Рішення №348354

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р. Справа № 4/138-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шкляр Л.Т.

суддів: Гулової А.Г.

Пасічник С.С.


при секретарі Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Голоти М.П. - представника за довіреністю від 04.10.2006р., Юрчика В.В. - представника за довіреністю від 04.10.2006р.,

від відповідача: Галенко - Ярошевського І.Б. - директора,Арустамян А.Е. - представника за довіреністю від 22.11.2006р.,

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-БУД", м. Кременець Тернопільської

області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "17" травня 2006 р. у справі № 4/138-06 ( суддя Білоус В.В. )

за позовом Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "МЕГА-БУД", м. Кременець Тернопільської

області

до Приватного підприємства "Вінницянафтогазспецбуд", м. Вінниця

про стягнення 228560,00 грн.

з перервою в судовому засіданні з 23 листопада 2006 року по 12 грудня 2006 року

згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.05.2006 р. відмовлено в задоволенні позову Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-БУД" ( м. Кременець Тернопільської області ) до Приватного підприємства "Вінницянафтогазспецбуд"( м. Вінниця ) про стягнення 228560,00 грн.

Вважаючи, що викладені в рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив вищезазначене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 222760 грн.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначив, що :

- місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність в договорі оренди №9 від 04.10.2004 р. фіксованого розміру орендної плати за місяць;

- суд не врахував, що згідно з п.3.2. договору сторони визнали обов"язкову для них орендну плату машинозміни або одного дня щоденної роботи в розмірі 1440, 00 грн.; дії сторін узгоджуються з приписами п.п.1,2 ст.762 ЦК України;

- позивач певним способом здійснив розрахунок заборгованості за період з 04.10.2004 р. по 04.11.2004 р. ( аналогічний розрахунок було зроблено за послідуючий період ), з яким погодився відповідач, оплативши виставлений на певну суму рахунок; вказане спростовує помилковий висновок господарського суду Вінницької області про відсутність в договорі підстав та порядку нарахування орендної плати.

У судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, його керівник та представник у засіданні суду проти доводів і вимог скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу- без задоволення.

Заслухавши керівника відповідача й представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 04.10.2004 року позивачем ( „Орендодавцем" ) та відповідачем ( „Орендарем" ) було укладено договір оренди №9.

За цим договором позивач передав, а відповідач прийняв в оренду екскаватор (механізм) марки САSЕ 1188 LC, 1996 року випуску, реєстраційний № ТЕ ТО 383, двигун б/н, шасі б/н.

Актом приймання-передачі механізму в оренду від 04.10.2004р., підписаним керівниками сторін, стверджується виконання позивачем зобов'язань за договором № 9 і передача відповідачу, а останнім - прийняття в оренду екскаватора.

З огляду на предмет договору, взяті зобов'язання, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо оренди майна, які регулюються главою 58 підрозділу І розділу III книги п'ятої (статті 759-762) ЦК України, параграфом 5 глави 30 розділу 5 (статті 283-286) ГК України.

Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись.

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму ( оренди ) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Розмір плати у відповідності з приписами абзацу 1 пункту 1 ст.762 ЦК України встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 286 ГК України „орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі". Виходячи із змісту даної норми закону, орендна плата - це періодичний платіж за користування орендованим майном, який підлягає внесенню у визначені договором строки.

В п. 3.2. договору оренди сторони погодили, що договірна орендна вартість 1 машино-зміни роботи механізму складає 1140 грн.

Позивач в своїх поясненнях стверджує, що кількість машино-змін роботи екскаватора визначається кількістю робочих днів в місяць.

На думку відповідача, кількість машино-змін визначається один раз на місяць.

Однак, аналізуючи зобов"язання сторін в договорі, судова колегія дійшла висновку, що, оскільки такі зобов"язання не ґрунтуються на його змісті та не підтверджуються доказами, вищенаведені тлумачення сторонами умов договору ( зокрема, п.3.2 ) не можуть бути прийняті до уваги.

Пунктом 3.1. договору передбачено : „оплата вартості наданих послуг
проводиться Орендарем в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця на протязі 3-х робочих днів з моменту отримання від Орендодавця рахунку. Рахунок виписується Орендодавцем і оплата проводиться Орендарем один раз на місяць." Таким чином, із змісту зазначених норм витікає обов'язкове пред'явлення позивачем відповідачеві рахунку, як підстави для оплати.

При цьому,судова колегія вважає за необхідне зазначити, що для виставлення рахунку на оплату оренди механізму позивач мав би надати первинні бухгалтерські документи, які б стверджували кількість відпрацьованих машино-змін орендованим екскаватором. З огляду на зміст п. 2.1 договору доказами цього мали бути товарно-транспортні накладні, путівні листи про роботу механізму, а у випадку їх нескладання - передбачити інший порядок, метод, принцип (наприклад розрахунковий) визначення кількості відпрацьованих машино-змін.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач в порушення вищезазначених норм не довів кількість відпрацьованих екскаватором машино-змін, відповідних доказів не подав ( ні до місцевого господарського суду, ні до апеляційного суду на вимогу останнього ).

Оплата відповідачем 25 000 грн. платіжним дорученням №129 від 24.11.2004 р. згідно з призначенням платежу, вказаному в ньому, здійснено відповідачем за виконані роботи відповідно до договору від 25.09.2004 р., а не договору оренди №9 від 04.10.2004 р., рахунку №21 від 10.10.2004 р.

За таких обставин посилання скаржника, що цей платіж є орендним, безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність наданими до справи доказами кількості відпрацьованих екскаватором машино-змін, і не довів позовні вимоги про стягнення 116460,00 грн. боргу, 112100, грн. штрафних санкцій, обчислених від кількості машино-змін, вказаних в рахунках на оплату.

Рахунки на оплату є доказами, які б мали складатися на підставі первинних документів, в яких сторонами погоджена кількість відпрацьованих машино-змін в місяці.

Підсумовуючи викладене вище, судова колегія вважає, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 17 травня 2006 року у справі №4/138-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-БУД", м. Кременець Тернопільської області - без задоволення.

2. Матеріали справи №4/138-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Шкляр Л.Т.

судді:

                                                                                          Гулова А.Г.

                                                                                          Пасічник С.С.




Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд