Рішення №349229

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

         

 "19" грудня 2006 р.                                                  Справа № 18/331

За позовом Державної податкової інспекції у Ічнянському районі

16703, м. Ічня, вул. Леніна, 23

До Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про   стягнення 1184 грн. 60 коп.

                                                                                     Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Крамаренко В.А. -гол. держподатінспектор, дов. № 506/10 від 20.11.2006р.

Від відповідача: ОСОБА_1 -приватний підприємець особисто

Постанова виноситься після перерв, оголошених в судововому засіданні з 21.11.2006р. по 05.12.2006р. та з 05.12.2006р. по 19.12.2006р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 19.12.2006р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Державною податковою інспекцією у Ічнянському районі (надалі -Позивач) заявлено адміністративний позов до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) про стягнення 1184,60 грн. фінансових санкцій за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та не зберігання його в книзі обліку розрахункових операцій; за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а також за здійснення торгівельної діяльності без наявності відповідного торгового патенту, накладених рішеннями Прилуцької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зокрема, відповідач визнав факт невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та не зберігання його в книзі обліку розрахункових операцій, а також факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Щодо здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти без одержання відповідного торгового патенту відповідач зазначає, що під час звернення до податкового органу, йому було видане свідоцтво про сплату єдиного податку, а не торговий патент. На думку відповідача, в його діях відсутня вина, оскільки податковою інспекцією не було роз'яснено його обов'язок по придбанню патенту.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації 15.02.2005р., про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблений запис за НОМЕР_3.

02 вересня 2005 року службовими особами Прилуцької ОДПІ, на підставі посвідчення НОМЕР_4 була проведена перевірка торгового павільйону, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить СПД ОСОБА_1.

          За результатами перевірки складено акт НОМЕР_5.

          Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення:

„Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 40 грн. 60 коп., сума готівкових коштів, яка зазначена у поточному звіті РРО, склала 39 грн. 65 коп., сума невідповідності склала 0 грн. 95 коп.

Власником РРО не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків та зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій НОМЕР_6, а саме відсутні Z -звіти за номерами ІНФОРМАЦІЯ_1.

На даному торговому об'єкті відсутній торговий патент, а саме підприємець знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Торгова діяльність без торгового патенту здійснювалась з 02.03.2005р. по 01.09.2005р. (згідно Z -звітів книги обліку розрахункових операцій НОМЕР_6).

На торговому об'єкті встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через РРО, не зазначений у ліцензії, а саме відсутній додаток до ліцензії.”

Як вказано в акті перевірки, зазначеним порушено вимоги п. п. 9, 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.95р. “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями)”, ст. 3 Закону України № 98/96-ВР від 23.03.96р. „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (зі змінами та доповненнями), ч. 12 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.95р. „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (зі змінами та доповненнями).

Перевірка була проведена в присутності підприємця ОСОБА_1, 1969 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який підписав акт перевірки без зауважень, отримав один примірник акту та надав перевіряючим письмове пояснення:

„Відсутність торгового патенту на торговому об'єкті пояснюю тим, що при отриманні консультації податкової інспекції, мені виписали (видали) свідоцтво єдиного податку, а не торговий патент.

Відсутність додатку до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними, в якому зазначено реєстратор розрахункових операцій, через який здійснюється операція  алкогольних напоїв, пояснюю тим, що мене не ознайомили в податковій інспекції, що його потрібно було взяти.

Відсутність денних Z -звітів в книзі обліку розрахункових операцій НОМЕР_6 пояснюю тим, що закінчилась стрічка в касовому апараті.”

Розпискою до акту перевірки від 02.09.2005р. відповідач підтвердив, що на момент перевірки на місці проведення розрахунків сума готівкових коштів склала 40 грн. 60 коп.

