Рішення №359322

№ 22ц-3297/06                    Головуючий в суді 1 інстанції: Гончарова LA.

Доповідач: Карайван Т.Д.

УХВАЛА Іменем України      _

9 листопада 2006 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Судців: Коротенко Є.В., Дмитрієва Л.Д.

При секретарі: Компанієць В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ДП Центральний ринок та ТОВ "Луганський ярморок" про визнання договору позики удаваним, про визнання договору про сумісну діяльність дійсним про визнання права власності на 12 частину майна, про виділення долі із спільного майна, припинення договору про сумісну діяльність, про визнання недійсним у частині користувача договору про надання місця для розміщення торгівельної точки, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2006 року позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3. звернулися в суд з зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те,що в 2000 році, вони з відповідачем домовилися про сумісну діяльність з метою одержання прибутку. У межах спільної діяльності вони повинні були придбати два модулі на території ДП "Центральний ринок" і ТОВ "Луганський Ярмарок", уклавши договори про надання торгівельних місць, та оформивши їх на одного з учасників договору про сумісну діяльність.

Для організації сумісної діяльності необхідні були гроші для придбання модулів та "їх подальшого розташування на ринках, а також для придбання необхідного обладнання. Оскільки ко кошти були лише у позивачів, а а у відповідача ОСОБА_1. були лише професійні знання у галузі бухгалтерії, навички і уміння в діловому світі та свідоцтво на право заняття підприємницькою діяльністю, то між сторонами вирішино було ділити прибуток у рівних частках..

Гроші позивачів в сумі 6720 грн. були вкладені у придбання модуля, який у подальшому під НОМЕР_1 був розміщений на території Центрального ринку, про що був укладений договір про надання торгівельного місця.

Відносини щодо сумісної діяльності спочатку були підтверджені договором позики від 17 січня 2001 року, у якому позикодавцем були позивачі, а користувачем відповідач ОСОБА_1. Фактично ж за зазначені гроші був придбаний модуль НОМЕР_1 на ДП "Центральний ринок".

Раніше у квітні 2000 року за гроші позивачів був придбаний модуль НОМЕР_2 і розміщений на ТОВ "Луганський ярмарок", договір про надання торгівельного місця був також оформлений на ім."я відповідача.

У ході сумісної діяльності сторонами були утеплені і модернізовані модулі НОМЕР_1 і НОМЕР_2, крім того було придбано наступне майно: 7 верстатів по виготовленню ключів кожний по 1200 грн, всього на 8400 грн,, швейна машина, вартістю 2000 грн., 4 точила по 200 грн. усього на 800 грн., верстати 7 штук по 100 грн. на суму 700 грн., ролети на суму 1668 грн. Усього майна придбано на суму 29268 грн.

В 2005_році модуль НОМЕР_1 був замінений на новий за гроші що належали позивачам і ОСОБА_1.

Наприкінці 2004 року позивачі запропонували оформити відносини про сумісну діяльність ОСОБА_1., з чим останній погодився і договір про надання торгівельного місця на 2005 рік На ДП "Центральний ринок" був оформлений на ОСОБА_3. В наступному, щорічно , як було обумовлено з відповідачем, такі договори повинні укладатися на ОСОБА_3.

У січні 2006 року позивачі довідалися, що договір про надання території для торгівельного місця у тому числі за НОМЕР_1 із ДП "Центральний ринок" був знову укладений на ім."я ОСОБА_1., який заявив, що більше ділитися прибутком від підприємницької діяльності . Окрім того ОСОБА_1. став вимагати звільнити модуль НОМЕР_1.

Посилаючись на дані обставини, позивачі просили суд визнати, що договір позики, який був укладений між ОСОБА_2. і ОСОБА_1. 17 січня 2001 року є удаваним. Просили визнати, що між сторонами був укладений договір про спільну діяльність. Просили визнати право власності на 1А частину модуля НОМЕР_2, який знаходиться на території ТОВ "Луганський ярмарок" і модуля НОМЕР_1, який знаходиться на території ДП "Центральний ринок". Просили визнати за ними право власності на 1Л частину 7 станків для виготовлення ключів, 1 швейної машини, 4 точила, 4 верстати і ролети на суму 91823 грн. Просили виділити їм із спільного майна модуль НОМЕР_1, на ДП "Центральний ринок" вартістю 47608 грн., 4 верстати для виготовлення ключів-4800 грн., 4 точила на суму 400 грн., 2 верстати на суму 200 грн., швацьку машинку на суму 2000 грн.

ОСОБА_1у просили виділити модуль НОМЕР_2, розміщений на території ТОВ "Луганський ярмарок" вартістю 38347 грн., З верстати для виготовлення ключів на сумму 3600 грн., 2 точила на суму 400 грн., 2 верстати на суму 200 грн., ролети на суму 1668 грн. а всього на суму 44215 грн.

