Рішення №363083

Справа № 22-а-688/06                                                                Суддя першої інстанції Мартинов 0.0.

Категорія 39                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючої:                                                                       Буренкової К.О.,

суддів:                                                                    Колосовського СЮ, Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В., без участі сторін, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою представника військової частини А 2183 (далі - в/ч А2183)

на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2183 про визнання дій військової частини неправомірними і покладення обов'я­зку провести перерахунок виплати грошового забезпечення,

ВСТАНОВИЛА:

08 серпня 2006 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом, в якому за­значала, що з 27 жовтня 1997 року по 18 січня 2006 року перебувала на військовій службі в в/ч А2183 та, відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року, має право на надбавку до грошового забезпечення за безперервну службу у розмірі 50% від грошо­вого забезпечення.

Проте, починаючи з травня 2003 року, вказана надбавка нараховувалась та виплачу­валась не у повному обсязі, а тому не донараховувались премія й щорічна допомога на оздоровлення.

Посилаючись на наведені обставини позивачка просила визнати такі дії військової частини неправомірними й зобов'язати останню провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, а також премії й грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до перерахунку зазначеної надбавки.

Постановою місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, представник військової частини А2183 його оскаржив, просив його скасувати й постановити нову постанову, якою у позові відмовити, оскільки висновки суду суперечать положенням нормативно-правових актів, які регулю­ють виплату зазначеної надбавки.

Вислухавши суддю - доповідача та дослідивши надані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд вважав, що право позивачки на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безпе­рервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Прези­дента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 5 травня 2003 року (надалі - Указ).

Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на непра­вильному застосуванні судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовід­носини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування по­станови суду і ухвалення нової постанови.

Так, названим Указом, Міністру оборони України надано право встановлювати вій­ськовослужбовцям Збройних-Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати в службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 ро­ків - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

З аналізу зазначених положень випливає висновок про те, що Міністр оборони Укра­їни встановлює вказану надбавку в межах, встановлених граничних розмірів, та в залеж­ності від асигнувань, які передбачаються на утримання Збройних Сил України Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

На виконання Указу, Міністр оборони України у межах своїх повноважень видав на­каз від 26 травня 2003 р. № 149, яким затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу, де зазначив, що розміри цієї над­бавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

Судом встановлено, що за час проходження позивачкою військову службу у відпові­дача їй щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу але не в граничних, а в менших розмірах, відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, виданих ним в межах його повноважень.

Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачці в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до поло­жень Указу.

В зв'язку з чим, підстави для нарахування ОСОБА_1 надбавки за безперервну війсь­кову службу, виходячи з встановлених Указом граничних її розмірів, та збільшеної премії та грошової допомоги на оздоровлення, відсутні, а твердження позивачки про наявність у відповідача такого обов'язку є помилковим.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що оскаржену постанову районного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасу­ванню з ухваленням нової про відмову позивачці в задоволенні позову.

Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А2183 задовольнити.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вере­сня 2006 року скасувати і ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у по­зові до військової частини А 2183 про визнання дій військової частини неправомірними й покладення обов'язку провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, премії й грошової допомоги на оздоровлення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.