Згідно пунктів 9, 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в  безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і  забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Приписом пункту 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних  органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі  невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Ст. 22 Закону № 265/95-ВР передбачає, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному звіті,  а  у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими  квитанціями,  виданими  з  початку робочого дня, до    суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Факт порушення Відповідачем вимог Закону № 265/95-ВР повністю ним визнається та підтверджується наявними у справі матеріалами.

Відповідно до  ч. 1 ст. 1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. № 98/96-ВР (надалі - Закон № 98/96), об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є, зокрема, торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.

Торговий патент -це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів (ст. 2 Закону № 98/96).

У відповідності зі ст. 3 Закону № 98/96, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 98/96 встановлено, що суб'єкти   підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Факт відсутності торгового патенту протягом терміну, вказаного в акті перевірки, визнається Відповідачем.

На підставі акту перевірки НОМЕР_5, Прилуцькою ОДПІ прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на загальну суму 1184,60 грн. за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та не зберігання його в книзі обліку розрахункових операцій; за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а також за здійснення торгівельної діяльності без наявності відповідного патенту.

Рішення НОМЕР_1 та НОМЕР_2 були отримані Відповідачем 21.09.2005р., що підтверджується його особистим підписом на корінцях даних рішень.

Згідно п. 1 наказу Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 10.01.2006р. № 1 „Про створення ДПІ у районах області”, створено з 10.01.2006р. Державну податкову інспекцію у Ічнянському районі, яка є юридичною особою та правонаступником Ічнянського відділення Прилуцької ОДПІ.

Зважаючи на те, що Відповідач, у встановлені ст. 25 Закону № 265/95-ВР та ч. 3 ст. 8 Закону № 98/96-ВР терміни з дня прийняття органом державної податкової служби України рішення, добровільно їх не виконав, Позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення сум фінансових санкцій.

Заперечення Відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав:

по-перше, Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, застосованих податковим органом шляхом прийняття відповідних рішень, які на момент розгляду справи являються чинними, доказів скасування їх в порядку адміністративного оскарження або судовому порядку сторонами надано не було.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. 

З'ясування питання законності рішень, прийнятих контролюючим органом, виходить за межі позовних вимог по даній справі.

Втім, Відповідач не позбавлений права звернення до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними спірних рішень, в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

по-друге, на момент проведення перевірки Відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з п. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 (надалі -Указ № 727/98), суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати за патенти згідно із Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

В той же час, п. 7 Указу № 727/98 встановлено, що дія цього Указу не поширюється, зокрема, на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Приписом ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. № 481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби України, а в сільській місцевості -і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності. 

Згідно листа Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернігівській області НОМЕР_7 Відповідачу була видана ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за НОМЕР_8 терміном дії з 04.03.2005р. по 03.03.2006р. і ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за НОМЕР_9 терміном дії з 04.03.2005р. по 03.03.2006р. на торговий павільйон за адресою АДРЕСА_2.

Статтею 15 Закону України „Про державне регулювання...” встановлено перелік документів, які мають бути додані до заяви про отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами. Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, органу ліцензування забороняється. Тобто, орган ліцензування не має право з'ясовувати та перевіряти на якій системі оподаткування перебуває заявник.

Таким чином, Відповідач, отримавши ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, був зобов'язаний самостійно перейти на загальну систему оподаткування і придбати відповідний торговий патент;

по-третє: відхиляються заперечення Відповідача щодо відсутності вини в його діях у зв'язку з нероз'ясненням йому з боку податкового органу обов'язку по придбанню патенту.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідач, розпочинаючи свою підприємницьку діяльність, був зобов'язаний ознайомитися з нормативно -правовими актами, що регулюють правовідносини у сфері торговельної діяльності

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.      

Керуючись ст. 68 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 17, 22, 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. ст. 1 -3, 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, п. п. 6, 7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, ст. ст. 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_10, відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход Державного бюджету України 1184 грн. 60 коп. штрафних санкцій.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

         Постанова складена в повному обсязі 20 грудня 2006 року.

         Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко