Рішення №359859

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого, судді

Редьки А.І.

суддів

Пивовара В.Ф. та Лавренюка М.Ю.

за участю прокурора

Глибченко Т.Г.

розглянула в судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м. Києві року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 серпня 2006 року, яким засуджено

                        ОСОБА_3,    немаючого судимості,

за ч. 1 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі, за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі, за ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі.

            Суд визнав, що ОСОБА_3 учинив умисні вбивства: ОСОБА_2, ОСОБА_4., невстановленої слідством жінки віком 25-ти років, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також замах на вбивство ОСОБА_9 і крадіжки майна потерпілих за таких обставин.

29 травня 1998 року ОСОБА_3 вивіз автомобілем потерпілу ОСОБА_2 на поле НОМЕР_1 КСП ім. Леніна, що неподалік ІНФОРМАЦІЯ_1, і під час конфлікту, що виник із причин сексуального характеру, умисно вбив її. Він наніс потерпілій 15 ударів молотком по голові і після цього заволодів її майном на суму 1.315 грн.

            25 червня 2001 року ОСОБА_3 вивіз автомобілем ОСОБА_4. на околицю  лісосмуги в полі НОМЕР_2 ССПВ “Зоря України”, що неподалік зазначеного села, і під час сварки з потерпілою умисно вбив її молотком, яким наніс 12 ударів по голові, а потім викрав майно потерпілої на суму 4.875 грн.

            У кінці липня на початку серпня 2001 року (з 29 липня по 2 серпня) ОСОБА_3 зустрів біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Олександрія незнайому жінку 25-ти років. Виконуючи її прохання підвезти автомобілем до траси Олександрія-Кременчук, він вивіз потерпілу на територію Лікарівського лісництва, де під час сварки, що виникла з причин сексуального характеру, умисно множинними ударами молотка в голову вбив її.

            27 липня 2002 року ОСОБА_3 вивіз автомобілем ОСОБА_5 у лісосмугу, що неподалік с. Запоріжжя Олександрівського району, і під час конфлікту, який виник з причин сексуального характеру, задушив потерпілу гумовим шлангом, а потім викрав її майно на суму 585 грн.

            30 серпня 2002 року ОСОБА_3, виконуючи прохання ОСОБА_6. відвезти її автомобілем до с. Червона Кам'янка, зупинився в лісосмузі, що в полі СВК “Фрунзе”, неподалік Ялинівського кар'єру Олександрівського району, де під час конфлікту умисно задушив потерпілу шнурком і викрав її речі на суму 950 грн.

            17 червня 2004 року ОСОБА_3 у лісосмузі, що на території Лікарівської сільради, неподалік с. Запоріжжя Олександрійського району, умисно вбив ОСОБА_7, яку вивіз сюди автомобілем. Під час конфлікту, що виник із потерпілою на сексуальному грунті, він схопив її руками за шию, задушив і викрав її речі на 802 грн.

            20 липня 2005 року у лісопосадці, неподалік повороту дороги, що веде до с. Запоріжжя Олександрівського району, ОСОБА_3 умисно вбив ОСОБА_8 Під час такого ж за характером конфлікту з потерпілою він схопив її руками за шию, задушив і заволодів майном на суму 4.034 грн.

            24 серпня 2005 року ОСОБА_3, прямуючи автомобілем із пасажиркою ОСОБА_9 до м. Олександрії, звернув із автошляху, що веде до м. Дніпропетровська, у лісосмугу, де під час конфлікту після розпивання спиртних напоїв намагався вбити потерпілу. Він спочатку спробував це зробити за допомогою резинового шланга, а потім руками за шию. Але потерпіла зуміла вирватись від нього і втекла з місця події.

            У зміненому касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну кваліфікації дій ОСОБА_3 по епізоду вбивства потерпілої ОСОБА_2 із ч. 1 ст. 115 КК України 2001 р. на ст. 94 КК України 1960 р., оскільки за класифікацією (ст. 12 КК України) ці норми закону різняться ступенем тяжкості і правовими наслідками щодо їх застосування. У даному разі суд, на думку прокурора, мав дотримуватись принципу зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі (ст. 5 КК України), але не зробив цього.

            Адвокат ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить пом'якшити покарання засудженому ОСОБА_3 із довічного позбавлення волі на позбавлення волі. На його думку, суд не врахував те, що засуджений не притягався до кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочинів і розкаявся у вчинених убивствах.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав доводи касаційного подання щодо зміни кваліфікації дій засудженого по одному з епізодів обвинувачення зі ч. 1 ст. 115 КК України 2001 р. на ст. 94 КК України 1960 р. і в решті вирок просив залишити без зімни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних подання і скарги.