Позивачі також просили припинити договір про спільну діяльність. Просили визнати недійсним в частині користувача договір про надання місця для розміщення торгівлі НОМЕР_1 з ДП "Цент ральний ринок" , та зобов'язати ДП "Центральний ринок" укласти договір з ОСОБА_3.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3. задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знайшов підстав для її задоволення.

Судом встановлено що у 2000 році сторони об"єднали свої вклади, а саме ОСОБА_3 надали гроші, а ОСОБА_1 знання вміння та навички з метою одержання прибутку. Відкрили два модулі для виготовлення ключів та ремонту обуві на ДП "Центральний ринок" та ТОВ "Луганський Ярмарок". Придбали інше майно, всього на суму 91823 грн.

Даний факт підтверджується як поясненнями сторін, в тому числі поясненнями ОСОБА_1 в матеріалі про відмову в порушенні кримінальної справи так і поясненнями свідків.

Свої відносини в створюваному бізнесі сторони оформили договором позики. Але, як встановлено судом сторони працювали разом, ділили прибуток на умовах

рівності часток. При цьому всі документи на придбане сторонами майно, а саме два модулі, договори про надання місць для торгівлі були оформлені на приватного підприємця -ОСОБА_1.

Виходячи з того, що договір позики, був укладений між сторонами на підтвердження вкладу ОСОБА_2 в спільну діяльність, що підтвердив в своїх поясненнях ОСОБА_1, суд відповідно-до ст..235тЦК України обгрунтовано визнав даний право чин удаваним і правильно дійшов висновку, що між сторонами був укладений насправді договір про спільну діяльність.

Відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України якщо буде встановлено, що право чин був вчинений сторонами для приховання іншого право чину, якій вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо право чину, який сторони насправді вчинили.

Згідно зі ст..ИЗО ЦК України за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв"язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до ст.. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників .

Враховуючи, що ОСОБА_2 відмовився від подальшої участі у договорі, суд обґрунтовано дійшов висновку про його припинення та поділу майна .

Доводи відповідача про те,що все майно належить тільки йому не відповідають матеріалам справи та його особистим поясненням , які містяться в матеріалі про відмову в порушенні кримінальної справи щодо нього, тому не заслуговують на увагу.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про нібито порушення судом норм процесуального права,а саме, розгляд справи у його відсутності. Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності відповідачів.

Як передбачено ст.. 158 ЦПК України , розгляд судової справи провадиться у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які приймають участь у справі.

У відповідності зі ст.. 169 ЦКП України суд може розглянути справу у відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи і який не з"явився з причини визнаної судом неповажною.

Згідно зі ст..27 ЦПК України , сторони у числі інших процесуальних прав, мають також право приймати участь у судових засіданнях. При цьому сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати процесуальні обов"язки.

З матеріалів справи вбачається, що справа судом першої інстанції, розглядалася на протязі довгого часу, за клопотанням відповідача та його представника справа неодноразово відкладалася, відповідачу надсилалися повідомлення про наступний час та місце розгляду справі, в матеріалах справи є повідомлення про це.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як сам, так і його представник, приймали участь у розгляді справи, давав свої пояснення по суті спірних правовідносин, знайомилися з матеріалами справи.

Розгляд справи у попередньому судовому засіданні і судовий розгляд справи а відкладалися з вини відповідачів 13 разів.

В останнє судове  засідання 22. серпня 2Q06 року відповідай не-з"явився з причини відсутності в М.Луганську його адвоката, про що подав відповідну заяву (а.с.80).

В судове засідання 1 серпня 2006 року відповідач не з"явився у зв"язку з сімейними обставинами, про що на а.с 79 є відповідна заява представника відповідача.

При цьому документів, підтверджуючих ці факти суду надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач і його представник зловживали своїми процесуальними правами, створювали умови для тяганини по справі, чим порушували права позивача на розгляд справи у розумні строки.

Тому у суду були підстави завершити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

В апеляційній скарзі не наведено доводів про те, яким чином завершення справи у відсутності відповідачів позначилося на повноті та всебічності розгляду спору.

Про недобросовісність відповідача також вбачається і з його відношення до розгляду його апеляційної скарги апеляційною інстанцією, оскільки і в цій інстанції відповідач в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час розгляду справи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції процесуальних норм на увагу не заслуговують.

Інші доводи скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушені або неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. 307, 308,313,314,315 ГПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ДП Центральний ринок та ТОВ "Луганський ярморок" про визнання договору позики удаваним, про визнання договору про сумісну діяльність дійсним про визнання права власності на 12 частину майна, про виділення долі із спільного майна, припинення договору про сумісну діяльність, про визнання недійсним у частині користувача договору про надання місця для розміщення торгівельної точки,-залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України у двомісячний строк з моменту її проголошення.