.

          З цих підстав , а не як помилково видану, суд першої інстанції повинен був скасувати податкову вимогу, яка оспорювалась позивачем, тому що її прийняття пов’язане з податковими векселями: спочатку відповідач неправомірно зменшив суму переплати позивача (акт звірки розрахунків з бюджетом станом на 2.10 .2006 р., сформований на цю дату 9.26.09) , а потім прийняв податкову вимогу, скасовану судом, що в сумі складає суму податкових зобов’язань по векселях.

          Суд апеляційної інстанції приймає до уваги також те, що відповідачем не спростовані доводи позивача (т. 1 а.с.59) щодо погашення в такому ж порядку векселів, наданих митному органу в липні 2006 року без проведення перевірки (декларація за липень 2006 року).

          Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то в іншій частині постанова суду є правильною, її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 202-205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

          


П О С Т А Н О В И В :


Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “КПП”

м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.


Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.06р. у справі № А36/310 - скасувати частково і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в редакції збільшеного розміру позовних вимог від 5.10.06 р. п. 3 (т.1 а.с. 128) і зобов’язати відповідача - Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Дніпропетровську - погасити податкові векселі на загальну суму 2 318 933,76 грн. (два мільйони триста вісімнадцять тисяч дев’ятсот тридцять три гривні сімдесят шість копійок), шляхом зарахування сум цих податкових векселів до суми податкових зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю “КПП” м. Дніпропетровськ за серпень 2006 року.


В іншій частині постанову залишити без змін.


Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.


Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.


Головуючий суддя Л.М. Білецька


Суддя І.М. Науменко


Суддя О.В. Голяшкін

З оригіналом згідно

Помічник судді О.О. Вишневський