            Сам ОСОБА_3 на досудовому слідстві під час неодноразових допитів, які проводились за участю його захисників, визнав себе винуватим у вчиненні умисних убивств: ОСОБА_2, ОСОБА_4., 25-ти річної жінки, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також у замаху на вбивство ОСОБА_9 і викраденні майна потерпілих. Він детально пояснював обставини, які передували кожній його зустрічі з зазначеними потерпілими, розповідав про те, куди саме він їх відвозив і в який спосіб позбавляв їх життя. Під час проведення відтворень обстановки та обставин кожної зазначеної подій, які проводились за участю ОСОБА_3 і понятих, тобто в умовах, які виключали будь-який тиск на нього з боку працівників досудового слідства, ОСОБА_3 підтверджував свої попередні викривальні показання і демонстрував свої конкретні дії по відношенню до кожної потерпілої. Ті дані, на які посилався ОСОБА_3, і про які не було відомо органам досудового слідства, під час їх перевірки в деталях підтверджувались. ОСОБА_3 підтверджував на допитах і те, що він дійсно після вбивств потерпілих заволодівав їхнім майном. Називав він при цьому і конкретні речі потерпілих, які у зазначений спосіб привласнював собі.

            Зазначені показання ОСОБА_3 були послідовними, в деталях збігалися з тими даними, які були одержані при огляді місць подій, та з іншими об'єктивними доказами, тому суд обгрунтовано визнав їх достовірними і поклав в основу вироку.

            З таким рішенням суду колегія суддів погоджується і під сумнів його не ставить.

            Із матеріалів справи видно і на це звернув увагу суд у вироку, що засуджений вчиняв убивства потерпілих фактично однаковим способом. ОСОБА_3 щоразу вивозив кожну з потерпілих одним і тим же автомобілем “REHAULT 9” НОМЕР_1 у безлюдні місця, де першим трьом із низ них він наніс множинні удари молотком у голову, а інших чотирьох, крім потерпілої ОСОБА_9, якій вдалося втекти, ОСОБА_3 задушив.

            Конкретні обставини, на які посилався ОСОБА_3, відповідали даним, що зафіксовані в протоколах огляду місць події стосовно обстановки. Так, на полях НОМЕР_1 КСП ім. Леніна і НОМЕР_2 КССП “Зоря України”, розташованих неподалік с. Суботці, було виявлено трупи потерпілих відповідно ОСОБА_2 і ОСОБА_4.; біля лісосмуги, на території Лікарівської сільради, - труп 25-ти річної жінки; у лісосмузі, що неподалік с. Запоріжжя, - труп ОСОБА_5; у лісосмузі, що вздовж поля СВК ім. “Фрунзе”, - труп ОСОБА_6.; на території Лікарівського лісового масиву, - труп потерпілої ОСОБА_7; неподалік повороту на с. Запоріжжя, на відстані 7.200 м від с. Олександрії, - труп потерпілої ОСОБА_8 Відповідали зазначені покази ОСОБА_3 і тим даним, які містяться у висновках судово-медичних експертиз щодо кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілих. Зокрема на тілах потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виявлено ушкодження, характерні для механічної асфіксії, а на тілах потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_4. і 25-ти річної жінки виявлено, в тому числі множинні ушкодження кісток черепів.

 За таких обставин та враховуючи показання свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і показання потерпілих: ОСОБА_20., ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_9, які змістовно виписані у вироку, суд мав підстави дійти висновку, що ОСОБА_3, опиняючись у безлюдному місці з кожною потерпілою, під час сварок, що виникали з причин сексуального характеру, спочатку умисно вбив ОСОБА_2, потім позбавив життя: ОСОБА_4., 25-ти річну жінку, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 і намагався вбити ОСОБА_9, але тій вдалося вирватись від нього і втекти з місця події. Про це остання в деталях підтвердила і в судовому засіданні.

Зазначений висновок суду і його рішення щодо суб'єктивної сторони складу злочинів, мотивів, якими керувався засуджений у кожному конкретному випадку, грунтуються на сукупності доказів, які були предметом належної перевірки, вони є правильними, в касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі захисника не оспорюються і колегією суддів під сумнів не ставляться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_3а за ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 і ч. 2 ст. 185 КК України, на думку колегії суддів, є правильною і вважати, що суд допустився помилки при кваліфікації дій засудженого по епізоду умисного вбивства потерпілої ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України 2001 р., у зв'язку з чим слід змінювати цю кваліфікацію дій винуватого на ст. 94 КК України 1960 р., як про це зазначається у касаційному поданні, у даному конкретному випадку підстав не має.

Колегія суддів не може погодитись із посиланням у касаційній скарзі захисника на суворість призначеного покарання ОСОБА_3. У даному разі суд, як видно з мотивувальної частини вироку, керувався положеннями ст. 65 КК України і дотримався їх. Було враховано характер, ступінь суспільної небезпечності вчиненого засудженим і всі обставини, що обтяжують його відповідальність. Не знайшовши обставин, які б пом'якшували відповідальність ОСОБА_3, і врахувавши, що він учинив особливо тяжкі злочини, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність призначення йому довічного позбавлення волі.

            На підставі наведеного та керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора і касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Судді:

Редька А.І.                                       Пивовар В.Ф.                                  Лавренюк М.Ю.