Рішення №363108

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                                                                                        

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 листопада 2006 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів  Бутенка В.І.(доповідач),

Гончар Л.Я.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи № 2-93/04 за скаргою ОСОБА_1 на дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою на дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У скарзі вказував, що він звертався декілька раз із заявами про роз'яснення рішення суду, однак, на думку скаржника суддя не виконав вимоги ст. 215 ЦПК України і не постановив ухвалу про роз'яснення рішення або про відмову в такому роз'ясненні. Вважав зазначені дії судді неправомірними і просив зобов'язати виконати вимоги закону та стягнути судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 листопада 2004 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії судді Луцького міськрайонного суду Волинської області закрито з тих підстав, що у даному випадку оскаржуються процесуальні дії судді, відносно яких процесуальним законом встановлений інший порядок оскарження .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 оскаржується процесуальна дія судді, щодо якої законом, і зокрема Цивільним процесуальним кодексом України (в редакції 1963 року), встановлений інший порядок оскарження.

Але судом другої інстанції зроблений помилковий висновок про те, що дана справа не підлягає розгляду у суді.

Так, апеляційний суд посилався на положення ст.ст. 126, 129 Конституції України, згідно яких судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, а також на ст. 55 Конституції України та викладені  Верховним Судом України в п.п. 1,4 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян» роз'яснення про те, що до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.

Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, у разі, коли рішення є неясним, суд, який вирішив справу, на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця, роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подача заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Питання про роз'яснення рішення розглядається судом у десятиденний строк з викликом сторін, проте неявка їх не перешкоджає розглядові питання про роз'яснення рішення. На ухвалу суду або судді про роз'яснення рішення може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Згідно із ст. 232 ЦПК України (в редакції 1963 року), питання, зв'язані з рухом справи в суді першої інстанції, різні клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду у випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються мотивованими ухвалами.

Однак з матеріалів справи видно, що суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області по суті відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про роз'яснення рішення цього ж суду, але дана відмова процесуально не оформлена і викладена у вигляді листа.

Таким чином, оскаржувана дія судді дійсно не є процесуальною і на неї у відповідності із вимогами глави 31-А ЦПК України(в редакції 1963 року) може бути подана скарга, якщо особа, яка подає таку скаргу вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено її права чи свободи.

Згідно із ст.ст. 99, 290, 291, 320 ЦПК України (в редакції 1963 року) особи, які беруть участь у справі, мають відповідні процесуальні права, в тому числі право на оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності суду як окремо, так і одночасно з оскарженням рішення суду у справі в передбаченому цими нормами закону порядку.

Слід також зазначити, що рішення, дії чи бездіяльність посадових та службових осіб суду, які шляхом неналежної організації руху справи поза межами судового засідання створюють перешкоди щодо реалізації процесуальних прав особам, які беруть участь у справі, можуть бути оскаржені до суду на час вчинення судом даної процесуальної дії в порядку цивільного судочинства, а після вступу в дію КАС України, в порядку адміністративного судочинства.

В зв'язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на судовий розгляд в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності із ст. 20 КАС України справа ця повинна розглядатися місцевим адміністративним судом, як судом першої інстанції за місцем знаходження відповідача.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України, тобто до утворення системи адміністративних судів, таким судом може бути один із районних судів Волинської області.

Враховуючи, що відповідачами у даній справі є суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області, а нормами ст. 22 КАС України не передбачений порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого у випадках, коли стороною по справі є суд або суддя, колегія суддів вважає можливим у відповідності з п.7 ст. 9 КАС України застосувати аналогію закону і на підставі ст. 108 ЦПК України направити справу до апеляційного суду Волинської області для вирішення суддею цього суду питання про її територіальну підсудність.

Керуючись ст.ст. 9, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 листопада 2004 року скасувати.

Справу направити в той же апеляційний суд для вирішення питання про її територіальну підсудність.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

С у д д і :