Рішення №359354

            

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" грудня 2006 р.

Справа  № 22/405-06-11730А

10 год.00 хв.                                                                                   

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Торчинської Л.О.

при секретарі судового засідання Келійній М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_3 -представника за довіреністю б/н від 10.11.2006 р.;

від відповідача:           Обода М.П. -представника за довіреністю № 17/17 від 22.12.2006 р., Яковлев Д.Л. -представника за довіреністю № 16/17 від 03.11.2006 р.

          Предмет адміністративного позову: про скасування постанови про накладення стягнень

          До Господарського суду Одеської області звернулася фізична особа -підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання такою, що не відповідає чинному законодавству України, та скасування постанови НОМЕР_8. про накладення стягнень, передбачених  ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», з підстав її невідповідності обставинам справи та чинному законодавству України.

          Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує, посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання щодо захисту прав споживачів, а існуючий наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 42 від 14.03.2006 р. «Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності», яким врегулювано вказане питання, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не погоджувався з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва, у зв'язку з чим дії перевіряючих при проведенні планової перевірки Позивача є такими, що протирічать Конституції та законам України.

          Позивач у свої позовній заяві також стверджує, що усупереч положенням діючого законодавства та, зокрема, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», співробітниками Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів під час проведення перевірки Позивача була здійснена контрольна купівля товару -шапки вушанки з хутру лисиці за ціною 365 грн., при цьому з акту контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги  НОМЕР_4. невідомо, що саме було порушено Позивачем під час продажу зазначеного товару.

Крім того, Позивач зазначає, що йому невідомо з яких саме розрахунків в оскаржуваній постанові сума штрафу складає 27 522,27 грн., так як зазначені у акті перевірки одиниці товару не належать Позивачеві, оскільки відповідно до договору схову були передані йому без права продажу та зберігалися окремо від іншого товару.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та надав до суду письмові пояснення, посилаючись на необґрунтованість заявлених Позивачем позовних вимог та їх невідповідність матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, суд встановив:

26.10.2006 р. посадовими особами  Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів згідно розпорядження начальника управління НОМЕР_1 була проведена перевірка магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою:

АДРЕСА_1 у якому здійснювала торгівельну діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця серія НОМЕР_2, свідоцтво про сплату єдиного податку серія НОМЕР_3, видане СДПІ у Приморському районі м. Одеси 01.01.2006).

До початку перевірки у Позивача здійснена контрольна закупівля товару -шапки вушанки з хутра лисиці за ціною 365,00 грн., про що складено акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено, що у порушення ст.ст. 6, 7, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 1.6., 1.10., 1.13., 1.16, 2.1.2. Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 98 від 11.03.2004 р., Позивач допустив у продаж хутряні вироби, що не відповідають вимогам нормативних документів ГОСТ 10325, ГОСТ 19878 по маркуванню через відсутність назви виробу, моделі, виду хутра, дати виготовлення, розміру, найменування підприємства -виготівника, зображення його товарного знаку та його адреси, без контрольних ярликів та контрольних стрічок з зображенням товарного знаку, без наявності пломби з відтиском виготівника, чим відмовив споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, його основні споживчі властивості, правила зберігання та догляду за виробами на державній мові. Також у порушення п. 1.2. порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою КМ України № 833 від 15.06.2006 р. на фасаді торговельного приміщення на момент перевірки була відсутня вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарської діяльності .

Про виявлені порушення особами, що проводили перевірку, було складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № НОМЕР_5 з яким було ознайомлено Позивача, що підтверджується його підписом у відповідній графі акту.

За результатами перевірки Відповідачем прийнята та вручена Позивачеві Постанова НОМЕР_8. про накладення на Позивача стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»у розмірі 27 522,80 грн.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на нижчевикладене.

У своїй позовній заяві Позивач у якості підстав для задоволення позову посилається на те, що чинним законодавством не встановлено порядку проведення планових перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, а наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 42 від 14.03.2006 р. «Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності», яким врегулювано було врегулювано вказане питання на момент проведення перевірки, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не погоджений з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва, що суперечить ст. 8 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98 від 23.07.1998 р. та п. 2 Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 102/5 від 25.11.2002 р.

В зв'язку з цим, на думку Позивача, дії перевіряючих при проведенні планової перевірки Позивача є такими, що протирічать Конституції та законам України.

Разом з цим, повноваження державних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, щодо проведення перевірок субєктів господарювання на предмет якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг встановлено ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 2 ч. 1 зазначеної статті Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 1 Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольске міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 169 від 09.10.2003 р., Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі - Управління) підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт України) та є його територіальними органами.

Відповідно до п.п. 1 п. 5. Положення Управління відповідно до покладених на них завдань перевіряють у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання вимог щодо їх безпеки згідно з технічними регламентами з підтвердження відповідності, технічними регламентами та іншими нормативними документами, а в разі потреби - якість сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва продукції (товарів), виконання робіт і надання послуг, додержання вимог щодо їх безпеки, а також правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг.

Згідно з п.п. 2, 3 п. 6 Положення управління мають право безперешкодно входити до будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг для перевірки якості товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо їх безпеки, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг; вимагати та одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безплатно копії необхідних нормативних документів, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва, виконання робіт, надання послуг, інші документи та відомості, а також пояснення щодо виявлених порушень.

Таким чином, повноваження Відповідача в частині проведення перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання встановлено вищевказаними законодавчими актами.

Порядок проведення перевірок, відповідно до ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів”, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання проводилися відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.03.2003 р. 42 “Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності”, що діяв і на момент проведення перевірки Позивача 26.10.2006 р.

