Рішення №348357

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2006 р. Справа № 10/41-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шкляр Л.Т.

суддів: Гулової А.Г.

Пасічник С.С.


при секретарі Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Юра В.В.- керуючого санацією ( присутнього в судовому засіданні 14.11.2006 р. ),

Марченка А.Є. - представника за довіреністю від 13.11.2006р.

( присутнього в судовому засіданні 14.11.2006 р. ),

Безрученка Д.П. - представника за довіреністю від 13.11.2006р.

від відповідача: Томляк А.М. - представника за довіреністю від 09.08.2004р., Дмитрійчук А.А. - представника за довіреністю від 05.12.2005р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Вінпромтех", м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "20" червня 2006 р. у справі № 10/41-06 ( суддя Даценко М.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех", м. Вінниця

до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м. Вінниці,

м. Вінниця

про визнання договору оренди нежилого приміщення від 23.12.2003 р. неукладеним

( таким, що не відбувся ) та зобов"язання звільнити приміщення №9, що знаходиться в

адміністративному будинку контори з їдальнею, розташованого за адресою : м. Іллінці,

вул. К.Маркса, 3 ( згідно із заявою позивача №112 від 25.04.2006 р. про зміну предмету

позову )

з оголошеною в судовому засіданні 14.11.2006 р. перервою до 05.12.2006 р. відповідно

до ст.77 ГПК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.06.2006 р. усправі №10/41-06 Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех" відмовлено у позові до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в м.Вінниці про визнання неукладеним договору оренди від 23.12.2003 р. та зобов"язання відповідача звільнити орендоване приміщення.



Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального й процесуального права, а саме :

- судом не встановлено наявність та зміст істотних умов укладеного між сторонами договору оренди;

- безпідставно не враховано, що в договорі відсутнє посилання на незастосування положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому до договору оренди, укладеного між сторонами у справі, застосовуються положення вказаного Закону, у т.ч. і положення його ст.10;

- скаржник вважає, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору , зокрема, щодо визначення об"єкту оренди;

- судом не прийнято до уваги, що приміщення, розташоване за адресою : м. Іллінці, вул. К.Маркса, 1 ( саме цю адресу позивач вказав у своїй заяві за №112 про зміну предмета позову ), позивачу не належить;

- судом помилково встановлено, що додатком до договору, який визначає порядок розрахунків між сторонами, є Додаток №1 від 2003 р.; скаржник вважає, що за відсутності в даному додатку посилань на договір оренди, неможливо встановити, до якого договору він укладений;

- помилковим є твердження суду, що оплата послуг проводилась відповідно до Додатку №1, про що свідчать оплата відповідачем рахунків позивача, акти здачі-прийняття виконаних робіт;

- судом не встановлено, частина якого саме приміщення передавалась в оренду та де це приміщення знаходиться;

- в порушення приписів ст.84 ГПК України судом не вирішено питання розподілу судових витрат.

В судових засіданнях представники позивача апеляційну скаргу підтримали.

АТ "Енергобанк" в особі філії АТ "Енергобанк" у м. Вінниці в листі за №1127 від 14.11.2006 р., а також його представники в судових засіданнях проти доводів і вимог апеляційної скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 23.12.2003 року між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення.

Відповідно до п. п. 1.1,1.2 договору сторони домовились, що „Орендодавець”-ТОВ „Вінпромтех” передає, а „Орендар” АБ „Енергобанк” в особі філії АБ „Енергобанк” в м. Вінниці приймає в оренду частину нежилого приміщення розміром 36 кв. м., яке розташоване за адресою : Вінницька область, м. Іллінці, вул. К. Маркса,1, для розміщення відділення філії.

Орендодавець взяв на себе зобов’язання (п. 2.1.1. договору) передати орендарю в оренду нежилі приміщення згідно з договором за актом приймання-передачі.

Взяті на себе зобов’язання орендодавець виконав, що стверджується актом від 23.12.2003 року прийому-передачі приміщення загальною площею 36,00 кв. м та довідкою директора ТОВ „Вінпромтех” від 24 грудня 2003 року, яка видана філії АБ „Енергобанк” в м. Вінниці про те, що площа приміщення відділення №7 (м. Іллінці) складає - 36 кв. м, загальна площа приміщення, в якому знаходиться відділення, складає 4376,4 кв. м та вартість цього приміщення складає 966205,32 грн.

Сторони домовились (п. 4.1 договору), що порядок розрахунку між сторонами, визначається в додатку №1, який є невід’ємною частиною договору від 23.12.2003 року.

