Рішення №349121

У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         

          9 листопада 2006 року                                                                   м. Київ

   Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                                          в складі:

Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.

              розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 червня 2004 року,

                                                             в с т а н о в и л а :

              У травні 2003 року  ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про відшкодування 16822,62 грн. матеріальної і 1000 грн. моральної шкоди. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що 24 лютого 2003 року відповідач, виїжджаючи у м. Бровари своїм автомобілем АЗЛК-412 з другорядної дороги не дав дорогу його автомобілю Фольксваген-Пасат, яким він керував, і який рухався по головній дорозі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний йому транспортний засіб з вини відповідача був пошкоджений, а йому особисто було заподіяно моральну шкоду.

  Рішенням Броварського міськрайонного суду від 6 квітня 2004 року у задоволенні позову відмовлено.

  Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 червня 2004 року рішення місцевого суду скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд.

              У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2  ставиться питання про скасування ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 червня 2004 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права.

  Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

              Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

              Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

              Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

              Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

              Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

              Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

  Ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 червня 2004 року  залишити без зміни.               

  Ухвала оскарженню не підлягає.

               Судді:                                                                                            Л.М. Лихута

                                                                                                                      Л.І.Охрімчук                                  

                                                                                                           Ю.Л. Сенін