Зазначеним Наказом встановлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів проводять:

планові перевірки додержання суб'єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якості товарів (робіт, послуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг на підставі затвердженого начальником управління щоквартального плану проведення перевірок;

позапланові перевірки діяльності суб'єктів господарської діяльності, які здійснюються виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 1.4. Наказу перевірки проводяться посадовими особами за наявності в них службових посвідчень та направлень на право проведення перевірки суб'єктів господарювання.

При цьому цей Наказ на момент проведення перевірки Позивача не було скасовано, відмінено чи визнано недійсним у встановленому порядку.

Крім того, ст. 10 Указу Президента України № 817/98 від 23.06.98 р. “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” встановлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Таким чином, вказана норма Указу, встановлюючи підстави та повноваження державних органів у справах захисту прав споживачів в частині проведення позапланових перевірок, не регулює питання щодо проведення планових перевірок.

Крім того, відповідно до п 1.3. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 311 від 25.10.2006 р., що набрав чинності 02.12.2006 р., перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Перевірки проводяться посадовими особами на підставі затвердженого тематичного плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також на виконання наказів, розпоряджень, доручень Держспоживстандарту України.

Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами виключно на підставі отриманих від споживачів звернень (скарг) про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Отже зазначений наказ встановлює ті ж самі види перевірок отримання законодавства про захист прав споживачів, а саме планові - відповідно до тематичного плану Держспоживстандарту та його територіальних органів, та позапланові -на підставі отриманих від споживачів звернень та скарг.

Планова перевірка Позивача була здійснена відповідно до п. 2.1. Плану роботи Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів на IV квартал 2006 року, затвердженого начальником цього управління та погодженого з Одеською обласною державною адміністрацією.

Таким чином, планова перевірка Позивача проводилася Відповідачем на законних підставах та у межах його повноважень, передбачених законодавством.

Позивач також стверджує, що проведення особами, що проводили перевірку, контрольної закупівлі не відповідає діючому законодавству та Конституції України, оскільки повноваження щодо проведення оперативної закупівлі товарів відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»належать підрозділам правоохоронних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Втім, зазначені доводи Позивача спростовуються виходячи з наступного:

Повноваження державних органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів проведення щодо проведення контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги встановлено п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про захист прав споживачів”, п.п. 4 п. 6 Наказу Держспоживстандарту України № 169 від 09.10.2003 р.

Порядок проведення контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари та надані послуги затверджено постановою КМ України N 215 від 02.04.1994 р.

Згідно п. 4 цього Порядку контрольна перевірка проводиться з метою встановлення відповідності отриманої продавцем (виконавцем) плати за реалізований споживачеві товар (замовлену, надану послугу) справжній його вартості, як правило, шляхом негласної контрольної закупівлі товару (замовлення, одержання послуги). При цьому службовою особою перевіряється фактична кількість, міра, маса, об'єм, якісні показники, ціна і вартість цього товару (послуги), правильність підрахунку і остаточного розрахунку за реалізований товар (замовлену, надану послугу).

Відповідно до п. 2 Порядку контрольна перевірка проводиться службовою особою Держстандарту та його територіальних органів, його органів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - службова особа), яка має відповідне посвідчення, в присутності особи, що здійснює продаж товарів (виконує роботу, надає послуги), та, при можливості, представника суб'єкта господарської діяльності, що перевіряється, і оформлюється актом контрольної перевірки.

Форма такого акту затверджена, Наказом Держстандарту України № 679 від 27.11.2000 р. "Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень"

Як випливає з матеріалів справи по факту контрольної закупівлі перевіряючими було складено Акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги НОМЕР_9., з яким Позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом у відповідній графі акту. У зв'язку з тим, що розрахунок за придбану продукцію Позивачем було проведено вірно, посилання на допущені порушення у акті відсутні.

У підтвердження своїх доводів, щодо безпідставності розрахунку накладеного стягнення, Позивачем у судовому засіданні надано копію договору зберігання від

15.08.2006 р., укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд тепло-сервіс», відповідно до якого останнє передало споживачеві на зберігання майно, визначене у акті прийому-передачі.

З цих підстав Позивач, стверджує, що продукція зазначена у акті перевірки

№ НОМЕР_5, йому не належала, оскільки була передана йому відповідно до вказаного вище договору зберігання без права продажу та зберігалася окремо від іншого товару.

Втім вказані твердження Позивача не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем у судовому засіданні були надані підписане Позивачем доповнення до акту перевірки № НОМЕР_5, а також копія накладної НОМЕР_6 та копія накладної б/н від 26.10.2006 р.

Додатково Відповідачем для огляду були надані копії вказаних документів, завірені печаткою та підписом Позивача.

Крім того, Відповідачем також надано копію листа Позивача вих. НОМЕР_7. та надано для огляду оригінал цього листа у судовому засіданні.

          З вказаних вище документів випливає, що товар, зазначений у акті перевірки

№ НОМЕР_5, Позивач отримав згідно накладної НОМЕР_6 від постачальника СПД ОСОБА_2 на загальну суму 90 746,00 грн.

          Однак, на виконання припису акту перевірки, яким Позивача було зобов'язано усунути недоліки вказані у акті, зазначений товар було повернуто для домаркування згідно накладної б/н від 26.10.2006 р., що також підтверджується листом Позивача НОМЕР_7., у якому Позивач вказує, що «згідно припису акту товар без неналежного маркування знятий з реалізації та повернутий постачальнику для домаркування».

          Надані Позивачем письмові СПД ОСОБА_2 по справі № 22/405-06-11730 А, судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Таким чином, діючим процесуальним законодавством не передбачено можливості залучення у якості доказів письмових пояснень осіб, що не приймають участі у справі.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання такою, що не відповідає чинному законодавству України, та скасування постанови НОМЕР_8. про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»-відмовити повністю.

Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.

Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п. 3 ст. 186 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 29.12.2006 р.

         

Суддя                                                                                                                      Торчинська Л.О.