Додатком №1 до договору оренди нежилого приміщення від 2003 року між ТОВ „Вінпромтех” та АБ „Енергобанк” визначено порядок розрахунків між сторонами за оренду нежилого приміщення.

Пунктом 1 порядку (додаток №1) сторони визначили розмір плати за оренду приміщення, що розташоване за адресою : Вінницька область, м. Іллінці, вул. К. Маркса, 3 -100 грн. за місяць.

Сторони також домовились (п. п. 2,3 порядку (додаток №1),що оплата оренди та комунальних послуг (опалення, водопостачання, каналізація, електроенергія) та інших експлуатаційних послуг, які надає орендодавець здійснюється на підставі пред’явленого орендодавцем рахунку.

Наданими рахунками, виставленими ТОВ „Вінпромтех” в 2004 - 2005 рр. на оплату послуг по оренді приміщення та послуг по електроенергії, а також актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) за договором б/н від 23.12.2003 року та здійснення АБ „Енергобанк” в особі філії АБ „Енергобанк” в м. Вінниці плати по виставлених рахунках стверджується, що оплата послуг проводилась відповідно до додатку №1.

Поясненням №138 від 15.06.2006 року позивач -ТОВ „Вінпромтех” стверджує, що інших договорів оренди приміщення, крім договору оренди від 23 грудня 2003 року б/н між ТОВ „Вінпромтех” ( м. Вінниця ) та АБ „Енергобанк” в особі філії АБ „Енергобанк” в м. Вінниці не укладалось.

Про факт укладення договору оренди нежилого приміщення б/н від 23.12.2003 року та додатку №1, який є невід’ємною частиною договору свідчать також листи ТОВ „Вінпромтех” №420 від 09.12.2005 року та №498 від 29.12.2005 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведеного вбачається, що після укладання договору оренди нежилого приміщення від 23.12.2003 року між ТОВ „Вінпромтех” та АБ „Енергобанк” в особі філії АБ „Енергобанк” в м. Вінниці існували правовідносини оренди, виставлялись рахунки-фактури до оплати за надані послуги оренди, послуги електроенергії, складались акти виконаних робіт (надання послуг) за договором б/н від 23.12.2003 року, перераховувались та отримувались кошти за оренду.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне зазначити про відсутність підстав вважати, що договір оренди не відбувся ( адже згідно із заявою за №112 від 25.04.2006 р., яка правомірно прийнята судом першої інстанції, позивач змінив предмет позову та просив у т.ч. визнати договір від 23.12.2003 р. неукладеним, тобто таким, що не відбувся ).

З приводу посилань скаржника на те, що судом не прийнято до уваги, що приміщення, розташоване за адресою : м. Іллінці, вул. К.Маркса, 1 ( саме цю адресу позивач вказав у своїй заяві за №112 про зміну предмета позову ), позивачу не належить, слід вказати наступне.

Як вже було зазначено раніше, відповідно до п.1.1. зазначеного договору вказано, що Орендодавець (ТОВ "Вінпромтех") передає, а Орендар (АБ "Енергобанк") приймає в оренду частину нежилого приміщення розміром 36 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Іллінці, Вінницької області, вул. К.Маркса, 1.

Позивач ( скаржник ) не взяв до уваги, що спірний договір, Акт прийому-передачі приміщення , Додаток № 1 до договору оренди підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками.

Орендоване приміщення є частиною адміністративного будинку контори з їдальнею, загальною площею 1023,40 кв.м., розташованого в місті Іллінці, Вінницької області по вул.К.Маркса, 3, та належить ТОВ "Вінпромтех" відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, № 1270506 .

Також у позовній заяві ТОВ " Вінпромтех" № 46 від 23.02.2006 року про розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення конкретно зазначає, що 23.12.2003 р. між ТОВ " Вінпромтех" та Вінницькою філією АБ " Енергобанк" був укладений договір оренди частини нежилого приміщення заг.площею 36,0 кв.м., розташованого за адресою : Вінницька область , Іллінецький район, м.Іллінці, вул.К.Маркса, 1 , що є територією Іллінецького цукрового заводу та власністю ТОВ " Вінпромтех" .

Однак в заяві від 25.04.2006 року за №112 щодо зміни предмету позову ТОВ " Вінпромтех" стверджує, що частина нежитлового приміщення розміром 36,0 кв.м , розташована за адресою м.Іллінці, вул.К.Маркса, 1 не є його власністю.

