Рішення №363116

Справа №22-ц-1971 /06                                                        Суддя першої інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 26                                                Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій­ного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                  Буренкової К.О.,

суддів:                                                              Колосовського С.Ю., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

16 травня 2005 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазна­чав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на 76 році життя померла ОСОБА_5, залишив­ши після себе спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 5,29 га, розташованої в межах Благодатнівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Ще при житті, 01 березня 2002 року, покійна заповіла позивачеві вказане майно. То­му він після її смерті, 31 березня 2005 року, подав до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Там йому стало відомо про існуван­ня більш пізнього заповіту, яким покійна 08 грудня 2003 року заповіла те ж саме майно своїй внучці, відповідачці по справі

Посилаючись на те, що підпис на другому заповіті вчинено не покійною, а іншою особою, позивач просив суд визнати останній заповіт недійсним, а також визнати за ним право власності на спадкове майно.

Рішенням Заводського районного суду від 21 серпня 2006 року позову позовні вимо­ги ОСОБА_1 повністю задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої ін­станції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухва­лити нове про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в ме­жах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, дослідив обставини спра­ви, оцінив надані докази і дійшов вірного висновку про достовірне встановлення того фа­кту, що новий заповіт підписаний не покійною, а іншою особою.

На таку обставину вказують показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та матеріали судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 49-50, 53-55, 90-95).

В зв'язку з чим, суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 48, 59 ЦК України 1963 року та п. 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України за­твердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року (з наступними змінами і доповненнями) визнав заповіт ОСОБА_5 від 08 грудня 2003 року недійсним.

Також правильно місцевий суд не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, на які посилалась відповідачка, заперечуючи проти позову, так як вони не спростовують вказаних доказів.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на спа­дкове майно, місцевий суд не звернув уваги на вимоги ч. 4 ст. 1254 ЦК України, яка пе­редбачає, що якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, то чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225, 231 цього Кодексу.

Оскільки при розгляді даного спору не було встановлено, що новий заповіт ОСОБА_5 склала, не усвідомлюючи значення своїх дій, чи під внаслідок застосування до неї фі­зичного чи психічного тиску з боку другої сторони або іншої особи, то її перший заповіт не відновлюється.

Виходячи з таких обставин, визнання районним судом права власності на спадкове майно за позивачем є помилковим, а оскаржуване рішення в цій частині, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України року, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2006 року в час­тині визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 ска­сувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, площею 5,29 га, розта­шовану в межах території Благодатиівської сільської ради Арбузинського району Микола­ївської області відмовити.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.