У відповідності до п. 1 ст.4 Закону України " Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Таким чином, на етапі укладення договору оренди рішення щодо використання об'єкту , який належить орендодавцеві, приймає беспосередньо орендодавець. Фактично власник ТОВ " Вінпромтех договором оренди від 23.12.2003 року оформив рішення щодо передачі в оренду приміщення загальною площею 36 кв.м., що є його власністю.

Також листами ТОВ " Вінпромтех" вих.№ 420 від 09.12.2005 року та № 498 від 29.12.2005 року про розірвання договору оренди від 23.12.2003р., який був направлений АБ "Енергобанк" , позивач підтвердив факт існування договору оренди від 23.12.2003р. та існування Додатку № 1 до даного договору ( Порядку розрахунків).

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку: позивач визнає, що приміщення, передане в оренду згідно з договором від 23.12.2003 р., є його власністю, визнає факт існування договору оренди від 23.12.2003 року, а також існування Додатку до даного договору.

Таким чином, очевидно, що в тексті договору оренди допущена описка щодо нумерації будівлі, в якій знаходиться приміщення, яке здається в оренду позивачем. Водночас в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, вказана правильна нумерація приміщення . Відповідно до умов Договору оренди п.4.1. порядок розрахунків між сторонами визначається в Додатку № 1 , який є невід'ємною частиною Договору.

В зазначеному Додатку № 1 передбачено: розмір плати за оренду приміщення, що розташоване за адресою: м. Іллінці Вінницької області про вул. К.Маркса , 3, складає 100 грн. на місяць.

Інших договорів оренди як з АБ " Енергобанк", так і з іншими підприємствами, крім договору від 23.12.2003 року в 2003 році позивачем не укладалось. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне.

З огляду на вищенаведене твердження позивача про передачу відповідачу в оренду приміщення за адресою : м. Іллінці, вул. К.Маркса,1 спростовується фактичними обставинами справи.

Окрім вищенаведеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як було згадано вище, спірне майно ( об"єкт оренди ) являється власністю позивача, тобто не відноситься до державної та комунальної власності.

Якщо об"єктом користування за договором є майно інших форм власності, такі відносини користування є відносинами майнового найму, що регулюються нормами глави 25 ЦК УРСР.

У зв"язку з цим не можна погодитись з посиланням позивача в апеляційній скарзі на те, що договірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються виключно нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" навіть при умові, що в договорі відсутнє посилання на незастосування положень вказаного Закону.

До майна інших форм власності передбачена лише можливість застосування Закону про оренду.

Спірні відносини сторін у даній справі підпадають під одночасне регулювання нормами цивільного законодавства, що регулюють відносини майнового найму, та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Але при цьому, нормативно-правові положення майнового найму мають переважне значення, оскільки об"єктом договору є майно колективної форми власності. ( Аналогічна позиція викладена Верховним судом України в касаційній постанові від 29.10.2002 р. у справі №13/62 ).

Згідно з ч.1 ст.153 ЦК УРСР та ст.638 ЦК України, ч.1 ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими законом або необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши договір оренди від 23.12.2003 р., судова колегія дійшла висновку, що сторони погодили всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, та встановлені главою 25 "Майновий найом" Цивільного кодексу УРСР.

У даній справі ( як вже було зазначено ) однією з позовних вимог є визнання угоди неукладеною у зв'язку з недосягненням згоди з усіх істотних умов.

Така вимога не може бути предметом позову у справі, оскільки ст.6 ЦК УРСР ( чинного на момент початку дії договору) та ст.16 ЦК України (чинного на момент порушення провадження та розгляду справи) не встановлюють відповідного способу захисту цивільного права.

По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Встановлення вказаного факту може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимоги про визнання договору неукладеним.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлялась також і вимога про звільнення відповідачем приміщення, що знаходиться у адміністративному будинку контори з їдальнею, розташованому за адресою : м. Іллінці, вул. К.Маркса, 3, у зв"язку з відсутністю правових підстав перебувати у вказаному приміщенні, так як договір фактично не укладено по причині недосягнення згоди з усіх його істотних умов.

Така вимога, на думку судової колегії, обґрунтовано залишена без задоволення судом першої інстанції, оскільки ( як вже зазначалось ) сторонами досягнуто згоди з усіх вищезгаданих умов.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

З приводу доводів скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив питання розподілу судових витрат, слід зазначити, що відповідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача лише у разі повного або часткового задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:


1. Рішення господарського суду Вінницької області від 20 червня 2006 року у справі №10/41-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех", м. Вінниця - без задоволення.











2. Матеріали справи №10/41-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Шкляр Л.Т.

судді:

                                                                                          Гулова А.Г.

                                                                                          Пасічник С.С.









Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2-4 - сторонам

5- в наряд